Постанова № 54781104, 28.12.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1511/13-a

28 грудня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд М» до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Буд М» (далі ТзОВ «Буд М», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.06.2013 року (том 1 а. с. 40-41), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, №0000042200 та від 28.05.2013 року №0001092200, №0001102200.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4 та від 28.05.2013 року № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6; в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року дане рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та від 28.05.2013 року № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 000072200 визнано протиправним та скасовано в частині визначення товариству грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 2 836 385 грн., у тому числі 2 450 115 грн. за основним платежем та 386 270 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року залишено без змін в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 року №0000011700, №0000021700, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог; в решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року скасовано, у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року прийнято до провадження адміністративну справу № 819/1511/13-а за позовом ТзОВ «Буд М» до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 року № НОМЕР_4, від 28.05.2013 року № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6, від 06.03.2013 року № 000072200 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 2 836 385 грн., у тому числі 2 450 115 грн. за основним платежем та 386 270 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 року відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача ОСОБА_2 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області її правонаступником - ОСОБА_2 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі ОСОБА_2 ОДПІ, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

ОСОБА_2 ОДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Буд М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, про що складено акт від 13.02.2013 року №70/2201/36145692. На підставі акту перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження ОСОБА_2 ОДПІ прийняті, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення, що є предметом нового судового розгляду:

від 06.03.2013 року № 000072200, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 3 010 035 грн., в тому числі за основним платежем 2 623 765 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 386 270 грн. (предметом нового судового розгляду є лише сума 2 836 385 грн., у тому числі 2 450 115 грн. за основним платежем та 386 270 грн. за штрафними санкціями);

від 06.03.2013 року № НОМЕР_4, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4 412 грн.;

від 28.05.2013 року № НОМЕР_5, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 958 959 грн., в тому числі за основним платежем 767 169 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 191 790 грн.;

від 28.05.2013 року № НОМЕР_6, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 21 022 грн.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.

Зазначає, що 26.02.2012 року між ТзОВ «Буд М» та товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал ЦХ» (далі ТзОВ «Капітал ЦХ») укладено договір безвідсоткової позики № 26/06/12-КЦХ-БМ на суму 6 189 661,55 грн. ТзОВ «Капітал ЦХ» є платником податку на прибуток на загальних підставах, а тому згідно зі статтею 135 Податкового кодексу України (далі ПК України) позивач правомірно не включив до складу доходів суми коштів, отриманих від ТзОВ «Капітал ЦХ».

Висновки ОСОБА_2 ОДПІ про завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) зроблені по господарських операціях з придбання позивачем товарів та послуг, товарний характер яких, на думку податкового органу, документально не підтверджений, правочини не спричинили настання реальних наслідків.

Позивач вказує на фактичне отримання послуг та товарів від його контрагентів, а саме: приватного підприємця ОСОБА_3, приватного підприємства «Авторесурс-Сервіс» (далі ПП «Авторесурс-Сервіс»), приватного підприємства «Галичторг» (далі ПП «Галичторг»), товариства з обмеженою відповідальністю «Укрора» (далі ТзОВ «Укрора», ТзОВ «Мірум Менеджмент»), товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Лізинг» (далі ТзОВ «Мрія Лізинг»), що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку, наданими для перевірки.

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ «Буд М» посилається на положення Цивільного кодексу України, ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначає, що платник не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, у випадку не виконання ним своїх зобовязань, негативні наслідки мають настати саме щодо цієї особи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте подав до суду одночасно з доповненням до адміністративного позову від 04.12.2015 року клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТзОВ «Буд М» на підставі наявних в матеріалах справи доказів (том 3 а. с. 139).

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 18.06.2013 року (том 1 а. с. 240-248), та зазначив, що ОСОБА_2 ОДПІ відповідно до плану-графіку проведено планову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Буд М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Перевіркою податкового органу виявлено ряд порушень податкового законодавства, оцінку яких вже надано Вищим адміністративним судом України, проте зважаючи на відсутність розрахунку донарахованих сум податків (застосованих штрафних санкцій) в межах кожного з порушень, зокрема, по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Капітал ЦХ», підприємцем ОСОБА_3, ПП «Авторесурс-Сервіс», ПП «Галичторг», суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд.

В межах взаємовідносин позивача з ТзОВ «Укрора», ТзОВ «Мірум Менеджмент», ТзОВ «Мрія Лізинг», які має дослідити суд першої інстанції при новому розгляді справи, то представник відповідача зауважив, що стосувались вони придбання пального. Проте ТзОВ «Буд М» не надало жодних належних доказів на підтвердження використання придбаного у наведених контрагентів пального в межах господарської діяльності, що позбавляє такого платника на витрати та податковий кредит з ПДВ. Товариство не мало у власності власних транспортних засобів, тобто придбанні нафтопродукти не могли бути самостійно використанні позивачем в межах його господарської діяльності. У користуванні позивача на умовах оренди перебувало лише дві транспортні одиниці, проте доказів використання пального саме для їх заправки позивач не надав. ТзОВ «Буд М» не надало актів приймання-передачі палива для передачі в рамках договорів підряду, ні договорів оренди ємкостей для зберігання палива, ні договорів надання послуг по зберіганню палива, ні списання пального відповідно до норми законодавства. У звязку з вищенаведеним, ОСОБА_2 ОДПІ зроблено висновок про не підтвердження факту використання платником у господарській діяльності списаних та включених до складу витрат паливно-мастильних матеріалів.

Як наслідок, ТзОВ «Буд М» в порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 ПК України завищено витрати, що враховуються при визначені обєкта оподаткування, а також безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по даних господарських операціях.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача покликався на положення Цивільного кодексу України, ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковим органом прийнято правомірно та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно із частиною четвертою статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Оскільки позивач заявив таке клопотання, то адміністративну справу розглянуто та вирішено за відсутності представника позивача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Буд М» зареєстроване 26.02.2009 року як юридична особа, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.12.2015 року, з 09.12.2015 року перебуває у стані припинення за рішенням засновників, станом на 15.12.2015 року зареєстроване за місцезнаходженням: Запорізька область, місто Запоріжжя, Жовтневий район, вулиця Горького, будинок 1 (том 3 а. с. 164-165). Позивач з 27.02.2009 року знаходиться на обліку як платник податків у ОСОБА_2 ОДПІ, зареєстрований платником ПДВ, про що ОСОБА_2 ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 13.04.2009 року № 100222205. Згідно з відомостями спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.12.2015 року товариство здійснює такі види діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель, знесення, підготовчі роботи на будівельному майданчику, електромонтажні роботи тощо.

ОСОБА_2 ОДПІ проведена планова документальна виїзна перевірка ТзОВ «Буд М» (код за ЄДРПОУ 36145692) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, про що складено акт від 13.02.2013 року № 70/2201/36145692 (далі акт перевірки від 13.02.2013 року), (том 2 а. с. 125-250, том 3 а. с. 1-6).

В ході проведення перевірки встановлено ряд порушень податкового законодавства, у тому числі такі порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 623 765 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 819 818 грн. та зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 4 412 грн.

На підставі акту перевірки від 13.02.2013 року ОСОБА_2 ОДПІ 06.03.2013 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 3 010 035 грн., у тому числі за основним платежем 2 623 765 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 386 270 грн. (том 1 а. с. 10);

- № НОМЕР_7, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 1 024 770 грн., у тому числі за основним платежем 819 818 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 204 952 грн. (том 1 а. с. 11);

- № НОМЕР_4, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 4 412 грн. (том 1 а. с. 15).

Не погоджуючись з висновками, зробленими податковим органом в акті перевірки від 13.02.2013 року, зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Головним управлінням Міндоходів у Тернопільській області від 23.05.2013 року № 49/10/19-00-10-027/159 «Про результати розгляду скарги» скаргу платника податків задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № НОМЕР_7 в частині збільшення товариству грошового зобовязання з ПДВ на суму 52 649 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на 13 162 грн., а також додатково зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 21 022 грн., в решті залишено без змін.

Враховуючи результати адміністративного оскарження 28.05.2013 року ОСОБА_2 ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_5, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 958 959 грн., у тому числі за основним платежем 767 169 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 191 790 грн. (том 1 а. с. 42);

- № НОМЕР_6, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 21 022 грн. (том 1 а. с. 43).

Підставою для оспорюваного нарахування податку на прибуток та збільшення грошового зобовязання з ПДВ слугували виявлені перевіркою обставини щодо:

невключення платником податків до оподатковуваного доходу суми одержаної та неповернутої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги, одержаної від ТзОВ «Капітал ЦХ» за договором позики від 26.06.2012 року № 26/06/12-КЦХ-БМ, що за вирахуванням умовно нарахованих процентів на суму цієї поворотної фінансової допомоги складає 6 183 320 грн.;

завищення ТзОВ «Буд М» витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 864 139 грн. за операціями з придбання товарів та послуг, які не опосередковувалися реальним виконанням, у рамках господарських правовідносин з підприємцем ОСОБА_3, ПП «Авторесурс-Сервіс» та ПП «Галичторг»; також за операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент»), ТзОВ «Мрія-Лізинг» за відсутності доказів їх використання у господарській діяльності платника. Товариством безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ з вищезазначених господарських операцій.

Не погоджуючись із прийнятими оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду. Справа неодноразово розглядалася судами, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року в частині справу направлено на новий розгляд.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року № К/8100/54223/14 у даній адміністративній справі надано правову оцінку спірним правовідносинам позивача з ТзОВ «Капітал ЦХ», підприємцем ОСОБА_3, ПП «Авторесурс-Сервіс» та ПП «Галичторг». Разом з тим, у звязку з відсутністю розмежувань оспорюваних донарахувань по окремим податковим повідомленням-рішенням за епізодами Вищий адміністративний суд України вважав за необхідне частково скасувати ухвалені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі, та прийняття правильного по суті спору рішення з врахуванням висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України зазначив, що встановивши факт сплати ТзОВ «Капітал ЦХ» податку на прибуток на загальних підставах, суди цілком обєктивно підтримали по цьому епізоду правову позицію позивача у справі щодо відсутності у нього обовязку збільшувати оподатковуваний дохід на суму одержаної від цього контрагента поворотної допомоги. Відповідно до розрахунку грошових зобовязань та штрафних санкцій по ТзОВ «Буд М» по даних господарських операціях позивачу донараховано податку на прибуток підприємств на суму 1 298 497 грн. за основним платежем та 324 624 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього збільшено грошове зобовязання на суму 1 623 121 грн. (том 3 а. с. 146). Відтак, в цій частині податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 ОДПІ від 06.03.2013 року № 000072200 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

По господарських операціях ТзОВ «Буд М» з підприємцем ОСОБА_3, ПП «Авторесурс-Сервіс» та ПП «Галичторг», то Вищий адміністративний суд України, перевіряючи правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі вказав на помилковість висновків попередніх судів. Так, в ухвалі від 04.11.2015 року зазначено, що висновок судів про реальність правовідносин позивача з придбання послуг з організації транспортних перевезень у приватного підприємця ОСОБА_3 мотивований посиланням на подані платником договори, акти здачі-приймання послуг, податкові накладні. Втім, зазначені документи не дають можливості встановити конкретний зміст розглядуваних послуг, маршрут перевезення вантажу, порядок виконання вантажно-розвантажувальних робіт, не містять інформації про конкретних виконавців розглядуваних послуг.

З огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність») під час виконання експедиторських послуг окрім договору транспортної експедиції, акта здачі-приймання наданих послуг та експедиторських документів, повинні оформлятися, зокрема, товарно-транспортні документи, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи. Наведене обумовлюється тим, що договір транспортної експедиції містить елементи договору перевезення.

Відсутність зазначених документів у сукупності з доводами ОСОБА_2 ОДПІ щодо залучення приватним підприємцем ОСОБА_3 фіктивного субєкта господарювання (товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіон-П-ЛТД») до виконання цих операцій, виключає відповідність сформованих платником даних податкового обліку за цими операціями критеріям реальності господарської операції та її документальної підтвердженості.

З аналогічних мотивів, зазначив Вищий адміністративний суд України, не можна погодитися й з наданою судами оцінкою господарських операцій позивача з ПП «Галичторг» та з ПП «Авторесурс-Сервіс».

Так, заперечуючи проти податкових наслідків цих операцій, ОСОБА_2 ОДПІ послалася на неподання платником актів приймання-передачі товарів, товарно-транспортних накладних на підтвердження факту прийняття товарів (пиломатеріалів, перил з нержавіючої сталі ), їх транспортування у процесі поставки в адресу ТзОВ «Буд М», відсутність у цих постачальників ознак реальних субєктів господарювання в силу браку майна, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності. Посилання судів на представлені платником договори, податкові і видаткові накладні не можуть слугувати належним спростуванням наведеним ознакам безтоварності розглядуваних операцій.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України, надаючи правову оцінку господарських операціях ТзОВ «Буд М» з підприємцем ОСОБА_3, ПП «Авторесурс-Сервіс» та ПП «Галичторг» вказав на безтоварний характер таких операцій та відсутність реального постачання товарів (послуг). Будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування таких висновків касаційної інстанції позивачем при новому розгляді справи суду не надано. Крім того, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року вбачається, що по даних господарських операціях неповноти встановлення обставин справи немає, тобто висновки суду касаційної інстанції в цій частині є остаточними, проте через неможливість встановлення конкретних сум донарахувань податків по даних порушеннях справа направлена на новий розгляд.

Відповідно до розрахунку грошових зобовязань та штрафних санкцій по ТзОВ «Буд М» по даних господарських операціях позивачу донараховано податку на прибуток підприємств:

по господарських операціях з підприємцем ОСОБА_3 148 750 грн. за основним платежем та 34 213 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

по господарських операціях з ПП «Авторесурс-Сервіс» - 67 663 грн. за основним платежем та 15 562 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

по господарських операціях ПП «Галичторг» - 8 350 грн. за основним платежем та 1 921 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

а всього на суму 224 763 грн. за основним платежем та 51 696 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 3 а. с. 146).

Відповідно до розрахунку грошових зобовязань та штрафних санкцій по ТзОВ «Буд М» по даних господарських операціях позивачу донараховано ПДВ:

по господарських операціях з підприємцем ОСОБА_3 29 750 грн. за основним платежем та 7 437 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

по господарських операціях з ПП «Авторесурс-Сервіс» - 13 533 грн. за основним платежем та 3 383 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

по господарських операціях ПП «Галичторг» - 1 670 грн. за основним платежем та 417 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

а всього на суму 44 953 грн. за основним платежем та 11 238 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 3 а. с. 160).

Разом з тим, Вищим адміністративним судом України вказано на неповноту встановлення обставин спору по одному епізоду - виключення з податкового обліку ТзОВ «Буд М» витрат на придбання нафтопродуктів у рамках взаємовідносин з ТзОВ «Укрора», по яких ОСОБА_2 ОДПІ послалася на відсутність доказів використання придбаного пального у господарській діяльності платника. Пальне придбавалося позивачем у двох контрагентів у період, за який проводилася перевірка, у ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент») та ТзОВ «Мрія Лізинг».

Згідно з класифікацією витрат у податковому обліку витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів можуть бути віднесені залежно від використання основних засобів до загальновиробничих, адміністративних або витрат на збут; ці витрати визнаються у податковому обліку платника у періоді їх фактичного понесення (пункт 138.5 статті 138 ПК України) для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що суди, посилаючись на подані платником копії відомостей на відпуск нафтопродуктів, подорожніх листів, не перевірили кількість використаного платником пального, не встановили види операцій, у рамках яких відбулося таке використання, не порівняли підтверджену кількість використаного пального у рамках господарської діяльності платника з кількістю придбаних нафтопродуктів. Наведена неповнота встановлення обставин спору, що входять до предмета доказування у справі, виключає можливість визначення дійсного обсягу податкових прав та обовязків платника по цьому епізоду.

З урахуванням таких висновків суду касаційної інстанції та з метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, ухвалою від 19.11.2015 року про призначення справи до судового розгляду, ухвалою від 08.12.2015 року про витребування доказів зобов'язував позивача надати належні докази на підтвердження господарських операцій з придбання нафтопродуктів та списання з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 04.11.2015 року, інформацію по господарських операціях з придбання пального у ТзОВ «Укрора» та ТзОВ «Мрія Лізинг», зокрема, про кількість придбаних нафтопродуктів, про кількість використаного платником пального, вид операцій, у рамках яких відбулося таке використання, їх звязок з господарською діяльністю позивача тощо.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно із частиною шостою статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивач не надав суду жодних відомостей та належних доказів на підтвердження використання в межах господарської діяльності пального придбаного у ТзОВ «Укрора» та ТзОВ «Мрія Лізинг». Оскільки позивачем доказів не подано, то на підставі частини шостої статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних доказів. При цьому суд зауважує, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів, робіт та послуг, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1статті 138 ПК України).

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наведені законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції, з наявністю первинних документів, а також використанням придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності платника податків.

У спірному випадку відповідач посилається на відсутність використання придбаного пального в господарській діяльності ТзОВ «Буд М». Оцінюючі надані сторонами докази на підтвердження мотивації сторін, суд погоджується з позицією відповідача, що господарські взаємовідносини між ТзОВ «Буд М» та ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент»), ТзОВ «Мрія Лізинг», по яких позивач формував витрати та податковий кредит, є такими, що вчинені за відсутності доказів використання товарів (послуг) у його господарській діяльності.

Судом встановлено, що 01.10.2010 року між ТзОВ «Буд М» та ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мріум Менеджмент») та 01.07.2011 року за № МЛБМ - 6 між ТзОВ «Буд М» та ТзОВ «Мрія Лізинг» укладено договори з придбання пального. Позивач придбавав дизельне паливо, бензин А-80, бензин А-95 з оформленням видаткових та податкових накладних.

При проведенні перевірки посадовими особами ТзОВ «Буд М» надано до перевірки видаткові накладні на придбання пального у ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент»): від 30.04.2011 року № 271 за бензин А-80 в кількості 300 л, за дизпаливо в кількості 9 595 л; від 30.04.2011 року № 270 за бензин А-95 в кількості 1 290 л; від 31.05.2011 року № 513 за дизпаливо в кількості 21 800 л; від 30.06.2011 року № 161 дизпаливо в кількості 25 265 л; від 30.06.2011 року № 204 за дизпаливо в кількості 65 125 л; від 31.07.2011 року № 351 за дизпаливо в кількості 50 000 л; від 31.07.2011 року № 352 за дизпаливо в кількості 59 732 л; від 31.08.2011 року № 662 за дизпаливо в кількості 43 721 л; від 31.08.2011 року № 663 за дизпаливо в кількості 43 721 л; від 31.08.2011 року № 719 за дизпаливо в кількості 18 896 л; від 21.09.2011 року № 908 за бензин А-80 в кількості 510 л; від 31.03.2012 року № 56 за бензин А-95 в кількості 900 л (том 2 а. с. 157) та податкові накладні: від 30.04.2011 року № 147 на суму 72 226,04 грн., в тому числі 14 445,21 грн. ПДВ; від 30.04.2011 року № 194 на суму 10 427,50 грн., в тому числі 2 085,50 грн. ПДВ; від 31.05.2011 року № 154 на суму 157 323,33 грн., в тому числі 31 464,67 грн. ПДВ; від 30.06.2011 року № 111 на суму 186 329,37 грн., в тому числі 37 265,88 грн. ПДВ; від 30.06.2011 року № 149 на суму 480 296,87 грн., в тому числі 96 059,38 грн. ПДВ; від 31.07.2011 року № 94 на суму 375 000 грн., в тому числі 75 000 грн. ПДВ; від 31.07.2011 року № 134 на суму 447 990 грн., в тому числі 89 598 грн. ПДВ; від 31.08.2011 року № 208 на суму 335 194,33 грн., в тому числі 67 038,87 грн. ПДВ; від 31.08.2011 року № 209 на суму 335 194,33 грн., в тому числі 67 038,87 грн. ПДВ; від 31.08.2011 року № 250 на суму 144 869,33 грн., в тому числі 28 973,87 грн. ПДВ; від 21.09.2011 року № 158 на суму 3 973,75 грн., в тому числі 794,75 грн. ПДВ; від 31.03.2012 року № 122 на суму 7 837,50 грн., в тому числі 1 567.50 грн. ПДВ (том 2 а. с. 170).

Загалом ТзОВ «Буд М» придбало у ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент») 870 л бензину А-80, 2 190 л бензину А-95, 337 850 л дизельного палива на загальну суму 2 556 662,35 грн., у тому числі 511 332,50 грн. ПДВ. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки від 13.02.2013 року, та підтверджується розрахунковими (платіжними) документами (том 1 а. с. 161-164, 166-171).

Також, при проведенні перевірки посадовими особами ТзОВ «Буд М» надано до перевірки видаткові накладні на придбання пального у ТзОВ «Мрія Лізинг»: від 30.09.2011 року № 246 за дизпаливо в кількості 26 878 л; від 30.09.2011 року № 250 за дизпаливо в кількості 28 490 л; від 30.09.2011 року № 255 за дизпаливо в кількості 13 446 л; від 31.10.2011 року № 407 за дизпаливо в кількості 10 992 л; від 31.10.2011 року № 419 за бензин А-80 в кількості 1 355 л; від 31.10.2011 року № 425 за дизпаливо в кількості 33 223 л; від 30.11.2011 року № 495 за дизпаливо в кількості 19 849 л; від 30.11.2011 року № 510 за дизпаливо в кількості 9 454 л; від 30.11.2011 року № 523 за бензин А-80 в кількості 579 л; від 31.12.2011 року № 667 за дизпаливо в кількості 6 430 л; від 31.12.2011 року № 668 за дизпаливо в кількості 3 788 л; від 31.01.2012 року № 11 за дизпаливо в кількості 28 490 л; від 31.01.2012 року № 19 за бензин А-80 в кількості 400 л; від 29.02.2012 року № 29 за дизпаливо в кількості 361 л; від 29.02.2012 року № 41 за дизпаливо в кількості 1 168 л; від 31.03.2012 року № 129 за дизпаливо в кількості 18 054 л; від 30.04.2012 року № 238 за дизпаливо в кількості 18 842 л; від 30.04.2012 року за бензин А-95 в кількості 3 925 л; від 31.05.2012 року № 340 за дизпаливо в кількості 49 946 л; від 30.06.2012 року № 471 за бензин А-95 в кількості 2 385 л; від 30.06.2012 року № 495 за дизпаливо в кількості 57 154 л (том 2 а. с. 157-158) та податкові накладні: від 30.09.2011 року № 108 на суму 200 689,06 грн., в тому числі 40 137,82 грн. ПДВ; від 30.09.2011 року № 117 на суму 101 069,10 грн., в тому числі 20 213,82 грн. ПДВ; від 31.10.2011 року № 156 на суму 81 249,21грн., в тому числі 16 249,83 грн. ПДВ; від 31.10.2011 року № 166 на суму 10 331,87 грн., в тому числі 2 066,37 грн. ПДВ; від 31.10.2011 року № 171 на суму 245 573,34 грн., в тому числі 49 114,67 грн. ПДВ; від 30.11.2011 року № 102 на суму 153 002,71 грн., в тому числі 30 600,54 грн. ПДВ; від 30.11.2011 року № 112 на суму 73 268,5 грн., в тому числі 14 653,70 грн. ПДВ; від 30.11.2011 року № 120 на суму 4 439 грн., в тому числі 887,80 грн. ПДВ; від 30.09.2011 року № 113 на суму 212 737,58 грн., в тому числі 42 547,52 грн. ПДВ; від 31.12.2011 року № 57 на суму 49 939,68 грн., в тому числі 9 987,93 грн. ПДВ; від 31.12.2011 року № 72 на суму 29 041,33 грн., в тому числі 5 808,27 грн. ПДВ; від 31.01.2012 року № 42 на суму 2 383,17 грн., в тому числі 476,63 грн. ПДВ; від 31.01.2012 року № 46 на суму 3 100,00 грн., в тому числі 620 грн. ПДВ; від 29.02.2012 року № 9 на суму 2 812,19 грн., в тому числі 562,44 ПДВ; від 29.02.2012 року № 11 на суму 8 857,33 грн., в тому числі 1 771,47 грн. ПДВ; від 31.03.2012 року № 163 на суму 139 166,25 грн., в тому числі 27 833,25 грн. ПДВ; від 30.06.2012 року № 207 на суму 22 061,25 грн., в тому числі 4 412,25 грн. ПДВ (том 2 а. с. 170-171).

Таким чином, ТзОВ «Буд М» придбало у ТзОВ «Мрія Лізинг» 2 334 л бензину А-80, 6 310 л бензину А-95, 326 565 л дизельного палива на загальну суму 2 327 714,01 грн., у тому числі 465 542,80 грн. ПДВ.

По даних господарських операціях з ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мріум Менеджмент») та ТзОВ «Мрія Лізинг» позивачем сформовано валові витрати на суму 4 884 376,36 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2011 року на суму 82 653,54 грн., ІІІ кварталі 2011 року на суму 2 980 667,05 грн., IV кварталі 2011 року на суму 646 845,64 грн., І кварталі 2012 року на суму 164 156,44 грн. та у ІІ кварталі 2012 року на суму 1 010 053,69 грн., та відповідно до розрахунку грошових зобовязань та штрафних санкцій по ТзОВ «Буд М» по даних господарських операціях донараховано податку на прибуток на суму 1 099 921 грн., застосовано штрафну санкції на суму 61646 грн., донараховано ПДВ у розмірі 767 169 грн. (том 2, а. с. 1-2, том з а. с. 146, 160).

Єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти та нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.092008 року за № 805/15496.

Підпунктами 10.3.2.1, 10.3.2.2 підпункту 10.3.2 пункту 10.3 розділу 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП (додаток 16). Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Підприємства, АЗС на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не менше одного разу на місяць, виписують зведені відомості-рахунки кожному споживачу за марками нафтопродуктів та цінами, установленими протягом місяця. У рахунках обов'язково зазначаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість. Звіряння розрахунків з споживачами за відпущені нафтопродукти здійснюється щомісяця не пізніше п'ятого числа наступного за звітним місяця. Відпуск дизельного палива за відомостями відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП за марками та видами.

Однак, в ході проведені перевірки не виявлено та підприємством не представлено суду, змінні звіти АЗС, складені у відповідності до форм N 17-НП, що передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

В свою чергу, в матеріалах справи є надані ТзОВ «Буд М» копії відомостей на відпуск нафтопродуктів від ТзОВ «Мрія Лізинг» (том 1 а. с. 108-160), в яких містяться дані про тип транспортного засобу, дату заправки, кількість відпущеного пального, прізвище та підпис водіїв, та подорожні листи (том 1 а. с. 192-213). Відповідно до відомостей на відпуск нафтопродуктів відпуск паливно-мастильних матеріалів здійснювався з бензовозу MAN 18,222 державний номер НОМЕР_8, бензовозу MAN 18,224 державний номерний знак НОМЕР_9, бензовозу MAN державний номерний знак НОМЕР_10, бензовозу ГАЗ 3307 державний номерний знак НОМЕР_11, бензовозу ГАЗ 53 державний номерний знак НОМЕР_12, бензовозу MAN 14,262 державний номерний знак НОМЕР_12, бензовозу MAN 19,293 державний номерний знак НОМЕР_13, бензовозу MAN 19,322 державний номерний знак НОМЕР_14 та з АЗС у місті Борщів Борщівського району Тернопільської області, АЗС у місті Заставна Заставнівського району Чернівецької області.

Суд зазначає, що ТзОВ «Буд М» в перевіреному періоді ємкостей для зберігання паливно-мастильних матеріалів не мало. Також позивачем не надавались ні акти приймання-передачі палива для передачі в рамках договорів підряду, ні договори оренди ємкостей для зберігання палива, ні договори надання послуг по зберіганню палива, ні списання пального відповідно до норм тощо.

У представлених відомостях на відпуск нафтопродуктів від ТзОВ «Мрія Лізинг» зафіксовано, що ТзОВ «Буд М» відпущено дизельне паливо в загальній кількості 60 296 л, тоді як відповідно до видаткових та податкових накладних, на підставі яких сформовано валові витрати та податковий кредит, позивачем придбано у ТзОВ «Мрія Лізинг» 2 334 л бензину А-80, 6 310 л бензину А-95 та 326 565 л дизельного палива.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не були представленні при перевірці та відсутні у матеріалах справи відомості на відпуск нафтопродуктів, придбаних у ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент»), що передбачені приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

З письмових пояснень представника ТзОВ «Буд М» вбачається, що придбані паливно-мастильні матеріали в ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент») та ТзОВ «Мрія Лізинг», підприємство використовувало в господарській діяльності. Проте, відповідно до матеріалів перевірки у позивача відсутні власні транспортні засоби, про що свідчить повний перелік основних засобів, наведений в акті перевірки від 13.02.2013 року (том 2 а. с. 136-138). Щодо можливої оренди транспортних засобів, то це питання досліджувалось при проведенні перевірки. Так, в акті перевірки від 13.02.2013 року міститься інформація про те, що згідно з договором оренди від 01.01.2011 року № БН ТзОВ «Буд М» орендує у товариства з обмеженою відповідальністю «Лановецький цукровий завод» лише два транспортні засоби: Самоскид-С на базі вантажного автомобіля КАМАЗ-55111, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_15, та Самоскид-С на базі вантажного автомобіля КАМАЗ-55111, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_16 (том 2 а. с. 138). Водночас, судом встановлено, що відповідно до інформації про державний номер одиниці техніки досліджених відомостей на відпуск нафтопродуктів, даним орендованим транспортним засобам паливно-мастильні матеріали не відпускалися.

Через відсутність власних та недостатню кількість орендованих транспортних засобів позивач не в змозі власними силами використати у своїй господарській діяльності 870 л бензину А-80, 2 190 л бензину А-95, 337 850 л дизельного палива, придбаних у ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент») та 2 334 л бензину А-80, 6 310 л бензину А-95, 326 565 л дизельного палива, придбаних у ТзОВ «Мрія Лізинг». Поряд з цим, кількість виданого пального, що вказана у подорожніх листах, наданих ТзОВ «Буд М», в рази менша за кількість придбаних нафтопродуктів у контрагентів позивача.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані належні та допустимі докази, які б підтверджували використання нафтопродуктів, придбаних у ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент») та ТзОВ «Мрія Лізинг», у господарській діяльності ТзОВ «Буд М», що виключає правомірність формування платником витрат та податкового кредиту.

З урахуванням встановлених судом обставин, висновків касаційного суду, викладених в ухвалі від 04.11.2015 року № К/8100/54223/14, та керуючись приписами вищенаведених норм, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено позивачу грошові зобовязання з податку на прибуток підприємств та ПДВ по господарських операціях з підприємцем ОСОБА_3, ПП «Авторесурс-Сервіс» та ПП «Галичторг», ТзОВ «Укрора» (ТзОВ «Мірум Менеджмент»), ТзОВ «Мрія-Лізинг», а саме: податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 року № НОМЕР_4, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 4 412 грн., від 28.05.2013 року № НОМЕР_5, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 958 959 грн., у тому числі за основним платежем 767 169 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 191 790 грн., від 28.05.2013 року № НОМЕР_6, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 21 022 грн., від 06.03.2013 року № 000072200 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1 213 264 грн., у тому числі 1 151 618 грн. (2 450 115 грн. 1 298 497 грн.) за основним платежем та 61 646 грн. (386 270 грн. 324 624 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ОСОБА_2 ОДПІ довела правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень частково, про що описано вище. Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та зазначених вище положень чинного законодавства, позовні вимоги підлягають до задоволення частково. Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 06.03.2013 року № 000072200 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 1 298 497 гривень 00 копійок за основним платежем та 324 624 гривень 00 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 1 623 121 гривня 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 грудня 2015 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.

копія вірна

СуддяЧепенюк О.В.