Рішення № 54776063, 22.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/1731/14 Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/6107/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. І.

Категорія:54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді Берези В.І., суддів: Гірник Т.А., Савуляка Р.В., за участю секретаря судового засідання: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на заочне рішення Радехівського районного суду Львівської області від 4 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням Наказ №458-к від 28 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника керівника з виробничих питань Вузлівського місце провадження діяльності державного підприємства «Укрспирт» визнано незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_2 на роботі в Вузлівському місце провадження діяльності державного підприємства «Укрспирт» на посаді заступника керівника з виробничих питань з 28 жовтня 2014 року. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (інд.01400, Київська область, м.Бровари, вул.Гагаріна,16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 04 червня 2015 року у розмірі 64420,50 грн. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_2 невиплачену премію за липень та серпень 2014 року у розмірі 5437,34 грн. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_2 нараховані та не виплачені при звільненні в жовтні 2014 року грошові кошти в сумі 38846,16 грн. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1574, 24 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду оскаржив відповідач в особі представника ДП «Укрспирт» ОСОБА_3, просить таке скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою покликається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. За наслідками проведеного службового розслідування комісією було виявлено факт вчинення відповідачем грубого порушення трудових обов»язків. Відповідач всупереч посадових інструкцій не забезпечив належний контроль за дотриманням технологічної дисципліни щодо норм витрат матеріалів у виробничих підрозділах МПД, що призвело до порушення п.1 ст.10 Закону України від 16.07. 1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 про затвердження Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Позивач згідно посадової інструкції несе персональну відповідальність за трудову дисципліну в підлеглих підрозділах та належне збереження власності підприємства. Відсутність юридичної відповідальності за діяння в подальшому могли б призвести до фінансових втрат підприємства через неефективне та протиправне використання майна підприємства. Відсутність належного контролю з боку позивача за рівнем трудової дисципліни щодо недотримання нормативів використання матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів призвело до недостачі зерна кукурудзи в кількості - 3973 кг на суму 9932,50 грн. та залишків основних засобів підприємства (ємкості різного об»єму в кількості 11 шт., 5 станків столярного цеху та 25 електродвигунів ) як наслідок в балансі підприємства занижено вартість основних засобів.

Суд першої інстанції не надав оцінки поясненням сторони відповідача, не з»ясував обставин у справі, не взяв до уваги, що сам факт неотримання пояснень від порушника за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

Суд неправомірно стягнув в користь позивача кошти з виплати премій , не взяв до уваги те, що розмір премії визначається керівництвом МДП за погодженням з профспілковим комітетом МПД за поданням структурного підрозділу. Інші обставини справи залишились не дослідженими.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працюючи на Вузлівському місці провадження ДП «Укрспирт», 13.03.2012 року був переведений на посаду заступника керівника з виробничих питань, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці (а.с.22).

Відповідно до Наказу №365-к від 24.09.2014 року ОСОБА_2 відсторонено від виконання посадових обов'язків заступника керівника з виробничих питань Вузлівського місця провадження діяльності ДП «Укрспирт» з 25 вересня 2014 року із збереженням заробітної плати (а.с.9).

Наказом №458-к від 28 жовтня 2014 року заступника керівника з виробничих питань Вузлівського МПД ДП «Укрспирт», позивача, звільнено з роботи 28.10.2014 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, п.1 ст.41 КЗпП України (а.с.15,22) та підставою такого звільнення є акт про проведення службового розслідування від 21.10.2014 року (а.с.55-60).

Задовольняючи позов в частині вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, суд першої інстанції зазначив про те, що з врахуванням характеру дій, що лягли в основу обґрунтування проступку позивача та обставин, за яких його вчинено, а також за наявності поданих доказів немає підстав вважати, що порушення трудових обов»язків є одноразовим, грубим.

З висновком суду першої інстанції у цій частині погоджується і колегія суду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 Кодексу законів про працю України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Ознаками порушення зазначеного як підстава звільнення у п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, є те, що порушення має бути грубим, порушення стосується трудових обов»язків працівника, порушення є одноразовим. Однією з умов застосування цієї норми при звільненні є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов»язків, а й вини працівника в такому порушенні. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише посилання на одноразове грубе порушення.

Крім перерахованих вище особливостей щодо розірвання трудового договору за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, при звільненні працівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків мають бути додержані інші загальні вимоги трудового законодавства України. Так, відповідно до вимог ст.149 КЗпП України до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків у нього мають бути витребувані письмові пояснення.

Крім цього, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як зазначив Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена у постанові від 21.05.2014 року (справа №6-33 цс 14), вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Із наявного ж в матеріалах справи Акту про результати проведення службового розслідування від 21 жовтня 2014 року (а.с.55-60), що був підставою звільнення ОСОБА_2, вбачається, що позивач грубо порушив трудові обов'язки та не забезпечив належного контролю за дотриманням технологічної дисципліни і норм витрат матеріалів у виробничих підрозділах підприємства.

Як видно з акту про результати проведення службового розслідування від 21.10.2014 року, порушення трудової та виконавчої дисципліни щодо позивача виявлено за наслідками перевірки окремих питань фінансово- господарської діяльності Вузлівського МПД ДП «Укрспирт», що зафіксовано Актом перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Вузлівського МПД ДП «Укрспирт» від 12.09.2014р. № 9-2/26.

Таким чином, відповідачем було порушено строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 148 КЗпП України, відповідно до якої дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, а отже граничним терміном притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 було 12 жовтня 2014 року. Звільнено його ж було 28 жовтня 2014 року, тобто більш як через місяць з моменту виявлення порушень трудової дисципліни.

Як вбачається з Акту про результати проведення службового розслідування від 21 жовтня 2014 року, в ході такого підтвердилась недостача зерна кукурудзи на суму 9 932грн., а також надлишок основних засобів підприємства, чим порушено п.1 ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69 «Про затвердження Інструкції про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», як наслідок чого в балансі підприємства занижено вартість основних засобів, чим порушено п.1 ст.З Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.1 ст. 10 вищевказаного Закону для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Як видно з посадової інструкції ОСОБА_2, посадовими обовязками такого не передбачено проведення інвентаризації активів і зобовязань на підприємстві, що виключає відповідальність за непроведення інвентаризації, а також за виявлений на підприємстві надлишок чи недостачу.

Згідно з п. 1 статті 3 цього Закону, за порушення якого серед інших виявлених також було звільнено ОСОБА_2, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Сам по собі факт порушення правил ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є вчиненим позивачем, не є його компетенцією та обсягом повноважень та обов»язків , відтак виключає відповідальність останнього.

Згідно з п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно- матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, про порушення якого йдеться в Акті про результати проведення службового розслідування, передбачено, що у разіодержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарівабо при одержанні від покупця претензії щодо недовантаження товарів проводитьсявибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії.

Однак, посадові обов»язки позивача та виявлені порушення на такі обставини не вказують.

Як видно з акту від 21.10.2014 року підставою звільнення позивача з поміж інших підстав є і відсутність контролю за дотриманням технологічної дисципліни і норм витрат матеріалів.

Поняття технологічна дисципліна виражається в дотриманні технологічного режиму, технологічних регламентів. Порушення її може призвести до зниження якості продукції, браку, погіршення використання сировини, передчасного закоксовування апаратури та ін.. Причинами порушення технологічної дисципліни, як правило, є неуважне ставлення до роботи або недостатня підготовленість працівників. Технологічна дисципліна є необхідною умовою і основою забезпечення необхідної якості продукції, що виготовляється. Технологічна дисципліна передбачає точне дотримання режимів, послідовності і способів ведення технологічних процесів. Порушення її призводить до зниження якості, а іноді до випуску бракованої продукції, до вимушених зупинок, а іноді до аварії та поломок технологічного обладнання.

А отже , порушення технологічної дисципліни не є наслідком недостачі чи надлишку сировини або основних засобів, та не вказує на причинно-наслідковий зв»язок між виявленими наслідками та причинами, які могли б призвести до таких наслідків.

Окрім того, як зазначено в акті перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Вузлівського МПД ДП «Укрспирт» від 12.09.2014р., де вперше було зафіксовано порушення трудової дисципліни, зазначено, що відповідно до протоколу рішення інвентаризаційної комісії від 12.09.2014р. головою та членами комісії вирішено недостачу, що виникла при переважуванні, списати в межах норм природних втрат. Окрім того, як вбачається з Акту від 12.09.2014р., матеріально-відповідальною особою на Вузлівському МПД був начальник транспортно-сировинного відділу ОСОБА_4 (ст..11-12 Акту).

Щодо виявленого надлишку основних засобів, як зазначено в Акті, не обліковане обладнання залишилось від ДП «Вузлівський спиртовий завод». При переході заводу на МПД комісією оцінювалось і передавалось тільки те майно, яке було на балансі ДП «Вузлівський спиртовий завод». Не обліковане майно до уваги комісії не бралось. Згідно рішення інвентаризаційної комісії не обліковані основні засоби під час перевірки розцінено та оприбутковано на відповідні рахунки бухгалтерського обліку (ст.. 12 Акту).

Враховуючи наведене, низка зазначених порушень, відображених у акті, не є одноразовим грубим порушенням, такі охоплюють період перевірки з 01.01.2014 по 11.09.2014 р. та стосуються виявлених фактів з 2011 року, як недостача, так і надлишок створювались протягом тривалого часу, та не виникли внаслідок одноразового порушення трудової дисципліни, посадові обов»язки позивача відповідальності за виявлені порушення не передбачають, такі порушення не підтверджують вини саме позивача та шкідливих наслідків для підприємства чи заподіяння шкоди підприємству саме позивачем.

Враховуючи наведене, доводи апелянта в частині невірно вирішених вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищенаведеним.

За правилами ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку з незаконністю наказу про звільнення, суд першої інстанції вірно виходив з порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, за яким середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи та з врахуванням середньомісячного числа робочих днів, графіку роботи та довідки про заробітну плату позивача, та вірно визначив розмір втраченого середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу внаслідок звільнення за період з 28 жовтня 2014 року по 4 червня 2015 року в сумі 64420,50 грн.

Разом з тим , суд першої інстанції, вирішуючи вимогу про стягнення невиплаченої премії за липень серпень 2014 року в розмірі 5437, 34 грн. не врахував та не дослідив нормативно-правовий акт, яким визначено умови преміювання та розміри цих виплат, а обмежився лише висновком про те, що порушень, які зазначені у Положенні про оплату праці та є підставами позбавлення премій, у липні-серпні 2014 року щодо позивача не встановлено. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується враховуючи наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного договору.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оплату праці" та пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики за № 5 від 13 січня 2004 року, визначено структуру оплати праці, до якої входять:

-основна заробітна плата-винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки);

-додаткова заробітна плата, винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій;

-інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагороди за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсації за інші грошові і матеріальні виплати, які передбачені актами законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці" розяснено, що при вирішенні спорів про оплату премій, винагороди за підсумки роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якимивизначені умови і розміри цих виплат.Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або їх розмір може бути зменшений) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Як видно з матеріалів справи, умови праці працівників ДП "Укрспирт" врегульовані колективним договором на 2013-2015 роки, укладеного між ДП "Укрспирт" та профспілковою організацією на 2013-2015 роки, що зареєстрований управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради, за реєстраційним номером від 05.07. 2013 р. Так, даним колективним договором передбачено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Підстави, порядок надання, позбавлення заохочувальних такомпенсаційних виплат визначено додатками до зазначеного колективного договору.

Відповідно до п. 36 Положення про оплату праці працівників ДП «Укрспирт», яке є додатком № 2 до колективного договору, преміювання працівників підприємства здійснюється відповідно до особистого вкладу кожного працівника в загальні результатироботи. Загальний розрахунковий відсоток преміювання визначається за підсумками роботи щомісяця, виходячи з фінансових можливостей підприємства.

Згідно п. 38 Положення про оплату праці працівників ДП «Укрспирт», розмір премії, що виплачується конкретному працівнику МПД визначається керівництвом МПД запогодженням з профспілковим комітетом МПД за поданням керівника структурногопідрозділу,при умові виконання показників преміювання, їх рівня та динаміки: обсягів виробництва; дотримання вимог технологічної інструкції; підвищення продуктивності праці; забезпечення належного рівня культури виробництва відсутність порушень технологічної та виробничої дисципліни.

Враховуючи наведене, відсутність дисциплінарних стягнень дозволяє застосовувати до працівника заходи заохочення, однак не виключає необхідності дотримання п.36 Положення про оплату праціпрацівників ДП «Укрспирт» та колективного договору щодо умов та підстав для преміювання конкретного працівника.

Окрім того, судом першої інстанції зазначено про те, що позивач був включений у списки осіб з сумами преміювання, однак як видно з матеріалів справи накази ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 29.08.2014 р., 30.09.2014 року Про преміювання працівників місць провадження діяльності за липень, серпень 2014 р. та списки до таких прізвища позивача не містять /а.с.28-33/.

Враховуючи наведене, рішення суду в частині вирішеної вимоги про стягнення невиплаченої премії як таке, що є необгрунтованим та ухваленим з порушеннм норм матеріального права підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення у його користь з відповідача невиплачених коштів в розмірі 38846,16 грн., суд першої інстанції виходив з того, що довідкою від 27.02.2015 року визначено розмір розрахункових коштів невиплачених під час розрахунку.

Однак, як видно з уточнених позовних вимог позивача /а.с.95/, невиплату цих коштів позивач пов»язує з розрахунком саме при звільненні, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про наявність заборгованої та невиплаченої заробітної плати, а розрахунок , наведений у позовній заяві, підтверджує розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не розмір коштів у вигляді розрахунку при звільненні. Окрім того, як видно з долученої до справи представником апелянта довідки від 30.11.2015 року станом на 30.11.2015 року заборгованість по виплатах ОСОБА_2 відсутня та виплачені у зв»язку з звільненням розрахункові у жовтні 2014 року в сумі 45754,88 грн.

Таким чином, рішення суду і в частині стягнення коштів з відповідача в розмірі 38846,16 грн. слід скасувати як ухвалене без з»ясування обставин справи та наявних доказів щодо заборгованої та невиплаченої заробітної плати.

Судовий збір відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України з врахуванням вирішених на користь позивача вимог слід стягнути з відповідача в користь держави в розмірі 1131,40 грн.

В решті рішення суду як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задовольнити частково.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 4 червня 2015 року скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» премій за липень серпень 2014 року у розмірі 5437,34 грн. та в частині стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів в сумі 38846,16 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в користь держави судовий збір в розмірі 1131,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Гірник Т.А.

ОСОБА_5