Ухвала суду № 54776017, 29.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/966/15 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В,І.

Провадження № 22-ц/783/7887/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Крайник Н.П.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «Кредобанк», про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання права власності, зобовязання повернути майно,-

встановила:

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 27.10.2015 року заяву позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на будівлю пансіонату, розташовану на земельній ділянці площею 0,1034 га по вул. Мазепи, 2А у м. Трускавець, що належить ОСОБА_2

Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3, просить її скасувати з підстав порушення норм процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою відмовитиу задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що заява ОСОБА_6 про забезпечення позову у даній справі поступила до суду без дати її написання та була підписана, на думку апелянта, не позивачем, а іншою особою, оскільки з отриманої ним інформації вбачається, що позивач знаходився під вартою, як підозрюваний, у кримінальний справі.

Крім того, зазначає, що в порушення вимог ст.151 ЦПК України, позивачем не доведено, а судом не встановлено причин, у зв»язку з якими необхідно забезпечити позов у даній справі шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, та не обґрунтовано тієї обставини, що невжиття обраного позивачем виду заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Апелянт також вважає, що судом не було дотримано порядку розгляду даного питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК).

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.153 ЦПК).

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (п.п. 4, 7, 10) роз»яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

З матеріалів справи встановлено, що провадження у даній справі було відкрите 24.09.2015 року, а заява про забезпечення позову надійшла до суду 26.10.2015 року.

Таким чином, після відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду, питання про забезпечення позову повинно вирішуватись судом у судовому засіданні, а не суддею одноособово.

Оскаржувана ухвала про забезпечення позову в порушення вказаних вище вимог ст.153 ЦПК України постановлена суддею, а не судом, а тому підлягає скасуванню у зв»язку з порушенням порядку вирішення даного питання.

Однак, з урахуванням тієї обставини, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 05.11.2015 року, яка набрала законної сили, було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 27.10.2015 року, підстав передавати питання до суду першої інстанції на новий розгляд для його вирішення по суті немає.

Скасовуючи вжиті ухвалою суду від 27.10.2015 року заходи забезпечення позову, суд виходив із того, що ухвала про забезпечення позову винесена з порушенням ст.151 ЦПК України, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може залишатись в силі і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

ОСОБА_8