Ухвала суду № 54776002, 28.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/2699/14 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/783/6974/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія:39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і ОСОБА_2,

при секретарі Ясиновській Я.М.,

за участю ОСОБА_3 представника КС «Львівська»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки «Львівська», третя особа - приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила судвизнати недійснимІпотечний договір від 03 жовтня 2007 року, укладений між КС "Львівська" та ОСОБА_7, згідно якого остання передала КС "Львівська" в іпотеку житловий будинок № 17 з господарськими будівлями та спорудами на вул. Тичини у місті Пустомити Львівської області, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за № 2011 (в подальшому «Іпотечний договір»).

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 23 листопада 2011 році померла ОСОБА_7, а позивач, будучи її спадкоємцем за заповітом, під час прийняття спадщини дізнався про укладений Іпотечний договір. Просить визнати зазначений правочин недійсним, оскільки на час укладення такого ОСОБА_7 була хворою, а тому уклала згаданий Іпотечний договір у момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними (а.с. 2-3, 41-44, 110-111).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 198-199).

Дане рішення оскаржила ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення норм процесуального права.

Вважає, що висновок проведеної по справі судово-психіатричної експертизи суперечить іншим матеріалам справи.

Вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення по справі комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи (а.с. 204-206).

Апелянт ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою про апеляційний розгляд справи 30.11.2015 року, 27.11.2015 року подала до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, мотивуючи його тим, що вона „в судове засідання прибути з поважних особистих причин не має можливості (а.с. 230).

Вище згадане клопотання апелянта судом було задоволено та апеляційний розгляд справи було відкладено на 28.12.2015 року (а.с. 231).

25.12.2015 року апелянт ОСОБА_4 повторно подала до суду клопотання про чергове відкладення апеляційного розгляду справи, мотивуючи його тим, що нею 25.12.2015 року укладено договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, однак останній не може зявитися на апеляційний розгляд даної справи у звязку з його участю у розгляді іншої справи (а.с. 238-240).

Колегія суддів вважає, що оскільки оскаржуване рішення судом було ухвалено ще 28.08.2015 року, то у апелянта ОСОБА_4 було більш, ніж достатньо, часу для заміни свого представника у розгляді даної справи, а відтак за вище наведених обставин вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності згаданого апелянта на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника КС „Львівська, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході її розгляду судом першої інстанції позивач неодноразово змінював правові підстави для визнання недійсним Іпотечного договору: зі ст.ст. 215, 229, 230 ЦК України у первинній редакції позовних вимог (а.с. 2-3) на ст. 229 ЦК України (а.с. 41-44), а у подальшому на ст. 225 ЦК України (а.с. 110-111).

Як вбачається зі змісту частини 1 ст. 34 ЦК України, даною нормою права встановлено презумпцію повної цивільної дієздатності фізичної особи, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відтак, виходячи зі змісту частини 1 ст. 225 ЦК України, в разі смерті дієздатної фізичної особи, саме на позивача (особи, чиї цивільні права або інтереси були порушені вчиненням правочину померлою особою) покладається обовязок доведення перед судом факту вчинення оспорюваного правочину померлою особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

В той же час, позивачем до позовної заяви з уточненими позовними вимогами (з посиланням на ст. 225 ЦК України; а.с. 110-111) не було додано жодного доказу, який би свідчив про те, що на момент укладення Іпотечного договору, що оспорюється, ОСОБА_7 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними міститься розяснення про те, що для визначення наявності стану, коли особа на момент укладення правочину не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, суд відповідно до статті 145 ЦПК зобовязаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

На клопотання представника позивача така експертиза і була призначеною судом ухвалою від 23.02.2015 року (а.с. 121-123, 144).

Згідно Висновку судово-психіатричної експертизи № 449 від 12.06.2015 року „ОСОБА_7 на час укладання іпотечного договору від 03.10.2007 р. психічним захворюванням не страждав, виявляла ознаки розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезу (ЧМТ, алкогольна інтоксикація) з рідкими судомними нападами і нерізко вираженим психоорганічним синдромом без психозу та недоумства. За своїм станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 176-178).

Частиною 2 ст. 150 ЦПК України встановлено, що у випадку, коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Клопотання представника позивача про призначення по справі комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_7 не містить жодного доводу в підтвердження твердження, яке міститься у цьому клопотанні, про те, що „висновок експерта (у вище згаданій судово-психіатричній експертизі № 449 від 12.06.2015 року) суперечить матеріалам справи (а.с. 193-194), а відтак на переконання колегії суддів суд першої інстанції цілком обгрунтовано це клопотання залишив без задоволення.

Доводів в підтвердження того, що вище згаданий висновок судово-психіатричної експертизи № 449 від 12.06.2015 року є необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, апеляційна скарга також не містить.

За вище наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, відхилити та залишити рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: