Вирок № 54775850, 30.12.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3649/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Невойта П.С.

при секретарі с/з ОСОБА_1

у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140090000513 від 17.02.2015 року щодо обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2 області, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжньої, яка працює приватним підприємцем, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,/18, раніше не судима;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, одруженого, який тимчасово не працевлаштований, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10

про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України,-

за участю прокурора Кузнєцова О.А.

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2, в період часу з серпня по грудень 2014 року, перебуваючи в дружніх відносинах з потерпілим ОСОБА_6, надала останньому у якості позички під приводом розвитку бізнесу потерпілим, а саме, закупівлі картоплі для подальшої її реалізації з метою отримання прибутку, грошові кошти в сумі 35 000 гривень, а також, під приводом придбання автомобіля потерпілим, з метою його подальшої реалізації для отримання прибутку від такої, грошові кошти в сумі 3 000 доларів США, та, крім цього, позичила останньому 400 доларів США, шкіряну куртку вартістю 500 доларів США, мобільний телефон торгової марки «НокіаСіроко», чоловічий шкіряний ремінь коричневого кольору, чоловічу кепку, які в подальшому потерпілий ОСОБА_6 використав на власний розсуд, ОСОБА_2 не повернув, та з грудня 2014 року уникав зустрічі з останньою.

Після цього, ОСОБА_2, усвідомлюючи умисне уникнення ОСОБА_6 виконання зобовязання перед нею повернути належні їй грошові кошти та речі, з метою примушування останнього повернути такі, 16.02.2015 приблизно о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи біля торгового центру «Магнус», що на вулиці Шпитальна у м.Львові, за попередньою домовленістю із візуально знайомою особою чоловічої статті на імя Тарас, зустрілася із ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статі.

Під час спілкування із ОСОБА_3 остання повідомила йому про те, що її знайомий ОСОБА_6 заборгував їй велику суму коштів та запропонувала поїхати разом з нею та з невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 з метою примушування його до повернення належного їй майна. При цьому, ОСОБА_2 у разі повернення належного їй майна, пообіцяла ОСОБА_3 та невстановленим досудовим слідством особам грошову винагороду.

Так, 16.02.2015 приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статі, маючи умисел на примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, а саме, повернення позичених нею грошових коштів та речей потерпілим ОСОБА_6, шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері, зайшли в приміщення квартири № 3, що на вул. Жовківській, 47 у м.Львові, де вчинили примушування ОСОБА_6 до виконання цивільно-правових зобовязань в інтересах ОСОБА_2, а саме, використовуючи свою раптову, несподівану для потерпілого насильницьку дію, невстановлені досудовим слідством особи чоловічої статі, перебуваючи в попередній змові із ОСОБА_2, нанесли потерпілому тілесні ушкодження, звязавши при цьому останньому скотч-лентою запястя обох рук з-заду. Після цього, ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_3 та невстановлених досудовим слідством осіб чоловічої статі висловила у рішучій (категоричній) формі вимогу потерпілому повернути речі та грошові кошти, які вона йому позичила, при цьому погрожуючи застосуванням насильства до потерпілого, які останній сприйняв як реальні та такі, що можуть бути реалізовані. Однак, не отримавши очікуваного для них результату, а саме повернення грошових коштів та речей, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті покинули вищевказану квартиру.

Таким чином, ОСОБА_2, вчинила примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст, 355 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3, 16.02.2015 приблизно о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи біля торгового центру «Магнус», шо на вулиці Шпитальна у м.Львові, за попередньою домовленістю із візуально знайомою особою чоловічої статті на імя Тарас, зустрівся із останнім, ОСОБА_2 та іншими невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті. Під час спілкування із ОСОБА_2, остання повідомила йому про те, що її знайомий ОСОБА_6 позичив у неї велику суму коштів та речі, які в подальшому відмовився повертати, та запропонувала поїхати разом з нею та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 з метою примушування останнього до повернення позиченого майна. При цьому, ОСОБА_2, у разі повернення належного їй майна, пообіцяла ОСОБА_3 грошову винагороду.

Так, ОСОБА_3 погодившись на запропоновану пропозицію, маючи умисел на примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, а саме, примушування ОСОБА_6 повернути позичені у ОСОБА_2 грошові кошти та речі, сів в невстановлений досудовим слідством автомобіль, на якому прослідував за місцем проживання потерпілого на вулиці Жовкіська, 47/3 у м. Львові. Прибувши за вище вказаною адресою приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статі, шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері, зайшли в приміщення квартири АДРЕСА_1, де вчинили примушування ОСОБА_6 до виконання цивільно-правових зобовязань в інтересах ОСОБА_2, а саме, використовуючи свою раптову, несподівану для потерпілого насильницьку дію, невстановлені досудовим слідством особи чоловічої статі нанесли потерпілому тілесні ушкодження, звязавши при цьому останньому скотч - лентою запястя обох рук з - заду. Після цього, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статі висловили у рішучій (категоричній) формі вимогу потерпілому повернути речі та грошові кошти належні ОСОБА_2, які остання йому позичила, при цьому погрожуючи застосуванням насильства до потерпілого, які останній сприйняв як реальні та такі, що можуть бути реалізовані. Однак, не отримавши очікуваного результату, а саме, повернення грошових коштів та речей які належали ОСОБА_2, остання спільно із ОСОБА_3 та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті покинули вищевказану квартиру.

Таким чином, ОСОБА_3, вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя, тобто кримінальне праопорушення, передбачене ч. 2 ст. 355 КК України.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину заперечили.

ОСОБА_2 дала показання про те, що що ОСОБА_6 протягом серпня-грудня 2014 року позичив в неї велику суму грошей у гривнях та валюті, а також речі, які обіцяв повернути. Однак останні два місяці до даної зустрічі потерпілий не піднімав від неї телефон та уникав будь яких зустрічей. Так в лютому 2015 року вона попросила візуально знайомого на ім'я Тарас, допомогти їй вирішити питання щодо повернення потерпілим позиченого в неї грошей та майна, при цьому пообіцявши за це віддячитись, на що останній погодився. Перед тим як їхати на квартиру, вона зателефонувала до тещі ОСОБА_6 та запитала чи останній перебуває дома, на що почула ствердну відповідь. Приблизно о 21.00 біля торгового центру «Магнус», що на вул.Шпитальна у м. Львові, вона сіла в автомобіль Тараса, в якому були ще троє невідомих їй осіб чоловічої статті, та на вказаному автомобілі попрямували за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 по вул. Жовківська у м. Львові. Прибувши на вказану адресу, вона разом з особою на Тарас підійшли до вхідних дверей квартири та постукали, після того як ніхто не відчинив, вони з Тарасом зайшли в квартиру оскільки двері не були зачинені. При вході в квартиру їх зустріла цивільна дружина ОСОБА_6, яка запросила їх на кухню поговорити. Через декілька хвилин до них спустився ОСОБА_6 та відразу почав просити вибачення та обіцяти повернути позичені речі найближчим часом. В цей чс у квартирі були тільки вона і Тарас, куди поділись інші троє осіб, які разом з ними їхали до потерпілого вона не знає. Оскільки ОСОБА_6 не повернув коштів, то вона з Тарасом покинула будинок, та автомобілем поїхала додому, куди зникли троє інших осіб їй невідомо.

ОСОБА_3 будучи у суді дав показання про те, що він 16.02.2015 перебував у центрі м.Львова разом з дружиною та в цей час до нього подзвонив візуально знайомий на ім'я Тарас та попросив зустрітися. Приблизно о 20.30 хв., перебуваючи біля ТЦ «Магнус», що на вул.Шпитальна у м.Львові зустрівся із особою на ім'я Тарас, який повідомив йому, що його знайомій один чеченець винен велику суму грошей та необхідно поїхати до нього додому переговорити про повернення боргу, при цьому йому необхідно бути тільки присутнім для унеможливлення агресивної поведінки потерпілого ОСОБА_6 Крім цього, Тарас пообіцяв віддячитись у разі повергнення потерпілим грошей, яке він був винен ОСОБА_2 Він довго не погоджувався, однак на вмовляння знайомого сів у машину, за кермом якої був Тарас та в якій перебували ОСОБА_2 та ще двоє невідомих йому осіб чоловічої статті і вони всі поїхали за місцем проживання ОСОБА_6 Приїхавши до будинку, вони одразу направилися до іншого будинку, де ОСОБА_2 зясувала, що її знайомий проживає в іншому будинку поруч. Тоді вони вп'ятьох попрямували до вхідних дверей у квартиру, в які постукали, однак оскільки їх ніхто не відчинив, зайшли в квартиру шляхом вільного доступу, так як вони не були зачинені. При вході в квартиру їх зустріла дружина ОСОБА_6, в якої на руках була маленька дитина та запитала, що їм потрібно, на що ОСОБА_2 повідомила, що вони прийшли поговорити щодо повернення боргу ОСОБА_6 Двоє невідомих ОСОБА_3 осіб відразу направились на другий поверх квартири звідки через деякий час вийшли разом з ОСОБА_6 та спустились на перший поверх. ОСОБА_6 був здивований побачивши ОСОБА_2 та відразу почав проситись у ОСОБА_2, зазначаючи, що поверне позичені кошти в найкоротший строк. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відбувалась ділова розмова щодо повернення позиченого майна, в ході якої ОСОБА_2 розмовляла на емоціях в підвищеному тоні. Після цього, побачивши, що розмова перейшла у спокійне русло, він попросив одного з невідомих, які стояли разом з ним в коридорі підвезти його до ринку «Добробут», на що останній погодився та відвіз його.

Суд вважає, що факт вчинення злочинних дій та винуватість обвинувачених у вчиненому злочині, незважаючи на невизнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєї вини їх вина повністю та обєктивно стверджується зібраними у судовому засіданні у справі доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який повідомив, що 17.02.2015 до нього подзвонив потерпілий ОСОБА_6 та повідомив, що ввечері 16.02.2015 на нього здійснили розбійний напад за місцем проживання. В цей день він бачив синці на спині потерпілого.

Показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які повідомили, що ОСОБА_2 неодноразово їм розказувала, що ОСОБА_6 взяв в неї грошові кошти та речі, які не повертає.

Показаннями свідка ОСОБА_10, про те, що вона познайомилась з ОСОБА_2 на початку лютого 2015 року. 16.02.2015 до неї подзвонила ОСОБА_2 та запитала чи дома ОСОБА_6 та сказала що під'їде з ним поговорити. Через деякий час приблизно о 21.00 годині вона прихала з кількома особами чоловічої статі та зустрілася з ОСОБА_6, якого незнайомі завели на кухню та посадили на табуретку. Про що ОСОБА_2 та ін. розмовляли з зятем вона не чула.

Протоколом огляду місця події від 17.02.2015, в ході якого з квартири потерпілого вилучено фрагмент розірваної скотч-ленти (а.с.89-92).

Письмовою заявою ОСОБА_6 від 17.02.2015 року про вчинення щодо нього насильства (а.с.87)

Висновком експерта №240 від 17.02.2015, згідно якого у ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодження, а саме: синці на лівій вушній раковині, на волосяній частині голови, на шиї, на лівій руці, на грудях зліва, в ділянці лівого кульшового суглобу, на спині зліва, на грудях справа, садна в ділянці лівого плечового відростка, під лівою ключицею, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 16.02.2015 та відносяться до легкого тілесного ушкодження (а.с.99-100).

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 та повідомив, що вказана особа під час вчинення кримінального правопорушення ходив по його квартирі та час від часу заходив на кухню, де він знаходився.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_3 та повідомила, що він перебував в її квартирі під час вчинення кримінального правопорушення та між іншими особами поводив себе найагресивніше.

Протоколом пред'явлення речей для впізнання, згідно якого ОСОБА_2 впізнала шкіряну куртку вилучену у потерпілого вдома, яка їй належить та яку в неї позичив ОСОБА_6 та не повернув.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість підсудних у вчиненні злочину їх повністю та обєктивно доведена, їх дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, позитивну характеристику з місця проживання.

Обставин, які помякшують покарання та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках не перебуває.

З урахуванням обставин справи та особи обвинувачених, які раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд вважає, що виправлення останніх можливе без ізоляції від суспільства.

Речовий доказ по справі куртку повернути власнику, скетч-ленту знищити.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначити обвинуваченій покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обовязки.

На підставі ст.76 КК України зобовязати обвинувачену ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально виконавчої інспекції.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст.76 КК України зобовязати обвинуваченого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально виконавчої інспекції.

Речовий доказ по справі куртку повернути власнику, скетч-ленту знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя ОСОБА_12