Рішення № 54775045, 28.12.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/9016/15-ц

Провадження № 2/243/4707/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві - Хміль О.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Словянського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2,м. Словянськ Донецької області) у режими відеоконференції цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2015 року ПАТ ВіЕйБі Банк звернулось до суду з позовом, в якому позивач вказував, що з відповідачем по справі ОСОБА_4 29 грудня 2011 року ПАТ ВіЕйБі Банк уклало кредитний договір № BL_КГ100090676, згідно із умовами якого Відповідачу було надано кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп. на задоволення поточних потреб, з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 0,01 % річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 29 березня 2014 року згідно графіку, який є невідємною частиною Кредитного договору. Відповідно п. 1.2 Кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти в національній валюті в сумі зазначеній в п.1. спеціальної частини договору у формі відкличної не відновлювальної лінії, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити банку плату за користування кредитними коштами, комісії та можливі штрафні санкції в порядку та на умовах визначених договором. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахував Позичальнику грошові кошти у сумі 20000 грн. 00 коп. Проте відповідач свої зобовязання за договором не виконав, а саме, порушив строки сплати процентів за користування кредитом. Згідно із п. 2.4.2. Кредитного договору Позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом. Крім того Відповідач постійно порушує умови Кредитного договору щодо повернення частини кредиту згідно графіку, встановленого в додатку № 1 до Кредитного договору. Згідно п. 4.2. Кредитного договору у випадку невиконання Позичальником обовязку передбаченого у п. 3.3.3 загальної частини договору, при тому, що прострочення виконаних зобов'язань за договором перевищило 60 календарних днів, ОСОБА_3 має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку штраф у розмірі зазначеному у п. 8 Спеціальної частини договору. Згідно із п. 4.3. Кредитного договору у випадку прострочення позичальником сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за графіком, ОСОБА_3 має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобовязань, строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання. Ставка, яка застосовується для обчислення пені, зазначена в п. 9 спеціальної частини договору. Відповідно п. 2.5.2. позичальник зобов'язується не пізніше дати, встановленої в графіку погашень, поповнювати рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк», вказаний в п. 6 спеціальної частини договору валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суми платежів, встановлених у графіку погашень.

Відповідач не усунув порушення умов Кредитного договору, не повернув кредит та не сплатив проценти за користування ним, тому станом на 12 серпня 2015 року заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 36461 грн. 87 коп., яка складається із:

- заборгованості за кредитом 5 994 грн. 34 коп.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом 0 грн. 33 коп.;

- комісії за РО 6 600 грн. 00 коп.;

- плати за пропуск платежів 23 867 грн. 20 коп.;

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач у строк, вказаний в договорі своїх зобовязань по договору не виконав, а тому просить суд стягнути вказані кошти з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №528 від 06 листопада 2015 року (а.с.70) заявлені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначив, що незважаючи на уточнені розрахунки заборгованості згідно з яких, заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 36 776 грн. 74 коп., станом на 17 серпня 2015 року, надані у судовому засіданні, представник наполягає на стягненні суми заборгованості по договору кредиту, яка утворилася станом на 12 серпня 2015 року, і яка вказана в позовній заяві. Крім того пояснив, що комісія РО, це комісія за управління кредитом, і вона передбачена п.4 спеціальної частини договору, а плата за пропуск платежів це пеня, нарахування та стягнення якої передбаченоп. 10 спеціальної частини договору.

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі договору на представництво інтересів у суді першої інстанції по цивільній справі від 25 вересня 2015 року (а.с. 40), у судовому засіданні позов свого довірителя визнала частково, та вказала, що оскільки позивачем розяснено у судовому засіданні, що комісія за управління кредитом передбачена п.4 спеціальної частини договору, і видно з документів, що її довіритель підписав вказані умови, а тому вона визнає позов в частині стягнення з її довірителя заборогованості по тілу кредиту, відсотках, комісії за РО. Разом з тим, просить у позові в частині стягнення пені(плата за пропуск платежів) в сумі 23867 грн. 20 коп. відмовити, оскільки з 02 грудня 2015 року є чинним розпорядження КМУ № 1275-р від 02 грудня 2015 року, за яким м. Словянськ включений до переліку міст, які входять до території, на якій проводилася АТО. А згідно ЗУ « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами. У звязку з цим, вважає, що у цій частині позову слід відмовити, при цьому зазначила, що її довіритель заборгував банку саме в цей період.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 29 грудня 2011 року ПАТ ВіЕйБі Банк уклало кредитний договір № BL_КГ100090676, згідно із умовами якого Відповідачу було надано кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп. на задоволення поточних потреб, з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 0,01 % річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 29 березня 2014 року згідно графіку, який є невідємною частиною Кредитного договору (а.с. 6-13).

Відповідно п. 1.2 Кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти в національній валюті в сумі зазначеній в п.1. спеціальної частини договору у формі відкличної не відновлювальної лінії, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити банку плату за користування кредитними коштами, комісії та можливі штрафні санкції в порядку та на умовах визначених договором (а.с.6)

Банк на виконання зобовязання перерахував Позичальнику грошові кошти у сумі 20000 грн. 00 коп.

Вказані обставини сторонами не оспорюються, ними визнаються. Крім того, що зазначені обставини сторонами визнаються, вони підтверджуються матеріалами справи.

В звязку з цим, судом у відповідності із ст. 61 ЦПК України, визнані вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Згідно із п. 2.4.2. Кредитного договору Позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у Графіку погашення заборгованості за кредитом (а.с. 9).

У судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення частини кредиту згідно графіку, встановленого в додатку № 1 до Кредитного договору. При цьому, нерегулярність повернення коштів позивачу зявилася саме кінця березня, коли відповідач не сплатив комісію за обслуговування кредиту.

Наведені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості та визнаються представником відповідача.

Відповідач порушив умови кредитного договору, і станом на 12 серпня 2015 року має прострочену заборгованість на загальну суму за Кредитним договором становить 36461 грн. 87 коп., яка складається із:

- заборгованості за кредитом 5 994 грн. 34 коп.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом 0 грн. 33 коп.;

- комісії за РО 6 600 грн. 00 коп.;

- плати за пропуск платежів (пені) 23 867 грн. 20 коп.(а.с.4-5)

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк(термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфи 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що представник позивача у цій частині позов визнав, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 5 994 грн. 34 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 0 грн. 33 коп., та заборгованість за комісією за РО в сумі 6 600 грн. 00 коп.

Розвязуючи спір в частині стягнення пені в сумі 23867 грн. , суд виходить з наступного.

Відповідно ст.1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року№ 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року№ 405/2014.

За змістом ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»,на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р,м. Словянськ Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

Суд також зазначає, що виходячи з аналізу норм ч.2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, слід дійти до висновку, що у випадку нарахування пені у період проведення АТО, вона повинна бути скасована.

При цьому розпорядження КМУ про затвердження переліку населених пунктів,

на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року, лише чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується дія норм ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», і у сенсі ч.2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є початком відліку часу з якого розповсюджується заборона на нарахування пені та штрафів.

Як встановлено у судовому засіданні, зареєстроване місце проживання відповідача по справі ОСОБА_4 є місто Словянськ, Донецької області, тобто в населеному пункті, який віднесено згідно розпорядження КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р до населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (а.с. 22).

З врахуванням встановлених обставин та відповідних їм норм чинного законодавства, за спірними правовідносинами встановлений мораторій на стягнення пені та штрафів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно п. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ( в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року №80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата на час звернення позивача до суду складала 1 218 грн. 00 коп.

У відповідності до роз'яснень п. 36 постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17.10.2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Оскільки, згідно вимог Закону, за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, то за подання даного позову судовий збір має складати саме 364 грн.62 коп.

Суд приходить до висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 127 грн. 68 коп., що є пропорційним до задоволеної частини вимог, оскільки позов судом задоволено частково.

Так, сума задоволених вимог становить від суми вимог позивача 35 %, отже 127 грн. 68 коп. становить 35 % від суми 364 грн.62 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 61, 88 ч. 1, 130, 174, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 302 грудня 2015 року № 1275-р, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь позивача публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 «Т», рахунок № 32076420401 у ГУ НБУ України по м. Києву і Київській області, МФО 380537, код у ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором BL_КГ100090676 від 29 грудня 2011 року, яка утворилася станом на 12 серпня 2015 року та складається із: заборгованості за кредитом 5 994 (пять тисяч девятсот девяносто чотири) грн. 34 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 0 (нуль) грн. 33 коп., та комісії за РО 6600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 коп., що у сумі становить 12594 (дванадцять тисяч пятсот девяносто чотири) грн. 67 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 68 коп.в дохід держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області (Розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 33/0/38/-15 від 21 травня 2015 року «Про відновлення роботи Апеляційного суду Донецької області) протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Повний текст рішення суду виготовлений29 грудня 2015 року.

Головуючий суддя: О.В. Ільяшевич