Ухвала суду № 54772941, 28.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2015 року м. Київ К/800/53822/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Головного управління Державної фінансової служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) на судове рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року представник ГУ ДФС звернувся з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2014 року по 11.11.2015 року у розмірі 58038,00 грн. з відрахуванням відповідних податків та зборів та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судового рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Вказується, що саме бездіяльність позивача щодо неотримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання привело до невиконання судового рішення.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані. За правилами частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Із змісту наведеної норми вбачається, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Наказ про поновлення позивача на посаді видано лише 11 листопада 2015 року, а отже висновок суду апеляційної інстанції, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 09.07.2014 року по 11.11.2015 року є обґрунтованим.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 червня 2015 року (Справа №21-63а15), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фінансової служби України у Дніпропетровській області на судове рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фінансової служби України у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко