Ухвала суду № 54772821, 28.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2015 року м. Київ № К/800/53754/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Волинської митниці ДФС України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано пункт 1 наказу Волинської митниці ДФС України від 29.05.2015 р. № 475-0 "Про звільнення" в частині звільнення з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України ОСОБА_1, головного державного інспектора митного поста "Доманове" Волинської митниці ДФС України з 29.05.2015 р. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Доманове" Волинської митниці ДФС України з 30 травня 2015 року. Стягнуто з Волинської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 2958,02 грн.

У касаційній скарзі Волинська митниця ДФС України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Одночасно відповідач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору з тих мотивів, що відсутні кошти, призначені на сплату судових витрат, оскільки асигнування на зазначені цілі так і не виділено.

Згідно з частиною п'ятою статті 213 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-VШ, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року) встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання позову) при зверненні до адміністративного суду необхідно було сплатити 0,06 розміру мінімальної заробітної плати за вимоги немайнового характеру, що становило 73,08грн, та за вимоги майнового характеру 2% розміру позовних вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 1827грн (1218грн х 1,5).

Виходячи з цього, відповідач за подання касаційної скарги має сплатити 87,70грн (73,08грн х 120%) за вимоги немайнового характеру і 2192,40грн (1827грн х 120%) за вимоги майнового характеру, а всього 2280,10грн.

Частиною першою статті 88 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від такої сплати.

Окрім того, згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-УШ, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Відповідачем не надано доказів звернення до відповідних органів щодо вирішення питання про виділення додаткових асигнувань відповідачу для оплати судового збору, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки.

Наведені в клопотанні відповідача аргументи не свідчать про такий майновий стан митниці, за якого вона позбавлена можливості сплатити 2280,10 грн судового збору і не є підставою для звільнення від його сплати.

Судовий збір повинно бути внесено або перераховано за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок 31210255700007, отримувач коштів: УДКCУ у Печерському р-ні, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу: "101; судовий збір, Вищий адміністративний суд України".

Документ про сплату судового збору подається до суду в оригіналі.

Таким чином, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 КАС України, тому вона підлягає залишенню без руху з наданням особі, яка її подала, терміну для усунення вказаного недоліку.

Керуючись статтями 108, 213, 214 КАС України,

ухвалив:

1. Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

2. Надати відповідачу строк для сплати судового збору в сумі 2280,10 грн. до 03 лютого 2016 року.

3. Роз'яснити, що у разі неусунення зазначеного недоліку, касаційна скарга повертається особі, яка її подала.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Суддя Ю.К. Черпак