Постанова № 54772566, 30.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2015 року м. Київ справа № 826/18862/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

7. ОСОБА_7

8. ОСОБА_8

9. ОСОБА_9

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», Національний Банк України

про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач 2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач 3), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач 4), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач 5), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позивач 6), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7, позивач 7), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8, позивач 8), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9, позивач 9) з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В., Уповноважена особа, відповідач) про:

- визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними: Договору поруки № П 30019775-15 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-5 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-10 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-9 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-12 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-13 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-4 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-15 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_8 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-6 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_9 та АТ «Дельта Банк»;

- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи, яке оформлене Протоколом № 1 від 29.04.2015 про визнання нікчемними: Договору поруки № П 30019775-15 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-5 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-10 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-9 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-12 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-13 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-4 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-15 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_8 та АТ «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-6 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_9 та АТ «Дельта Банк» (далі - оскаржуване рішення).

Протокольною ухвалою в судовому засіданні від 24.09.2015 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування», третя особа 1).

Протокольною ухвалою в судовому засіданні від 18.11.2015 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Національний Банк України (далі - НБУ, третя особа 2).

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що 28.11.2014 між ними та ПАТ «Дельта Банк» були укладені Договори поруки, по умовам яких, Поручителі (позивачі) зобов'язуються перед Кредитором (Банком) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ «Укргазвидобування» зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені.

У зв'язку з невиконанням ПАТ «Укргазвидобування» (Позичальник) зобов'язань за Кредитними договорами, та з метою погашення заборгованості по відповідним Кредитним договорам, 19 та 20 лютого 2015 року Банком було здійснено списання грошових коштів з поточних рахунків позивачів, що відкриті в ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином, в зв'язку з списанням Банком з рахунків Поручителів грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по Кредитним договорам, до відповідних Поручителів перейшло право вимоги в межах погашеної суми заборгованості по Кредитним договорам, що свідчить про те, що з 19.02.2015 та 20.02.2015 у ПАТ «Укргазвидобування» виникли зобов'язання перед Поручителями (позивачами).

В подальшому позивачам стало відомо, що на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» всі Договори поруки, які 28.11.2014 укладені між ними та ПАТ «Дельта Банк» визнано нікчемними Уповноваженою особою. Рішення суб'єкта владних повноважень оформлено Протоколом комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями № 1 від 29.04.2015.

Позивачі вважають, що дії відповідача стосовно визнання нікчемними Договорів поруки та його рішення, яке оформлено Протоколом № 1 від 29.04.2015, є неправомірними/протиправним та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

17 листопада 2015 року від представника позивачів надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника; розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що до позивачів у зв'язку з договірним списанням з рахунків за, на його думку, незаконними Договорами поруки переходить також право застави, передане в забезпечення зобов'язань ПАТ «Укргазвидобування», акції якого знаходяться у державній власності та для застави майна якого потрібне погодження Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Як наслідок, ПАТ «Укргазвидобування не було обізнане про наявність договорів поруки та обов'язкової вимоги про наявність погодження Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Також, як вказує відповідач, договори поруки були укладені всупереч вимогам Постанови Правління НБУ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю» за № 692/БТ від 30.10.2014.

Також, на переконання відповідача, Заставодавець (АТ «Дельта Банк») під час укладення договорів поруки не дотримався норм чинного законодавства та умов договорів застави майнових прав, діяв у повній суперечності до цих норм, а саме, не отримував письмової згоди Заставодержателя (НБУ), про укладення договорів поруки та договірне списання з рахунків поручителів грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань за кредитними договорами навіть не повідомляв і погашення заборгованості за кредитами рефінансування в забезпечення яких були укладені договори застави не здійснював.

Також, на думку відповідача, договорами поруки встановлено для поручителів обмежену відповідальність, розмір якої відповідає розмірам їх вкладів у АТ «Дельта Банк». Визначення у договорах поруки такого обсягу відповідальності, що прямо не встановлено в ст. 554 ЦК України, свідчить про додаткові переваги поручителів.

Також, як зазначає відповідач, будь-яких вимог Банку на ім'я поручителів про невиконання Боржником своїх зобов'язань не направлялося, а отже Банком не були вчинені належні встановлені Договорами поруки дії, які б надали йому можливість списати кошти з рахунків поручителів або поручителями самостійно виконати взяті на себе зобов'язання поручителів.

Також, як вказує відповідач, укладеними договорами поруки керівниками Банку порушено банківську таємницю щодо ПАТ «Укргазвидобування».

Також, договори поруки, на що звертає увагу відповідач, містять грубі помилки, а саме, Позичальник має організаційно-правову форму публічного акціонерного товариства, не товариства з обмеженою відповідальністю, як наслідок, у зобов'язаннях - Договорах поруки від 28.11.2014 вказано неналежну сторону. Крім того, встановлено факт кладення зазначених правочинів «Заднім числом».

Вказані вище обставини, на переконання відповідача, стали приводом для визнання вказаних вище правочинів нікчемними.

Відповідач вказує на те, що ним до зазначених правовідносин правомірно були застосовані положення спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», натомість з боку позивачів невірно обрано спосіб судового захисту.

В наданих запереченнях проти адміністративного позову, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Третя особа 1 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалася.

Від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення від 11.12.2015, в яких НБУ вказує на те, що погашення заборгованості за активними операціями Банку мало прийматися виключно у грошовій формі.

У той же час, документом, що свідчить про фактичне внесення особою коштів на рахунок, є квитанція, оформлена в установленому порядку. Інших документів, які б свідчили про фактичне внесення коштів, законом не визначено.

Втім, як вказує третя особа 2, позивачами не надано належних доказів щодо погашення заборгованостей у грошовій формі.

Також, як зазначає НБУ, права вимоги за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року, укладеним між ПAT «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», перебувають у заставі НБУ за наданими ПAT «Дельта Банк» кредитами рефінансування.

За станом на 02.10.2015 ПAT «Дельта Банк» має заборгованість перед НБУ за кредитними договорами за стабілізаційними кредитами та кредитами для збереження ліквідності на загальну суму 9 367 016 223,89 грн.

Таким чином, на переконання третьої особи 2, укладення між ПAT «Дельта Банк» та позивачами договорів поруки на забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Укргазвидобування» за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року перед ПAT «Дельта Банк», суперечить законним правам та інтересам Національного банку України як заставодержателя та іншого кредитора банку, оскільки, фактично позбавляє НБУ можливості задовольнити свої кредиторські вимоги до ПAT «Дельта Банк» за рахунок заставленого майна.

В своїх письмових поясненнях третя особа 2 просила в задоволенні позовних вимог позивачів повністю відмовити.

В судовому засіданні представники третіх осіб 1, 2 проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 10.12.2015 позивачів та/або їх представника, а також представника третьої особи 1, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2013 року між ПAT «Дельта Банк» (Кредитор) та ПАТ «Укргазвидобування» (Позичальник) був укладений Договір кредитної лінії № ВКЛ-2022390 (далі - Договір кредитної лінії № 1).

Відповідно до п. 1 Договору кредитної лінії № 1, предметом договору були грошові кошти, які надавалися окремими частинами - траншами - в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000,00 грн. зі сплатою плати за користування Кредитом 24% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше « 28» серпня 2014 року.

До договору кредитної лінії № 1 були укладені наступні додаткові договори: Додатковий договір № 1 від 07 серпня 2014 року, Додатковий договір № 2 від 31жовтня 2014 року, Додатковий договір № 3 від 20 листопада 2014 року, Додатковий договір № 4 від 28 листопада 2014 року, Додатковий договір № 5 від 01 грудня 2014 року.

29 серпня 2013 року між ПAT «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» був укладений Договір застави № ВКЛ-2022390/S-l в забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору застави, предметом застави є рухоме майно (виробничі запаси), перелік яких викладено в додатку № 1 до Договору застави.

30 вересня 2013 року між ПAT «Дельта Банк» (Кредитор) та ПАТ «Укргазвидобування» (Позичальник) був укладений Договір кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 (далі - Договір кредитної лінії № 2).

Відповідно до п. 1 Договору кредитної лінії № 2, предметом договору були грошові кошти, які надавалися окремими частинами - траншами - в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000,00 грн. зі сплатою плати за користування Кредитом 24% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше « 29» вересня 2014 року.

До договору кредитної лінії № 2 були укладені наступні додаткові договори: Додатковий договір № 1 від 17 жовтня 2013 року, Додатковий договір № 2 від 31 жовтня 2014 року, Додатковий договір № 3 від 20 листопада 2014 року, Додатковий договір № 4 від 28 листопада 2014 року, Додатковий договір № 5 від 01 грудня 2014 року.

30 вересня 2013 року між ПAT «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» був укладений Договір застави № ВКЛ-2022390/l/S-l в забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору застави, предметом застави є рухоме майно (виробничі запаси), перелік яких викладено в додатку № 1 до Договору застави.

До Договору застави № ВКЛ-2022390/l/S-l від 30 вересня 2013 року були укладені наступні додаткові договори: Додатковий договір № 1 від 17 жовтня 2013 року, Додатковий договір № 2 від 31 жовтня 2014 року, Додатковий договір № 3 від 20 листопада 2014 року, Додатковий договір № 4 від 28 листопада 2014 року.

01 листопада 2013 року між Національним банком України (далі - НБУ, Заставодержатель) та ПAT «Дельта Банк» (далі - Заставодавець) був укладений Договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9.

Відповідно до пп. 1.1 Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9, предметом застави за цим договором є майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року з додатковими договорами до нього, а також зобов'язання, що виникають з договору № ВКЛ-2022390/S-l від 29 серпня 2013 року.

Відповідно до п. 1.4 Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9, надана застава забезпечує виконання Заставодавцем вимог Заставодержателя за кредитами для підтримки ліквідності, наданими згідно із кредитними договорами, що перераховані в цьому пункті.

27 грудня 2013 року між НБУ та ПAT «Дельта Банк» був укладений Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9 від 01.11.2013.

08 листопада 2013 року між НБУ (Заставодержатель) та ПAT «Дельта Банк» (Заставодавець) був укладений Договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11.

Відповідно до пп. 1.1 Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11, предметом застави за цим договором є майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року з додатковими договорами до нього, а також з зобов'язань, що виникають з договорів № ВКЛ-2022390/l/S-l від 30 вересня 2013 року та № ВКЛ-2022390/1/S-2 від 30 вересня 2013 року.

Відповідно до п. 1.4 Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11, надана застава забезпечує виконання Заставодавцем вимог Заставодержателя за кредитами для підтримки ліквідності, наданими згідно із кредитними договорами, що перераховані в цьому пункті.

27 грудня 2013 року між НБУ та ПAT «Дельта Банк» був укладений Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013.

28 листопада 2014 року між ПAT «Дельта Банк» (Кредитор) були укладені наступні Договори поруки з Поручителями, а саме з: ОСОБА_1 за № П 30019775-15; ОСОБА_2 за № П 2022390-5; ОСОБА_3 за № П 30019775-10; ОСОБА_4 за № П 30019775-9; ОСОБА_5 за № П 30019775-12; ОСОБА_6 за № П 30019775-13; ОСОБА_7 за № П 30019775-4; ОСОБА_8 за № П 2022390-15; ОСОБА_9 за № П 2022390-6, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань за Договорами кредитних ліній № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року та № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року.

На виконання цих договорів відбулось погашення заборгованості за Договорами кредитних ліній № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року та № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року, шляхом договірного списання грошових коштів у лютому 2015 року з рахунків Поручителів згідно з умовами Договорів поруки.

23 лютого 2015 року ПAT «Дельта Банк» було надіслало ПАТ «Укргазвидобування» та позивачам листи з повідомленням про списання коштів з рахунків Поручителів в рахунок погашення заборгованості за Договорами кредитних ліній № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року та № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання ПАТ «Укргазвидобування».

Також судом встановлено, що Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

02 березня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» від 02.03.2015 № 150 прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» № 51, на підставі якого, з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

В подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» від 08.04.2015 № 71, до рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 02.03.2015 № 51 внесено зміни, відповідно до яких, тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 03.08.2015 № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 включно.

У той же час, як встановлено судом, 29 квітня 2015 року Протоколом № 1 засідання Комісії АТ «Дельта Банк» з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної згідно з наказом № 67 від 11 березня 2015 року (зі змінами, внесеними наказом № 270 від 23 квітня 2015 року), правочини, укладені 28 листопада 2014 року між ПAT «Дельта Банк» та Поручителями (позивачами) визнано нікчемними.

07 травня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT «Дельта Банк» позивачів повідомлено про нікчемність укладених договорів поруки та, відповідно, про нікчемність погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року та за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року, шляхом договірного списання грошових коштів у лютому 2015 року з рахунків Поручителів. Про зазначене було повідомлено й ПАТ «Укргазвидобування».

Незгода з діями відповідача щодо визнання договорів поруки нікчемними, а також з рішенням, яке оформлене Протоколом № 1 від 29.04.2015 щодо визнання договорів поруки нікчемними, обумовила позивачів на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Таким чином, забезпечення протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є обов'язком уповноваженої особи Фонду (ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI).

Як наслідок, суд вважає, що дії Уповноваженої особи направлені на виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є правомірними, оскільки такі дії закріплені на законодавчому рівні.

До того ж, Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За вказаних обставин, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними договорів поруки має бути відмовлено.

Вирішуючи позовну вимогу позивачів про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи, яке оформлене Протоколом № 1 від 29.04.2015 про визнання нікчемними договорів поруки, суд зазначає наступне.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Системний аналіз вказаних вище норм цивільного законодавства та укладених між позивачами та Банком правочинів, дає суду підстави вважати, що договори поруки укладались за взаємною згодою сторін та за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод, у відповідності до принципу свободи договору.

Разом з тим суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Як встановлено під час розгляду справи, на виконання умов пунктів 3.3.1 Договорів поруки, за якими, Кредитор зобов'язаний протягом 7 банківських днів з дати виконання Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання надати Поручителю відповідні документи, що підтверджують дійсність вимоги, розмір виконаного Поручителем зобов'язання, а також інші необхідні Поручителю документи для реалізації належного йому права зворотної вимоги до Позичальника, AT «Дельта Банк» позивачам було надано:

- нотаріально завірену копію Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року з додатками до нього, укладеного між AT «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування»;

- нотаріально завірену копію Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року з додатками до нього, укладеного між AT «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування»;

- оригінали меморіальних ордерів;

- копію листа від 24.02.2015, адресованого ПАТ «Укргазвидобування» стосовно повного погашення заборгованості по Договорам кредитних ліній № 1 та № 2 за рахунок коштів позивачів.

Положеннями ч. 2 ст. ст. 556 ЦК України визначено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора в розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Згідно з пунктами 3.2.2 Договорів поруки Поручитель має право зворотної вимоги до Позичальника в межах суми виконаного ним зобов'язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов'язанням.

Отже, в зв'язку з списанням Банком з рахунків Поручителів грошових коштів в рахунок погашення заборгованостей по Договорам кредитних ліній № 1 та № 2, до відповідних Поручителів перейшли права вимоги в межах погашених сум заборгованостей по Договорам кредитних ліній № 1 та № 2, тобто з 19.02.2015 та 20.02.2015 у ПАТ «Укргазвидобування» виникли зобов'язання перед Поручителями.

Стосовно посилання в Протоколі № 1 від 29.04.2015 на нікчемність Договорів поруки з підстав, що відповідні договори не погоджувались Національним банком України, на умовах пунктів 3.4.2 та 3.4.5 Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/3МП-11 від 08.11.2013, який укладений між AT «Дельта Банк» (Заставодавець) та Національним банком України (Заставодержатель), суд зазначає наступне.

Так, на підставі Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/3МП-11 від 08.11.2013, AT «Дельта Банк» передано в заставу майнові права, а саме: право вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року, який укладений між AT «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» (далі - Договір застави).

Згідно з п. 3.4.2 Договору застави сторони погодили, що Заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя.

Проте, Договорами поруки не передбачено відчуження прав вимоги за Договорами кредитних ліній № 1 та № 2, оскільки Договір поруки це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України). А після списання AT «Дельта Банк» грошових коштів шляхом перерахування з рахунків Поручителів на позичковий рахунок ПАТ «Укргазвидобування», дія Договорів кредитних ліній № 1 та № 2 припинилась у зв'язку з належним їх виконанням, тобто повними погашеннями заборгованостей.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, в будь-якому випадку, у зв'язку з укладенням спірних Договорів поруки та виконання умов і зобов'язань по даним договорам зі сторони Поручителів в частині погашення кредитних заборгованостей, відповідне не може відноситись до відчуження прав вимог за відповідними Договорами кредитних ліній № 1 та № 2, так як з моменту перерахування відповідних коштів Договори кредитних ліній № 1 та № 2 припинилися шляхом виконання, проведеного належним чином.

Після перерахування відповідних коштів та припинення Договорів кредитних ліній № 1 та № 2, між Поручителями та ПАТ «Укргазвидобування» виникли правовідносини стосовно відшкодування витрат, які Поручителі понесли внаслідок виконання зобов'язань по Договорам кредитних ліній № 1 та № 2.

Отже, до кожного з Поручителів перейшло право вимоги в частині виконаного зобов'язання по Договорам кредитних ліній № 1 та № 2, тобто в частині перерахованої суми на позичковий рахунок ПАТ «Укргазвидобування».

Також, пунктом 3.4.5 Договору застави, яким передбачено, що Заставодавець зобов'язаний не вносити надалі змін до договору кредитної лінії від 30 вересня 2013 року № ВКЛ-2022390/1, та забезпечувальних договорів, що забезпечують їх виконання, без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя. Ці вимоги не стосуються зміни розміру процентних ставок за кредитом, перенесення строків сплати процентів на строк не більше 60 днів, перенесення строків сплати нарахованих процентів та комісій за обслуговування кредитної заборгованості по одноразовому переносу строку в межах одного календарного місяця, зміни валюти кредитування на гривню шляхом укладення додаткових договорів до кредитного договору та договорів забезпечення.

У разі внесення будь-яких змін до будь-яких кредитних договорів, майнові права за якими перебувають у заставі, надавати Кредитору протягом 10-и робочих днів з дня підписання додаткових договорів нотаріально завірені копії документів, що підтверджують внесення цих змін, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, в зв'язку з укладенням Договорів поруки, між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» жодних Додаткових договорів стосовно внесення змін до предмету застави не укладалось. А укладення Договорів поруки, як нове та додаткове забезпечення по виконанню зобов'язань за Договорами кредитних ліній № 1 та № 2, не може стосуватись щодо внесення змін до правочинів, які вже були укладені між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування».

Отже, на укладення відповідних Договорів поруки між Поручителями та AT «Дельта Банк» погодження зі сторони Національного банку України не потребувалось, оскільки Договором застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013 такого обов'язку не передбачено.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення, Уповноваженою особою визнано нікчемними Договори поруки на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У той же час, Договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013 не відноситься ні до актів законодавства, ні до внутрішніх документів банку.

Стосовно посилання в Протоколі № 1 від 29.04.2015 на нікчемність Договорів поруки з тих підстав, що відповідні договори укладені в порушення Постанови Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Постанови Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 AT «Дельта Банк» було віднесено до категорії проблемних та в його діяльності Національним банком України було запроваджено ряд обмежень.

Проте, перелік обмежень, який зазначений в п. 2 Постанови Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, в жодному разі не стосуються укладання Договорів поруки, як нове та додаткове забезпечення по виконанню зобов'язань за Договорами кредитних ліній № 1 та № 2 та в яких AT «Дельта Банк» виступає як Кредитор.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 1.38 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Тобто, погашення заборгованостей за Договорами кредитних ліній № 1 та № 2 шляхом списання грошових коштів з рахунків Поручителів здійснювалось саме в грошовій формі, шляхом перерахування коштів з рахунків Поручителів на позичковий рахунок Позичальника, що підтверджується меморіальними ордерами.

Крім того, укладення відповідних Договорів поруки було погоджено Комітетом кредиторів AT «Дельта Банк» на підставі Протоколів № № 50/78, 50/79 від 30.10.2014, що зазначено в самому Протоколі № 1 від 29.04.2015, що підтверджує дотримання зі сторони AT «Дельта Банк» внутрішньобанківської процедури укладання відповідних договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні Договори поруки укладені з дотриманням обмежень, які зазначені в постанові Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, та погашення заборгованостей по Договорам кредитних ліній № 1 та № 2 здійснювалось з дотриманням всіх нормативів Національного банку України, а погодження останнього в даному випадку не вимагалось.

Стосовно посилання в Протоколі № 1 від 29.04.2015 на нікчемність Договорів поруки з підстав, що не було повідомлено та не отримано згоди в Позичальника стосовно укладення відповідних Договорів поруки, суд зазначає, що чинним законодавством України та умовами Договорів поруки не встановлено обов'язку Поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором та отримання відповідної згоди, так як із формулювання ст. 553 ЦК України вбачається, що договір поруки - це двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем у Протоколі № 1 від 29.04.2015 не зазначено, яку ж саме норму чинного законодавства України було порушено сторонами Договорів поруки внаслідок їх укладення, а також не доведено надання Поручителям відповідних переваг (пільг) внаслідок укладення відповідних Договорів поруки та погашення заборгованостей Позичальника, суд приходить до висновку, що й підстав для визнання або встановлення даних договорів недійсними або нікчемними у відповідача не було.

Таким чином, дійшовши висновку про неправомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, оформленого Протоколом № 1 від 29.04.2015 про визнання нікчемними Договорів поруки, суд вважає за необхідне таке рішення визнати протиправним та скасувати.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази та пояснення представників осіб, які беруть участь у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивачів здійснені ними документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене Протоколом № 1 Комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями від 29.04.2015, про визнання нікчемними Договору поруки № П 30019775-15 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-5 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-10 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-9 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-12 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-13 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 30019775-4 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-15 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_8 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; Договору поруки № П 2022390-6 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_9 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

3. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

6. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

7. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_4 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

8. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_5 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

9. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

10. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_7 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

11. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_8 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

12. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_9 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко