Ухвала суду № 54772562, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"18" листопада 2015 р. справа №804/4261/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 р. у справі № 804/4261/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнессервіс"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.10.2014 року форми "Р" №0010481501 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 145 274,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 72 637,00 грн.;

- податкову вимогу відповідача від 14.01.2015 року №13-25 про суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 345 943,75 грн., яка складається з 236 175,00 грн. основного платежу, 96 566,00 грн. штрафних санкцій та 13 202,75 грн. пені.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 р. позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначив, що під час проведення камеральної перевірки за липень 2014 року, враховувались акти камеральних перевірок по декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року від 18.07.14р. №309/22-03/35622123, згідно якого встановлено, що платником завищено cуму податкового

кредиту за травень 2014 року у розмірі 246 231 грн., що призвело до завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за травень 2014 року в розмірі 246 231 грн. Також згідно акту камеральної перевірки за червень 2014 року від 20.08.2014р. №123/04-17-15-01/35622123 платником завищено суму від'ємного значення по декларації з ПДВ за червень 2014 року в розмірі 150 517,00 грн. та занижено суму податкових зобов'язань по ПДВ за червень 2014 року на 95 714,00 грн..

Таким чином, підприємство повинно було самостійно нарахувати та сплатити до бюджету ПДВ у сумі 145 274,0 грн.

Враховуючи те, що акт камеральної перевірки за травень 2014 року від 18.07.2014 року №309/22-03/35622123 та за червень 2014 року від 20.08.2014 року №123/04-17-15- 01/356222123 були направлені позивачу згідно законодавства, доводи позивача стосовно того, що останній не отримував акти та податкові повідомлення-рішення, є не обґрунтованими.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2014 p. ТОВ "Інтербізнессервіс", за результатами якої складено акт від 19.09.2014 р. №134/04-17-15-01/35622123 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Інтербізнессервіс", код (35622123). Податкова декларація з податку на додану вартість №9048268924 від 19.08.2014 р. за липень місяць 2014 р.".

Відповідно до акту перевірки від 19.09.2014 р. №134/04-17-15-01/35622123 відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.200.3 ст.200 ПК України та п.4.6 розділу V "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №678 від 13.11.2013 р., а саме платником не враховано акти камеральних перевірок від 18.07.2014 р. №309/22-03/35622123 та від 20.08.2014 р. №123/04-17-15-01/35622123, що призвело до заниження рядка 25 декларації (суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за липень 2014 р. на суму 145 274,00 грн. та рядка 25.1 (сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету) на суму 145 274,00 грн.

На підставі акту від 19.09.2014 р. №134/04-17-15-01/35622123 відповідачем 21.10.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від №0010481501, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 217 911,00 грн., з яких 145 274,00 грн. за основним платежем та 72 637,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

14.01.2015 року відповідачем сформовано податкову вимогу від №13-25 на суму податкового боргу з податку на додану вартість з вироблених у України товарів (робіт, послуг) в розмірі 345 943,75 грн., з яких 236 175,00 грн. - сума основного платежу, 96 566,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 13 202,75 грн. - пеня.

За висновком суду першої інстанції, оскаржене повідомлення-рішення відповідача від 21.10.2014 року форми "Р" №0010481501 та податкова вимога відповідача від 14.01.2015 року №13-25 є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки податкові зобов'язання позивача є неузгодженими, а висновки акту камеральної перевірки від 19.09.2014 р. №134/04-17-15-01/35622123 є безпідставними, у зв'язку з тим, що відповідачем правомірно відображено в декларації за травень 2014 року податковий кредит за березень 2014 року в сумі 246 230,96 грн., який підлягає включенню до наступних звітних періодів.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до акту камеральної перевірки від 19.09.2014р. №134/04-17-15-01/35622123 відповідач прийшов до висновку про завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 р., на суму 145 274,00 грн. на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року від 19.08.2014р. №9048268924, бази даних Міністерства доходів і зборів України, актів камеральних перевірок від 18.07.2014р. №309/22-03/35622123 та від 20.08.2014р. №123/04-17-15-01/35622123.

Зі змісту зазначених актів камеральної перевірки вбачається, що на думку відповідача, право позивача на відображення суми податку на додану вартість в розмірі 246 230,96 грн. за вантажно-митною декларацією №207430 від 27.03.2014 року у складі податкового кредиту виникло в момент сплати цієї суми у березні 2014 року, тому відображення відповідачем цієї суми у складі податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2014 року та врахування її залишку у наступних податкових періодах є неправомірним. Таким чином, відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в податкових деклараціях за травень, червень та липень 2014 року.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до п.86.2. ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами 2,3 п. 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні таких товарів та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.12 ст.201 ПК України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у томі числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п.п. 5. п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.2013 р. №678, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів, що не були включені до складу податкового кредиту та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, у разі якщо такі товари починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності можуть бути включені до податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

Така довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з урахуванням норм пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, та містити вичерпний їх перелік.

Відповідно до п.п.6 п.4 розділу V зазначеного порядку якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що формування в податковій декларації ТОВ "Інтербізнессервіс" за травень 2014 р. суми податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено на підставі сплаченої митним органам сум податку на додану вартість за поставлений позивачу товар - прокат плоский з корозостійкої з нержавіючої сталі за вантажно-митними деклараціями № 211436 від 13.05.2014 року (сума ПДВ - 101 308,11 грн.), №211839 від 15.05.2014 року (сума ПДВ - 137 429,76 грн.), №207430 від 27.03.2014 року (сума ПДВ - 246 230,96 грн.), що підтверджується наданим реєстром виданих та отриманих податкових накладних з відображенням вказаних сум.

Відображений в податковій декларації з ПДВ за травень 2014 року обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам (гр. 12.1 декларації), становить 2 424 844 грн., ПДВ - 484 969 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 19.06.2014 року, копія якої міститься в матеріалах справи, позивачем не було включено до сум податкового кредиту в березні 2014 року суму сплаченого митним органам податку на додану вартість за ВМД № 207430 від 27.03.2014 року в розмірі 246 230,96 грн., тому ця сума включена до податкового кредиту травня 2014 року.

Отже, зазначену суму податку на додану вартість, сплачену позивачем за поставлений товар, зараховано позивачем до податкового кредиту відповідно до вимог ПК України у межах 365 днів після виникнення права на віднесення таких сум до податкового кредиту.

Таким чином, залишок податкового кредиту з податку на додану вартість, в тому числі в розмірі 246 230,96 грн. за №207430 від 27.03.2014 року, за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 р. відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 р. та в подальшому - за липень 2014 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що норми ПК України не містять обов'язку платника податків здійснювати коригування показників податкової звітності на підставі актів камеральної перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач дійшов до необґрунтованого висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 145 274,00 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.10.2014 року форми "Р" №0010481501 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2015 р. контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми "Ю" №13-25 на суму податкового боргу з податку на додану вартість з вироблених у України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 345 943,75 грн., з яких 236 175,00 грн. - основний платіж, 96 566,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 13 202,75 грн. - пеня.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Податковим Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Аналогічні вимоги визначені в Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, який затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. № 576 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372 (далі - Порядок).

Так, як передбачено п. 2.2 Порядку, податкова вимога формується, якщо, зокрема, платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 129 ПК України пеня нараховується:

- після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Отже, податкова вимога може бути сформована податковим органом лише щодо узгоджених грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту камеральної перевірки від 18.07.2014р. №309/22-03/35622123 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.09.2014р. форми "В" №0006762203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 246 231 грн., та №0006772203 форми "Р" про застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн.

24.03.2015 р. зазначені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014р. оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. у справі №804/4307/15 за позовом задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.09.2014р. №0006762203. В іншій частині позову відмовлено.

На день розгляду зазначеної справи постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. у справі №804/4307/15 не набрала законної сили.

Відповідачем у справі не заперечувалось, що податкова вимога форми "Ю" від 14.01.2015 р. №13-25 була сформована, зокрема, на підставі податкового повідомлення-рішення, оскарженого позивачем у справі №804/4307/15.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої суду першої інстанції, що податкова вимога форми "Ю" від 14.01.2015 р. №13-25 була сформована відповідачем щодо неузгодженого грошового зобов'язання, а тому також є неправомірною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 р. у справі № 804/4261/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун