Постанова № 54772465, 27.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 листопада 2015 року 13 год. 20 хв. № 826/14736/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 липня 2015 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (далі - ПАТ "Старокиївський банк") Пантіної Любові Олександрівни (далі - відповідач-1, уповноважена особа Фонду) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2, Фонд) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №06/1182-2014, укладеного між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк" (далі - договір), оформленого наказом від 17 вересня 2014 року №92 (згідно переліку);

- зобов'язання відповідача-1 подати відповідачу-2 додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок відповідача-2;

- зобов'язання відповіача-2 включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок відповідача-2.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправними діяннями відповідачів порушено права та законні інтереси позивача як вкладника.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача-1 не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Відповідач-2 (його представник) у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності відповідача-2 (його представника) до суду не надійшла, натомість відповідачем-2 було подано до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ "Старокиївський банк", як банком, та позивачем, як вкладником, 05 червня 2014 року укладено договір, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок №26305501954801 "Оптимальний стандарт" у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 186000,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору, дата внесення вкладу - 05 червня 2014 року, а дата повернення - 05 грудня 2012 року.

Факт внесення позивачем на вкладний (строковий) рахунок у банку грошових коштів у розмірі 186000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції від 05 червня 2014 року №66489.

Постановою Правління Національного банку України (далі - Національний банк) від 17 червня 2014 року №365 ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 червня 2014 року №50 розпочато процедуру виведення ПАТ "Старокиївський банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.

Постановою Правління Національного банку від 11 вересня 2014 року №563 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Старокиївський банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 вересня 2014 року №92 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 18 вересня 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк".

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що із 03 вересня 2014 року ПАТ "Старокиївський банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18 червня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ "Банк "Київська Русь".

При цьому, листом №1275/09-02 від 09 грудня 2014 року відповідачем-1 було повідомлено позивача про те, що за результатами проведеної перевірки виявлено правочини, які є недійсними (нікчемними). Зазначено, що позивачем вчинено правочин виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів. Правочин спрямований на заволодіння державними коштами. У зв'язку з викладеним, договір та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання договору, є нікчемними відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) та ст. 228 Цивільного кодексу України" (далі - ЦК України).

Водночас, відповідач-2 листом №02-036/19021/15 від 12 червня 2015 року повідомив позивача про те, що її не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування, оскільки відомості про неї відсутні у переліку вкладників, який переданий до Фонду уповноваженою особою Фонду.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4, ч. 1 ст. 26, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 27 Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених ст. 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України; 3-1) здійснює випуск облігацій у порядку та за напрямами розміщення, визначеними цим Законом, і видачу фінансових векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи; 8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; 9) здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону; 10) надає фінансову підтримку банку відповідно до цього Закону; 11) здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам; 12) надає цільову позику банку для виплат вкладникам банку відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону, а також фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 36, п.п. 7 і 8 ч. 2 ст. 37 та ч. 4 ст. 47 цього Закону, що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації; 13) здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону; 14) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками Фонду.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, наказом уповноваженої особи Фонду №23 від 24 червня 2014 року вирішено здійснити в ПАТ "Старокиївський Банк" перевірку договорів (інших правочинів), укладених протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.38 Закону, та створено комісію для виконання перевірки договорів (далі - Комісія).

Згідно протоколу засідання комісії з перевірки договорів від 29 серпня 2014 року Комісією було вирішено надати на затвердження уповноваженій особі Фонду перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.

Відповідно до виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду №182/14 від 21 серпня 2014 року було вирішено підтримати пропозицію уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ "Старокиївський Банк" згідно переліку, а також вирішено підтримати пропозицію уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ "Старокиївський Банк" згідно переліку, та винести це питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.

Враховуючи рішення виконавчої дирекції Фонду №182/14 від 21 серпня 2014 року уповноваженою особою Фонду було прийнято наказ №61 від 29 серпня 2014 року, яким зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами, а також визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, до якого включено договір, укладений між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк".

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що договір визнано нікчемним у зв'язку з тим, що кошти на вкладений (строковий) рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок "подрібнення" рахунків групи інших клієнтів з метою створення штучного зобов'язання Фонду на відшкодування коштів за рахунок держави.

Разом з тим, як з'ясовано судом, кошти на вкладний (строковий) рахунок позивача внесено нею самостійно у касі ПАТ "Старокиївський банк", що підтверджується копією квитанції від 05 червня 2014 року №66489.

Суд зазначає, що відповідно до розділу "класи, рахунки та їх призначення" Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №280:

- рахунок "1002": облік готівки в національній та іноземній валюті в операційній касі відділень банку. За дебетом рахунку проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділень банку для зарахування на рахунки відділень та рахунки клієнтів;

- рахунок "2630": облік короткострокових вкладів (депозитів) фізичних осіб. За кредитом рахунку проводяться суми коштів, що отримані від фізичних осіб на короткострокові вклади (депозити).

Тобто, рахунки 10028901 та 26305501954801 є рахунками відділення банку. Кошти, прийняті від позивача: зараховано на рахунок, що вноситься до операційної каси для зарахування на рахунки відділення банку та рахунки клієнтів (10028901); переведені на рахунок, на який перераховуються суми коштів, що отримані від фізичних осіб на короткострокові вклади (депозити) для подальшого зарахування на рахунок позивача №26305501954801, відкритий відповідно до договору.

Враховуючи вище викладене та зважаючи на те, що твердження про нікчемність договору не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про протиправність дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З аналізу вище викладених норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Лист відповідача-1 №1275/09-02 від 09 грудня 2014 року не можна вважати рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки фактично він є наслідком відповідних дій суб'єкта владних повноважень, а саме прийняття наказ №61 від 29 серпня 2014 року.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач помилково вважав, що рішення відповідача-1 про визнання нікчемним договору, оформлене наказом від 17 вересня 2014 року №92, оскільки наказ №61 від 29 серпня 2014 року є рішенням, яким договір визнано нікчемним.

Отже, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування наказу №61 від 29 серпня 2014 року в частині, що стосується договору.

Стосовно інших заявлених позивачем вимог суд зазначає наступне.

Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує загальний реєстр вкладників.

Відповідно до п.п. 6, 8, 11 розділу І, п.п. 2, 4, 5, 9 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення №14), Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, який в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів.

Для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Рекомендована форма заяви наведена в додатку 13 до цього Положення.

До заяви додаються: копія паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу) - сторінки, що містять прізвище, ім'я, по батькові, інформацію про серію, номер, найменування або код органу, що видав документ, дату видачі, місце проживання або місце перебування; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або копія сторінки паспорта, у якому органами державної податкової служби зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох календарних місяців.

З аналізу викладених норм вбачається, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні послідовні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Проаналізувавши викладені норми суд прийшов до висновку про безпідставне не включення позивача до переліку вкладників.

Разом з тим, враховуючи викладене та зважаючи, що перелік вкладників вже є складеним, відсутня можливість включення позивача до такого переліку. Поряд з цим, уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями подати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Отже, враховуючи протиправність визнання договору нікчемним, необхідним є зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника.

При цьому, заважаючи на те, що інформація про позивача до переліку вкладників внесена не була, а Фонду додаткова інформація про позивача уповноваженою особою Фонду не надавалась, у суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду.

Суд зазначає, що на час розгляду справи та прийняття у ній судового рішення по суті відносини між позивачем та Фондом відсутні, права та законні інтереси позивача Фондом не порушено, що, за переконанням суду, також свідчить про відсутність підстав для зобов'язання Фонду вчинити певні дії щодо позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського вкладу №06/1182-2014, укладеного 05 червня 2014 року між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" (код ЄДРПОУ 19024948), оформлене наказом №61 від 29 серпня 2014 року.

3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк" (код ЄДРПОУ 19024948) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину здійсненого нею судового збору у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень шістнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин