Постанова № 54772224, 20.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 листопада 2015 року 10 год. 00 хв. № 826/14276/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 17 липня 2015 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23 червня 2015 року №0003682202 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази.

Відповідач (його представник) у судові засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності відповідача (його представника) до суду не надійшли, натомість відповідачем були подані до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 05 травня по 12 травня 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведені господарських відносин з ТОВ "Укройлпродукт" за період із 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2015 року №3095/26-51-22-01/37017989 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.2.4, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2014 року на суму 1145452,00 грн.

На підставі акту перевірки, 23 червня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1145452,00 грн. за основним платежем та у розмірі 572726,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Укройлпродукт".

Зокрема, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Укройлпродукт", як постачальником, укладено договір №УП-21 від 21 жовтня 2014 року (далі - Договір №УП-21), за умовами якого постачальник зобов’язувався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов договору, додатків та/або видаткових накладних, що є невід’ємними частинами договору.

На підтвердження виконання умов Договору №УП-21 позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), платіжних доручень, акт звірки, протоколи випробувань.

При цьому, при дослідженні зазначених документів судом встановлено, що згідно видаткових накладних ТОВ "Укройлпродукт" поставлено позивачу нафтопродукти на загальну суму 6688823,95 грн., в т.ч. ПДВ 1114803,49 грн., водночас податкові накладні складені на загальну суму 6872714,00 грн., в т.ч. ПДВ 1145452,33 грн.

Суд звертає увагу, що згідно п.1.2 Договору №УП-21, сторони погодили, що постачальник вправі виписувати зведену податкову накладну на поставлений товар, при цьому, постачальник зобов’язаний надавати до зведеної податкової накладної реєстр відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено поставку.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, зазначені вище, реєстри до зведених податкових накладних, у зв’язку з чим неможливо встановити за якими саме поставками були складені ТОВ "Укройлпродукт" податкові накладні на загальну суму 6872714,00 грн., в т.ч. ПДВ 1145452,33 грн.

Відповідно до наданих позивачем документів спірна поставка нафтопродуктів за Договором №УП-21 здійснювалась автомобільним транспортом.

Відповідно до п.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція), ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.5.4.1 та п.7.5.8 Інструкції, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила), та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Крім того, згідно п.11.5 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

При цьому, дослідивши надані позивачем ТТН, судом встановлено, що вони не містять підпису водія, дати і часу виїзду автоцистерни з підприємства.

У вказаних ТТН пунктом розвантаження визначено – "згідно маршрутного листа", водночас маршрутних листів та/або інших документів, які б вказували на місце поставки товару, позивачем не було надано.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.6.4 Договору №УП-21, за результатами поставки товару сторонами підписується акт прийому-передачі товару, а згідно п.5.4.3 Інструкції, про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

При цьому, позивачем не було надано до суду відповідних актів, передбачених п.6.4 Договору №УП-21 та/або п.5.4.3 Інструкції.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п.6.2 Договору №УП-21, постачальник зобов'язується передати залізниці або транспортній організації, відповідно, паспорт якості (посвідчення про якість) разом з іншими супровідними документами на товар, що надаються для перевезення товару залізницею або автотранспортом.

Водночас, позивачем не було надано суду відповідних паспортів якості (посвідчення про якість) на товар згідно Договору №УП-21, при цьому, суд критично відноситься до наданих позивачем протоколів випробувань ДП "НДІННП "Масма" №329/8/П-14 від 27 жовтня 2014 року та №329/9/П-14 від 28 жовтня 2014 року, оскільки з них неможливо встановити, що об’єктом таких випробувань були нафтопродукти за Договором №УП-21.

Крім того, з наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що позивачем сплачувались кошти ТОВ "Укройлпродукт" згідно рахунків №35 від 21.10.2014 р., №101 від 23.10.2014 р., №92 від 23.10.2014 р., №82 від 23.10.2014 р., №148 від 27.10.2014 р., №186 від 28.10.2014 р. та №194 від 29.10.2014 р., при цьому, позивачем не було надано суду зазначених рахунків, у зв’язку з чим неможливо пов’язати таку сплату з виконанням умов Договору №УП-21.

Також, позивачем не було надано суду пояснень з доданням відповідних доказів щодо зберігання товару, поставленого ТОВ "Укройлпродукт" за Договором №УП-21.

Позивач стверджував, що товар за Договором №УП-21 транспортувався згідно укладених позивачем договорів перевезення, та був реалізований іншим контрагентам, на підтвердження чого надав суду відповідні копії договорів перевезення, договорів поставки, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), ТТН, видаткових та податкових накладних, актів звірки, платіжних доручень.

При цьому, на підставі перелічених документів неможливо встановити факт того, що об’єктом такого транспортування та реалізації були нафтопродукти, поставлені ТОВ "Укройлпродукт" позивачу за Договором №УП-21.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду копії відповідних первинних документів, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Укройлпродукт".

Поряд з цим, дослідивши та оцінивши надані представником позивача копії документів, суд вважає, що вони не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ "Укройлпродукт", а також здійснення ними реальних господарських операцій.

Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними, отже, оскаржуване рішення є таким, що прийняте правомірно, а тому не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал".

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. ДанилишинОкружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 17 липня 2015 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23 червня 2015 року №0003682202 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази.

Відповідач (його представник) у судові засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності відповідача (його представника) до суду не надійшли, натомість відповідачем були подані до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 05 травня по 12 травня 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведені господарських відносин з ТОВ "Укройлпродукт" за період із 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2015 року №3095/26-51-22-01/37017989 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.2.4, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2014 року на суму 1145452,00 грн.

На підставі акту перевірки, 23 червня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1145452,00 грн. за основним платежем та у розмірі 572726,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Укройлпродукт".

Зокрема, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Укройлпродукт", як постачальником, укладено договір №УП-21 від 21 жовтня 2014 року (далі - Договір №УП-21), за умовами якого постачальник зобов’язувався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов договору, додатків та/або видаткових накладних, що є невід’ємними частинами договору.

На підтвердження виконання умов Договору №УП-21 позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), платіжних доручень, акт звірки, протоколи випробувань.

При цьому, при дослідженні зазначених документів судом встановлено, що згідно видаткових накладних ТОВ "Укройлпродукт" поставлено позивачу нафтопродукти на загальну суму 6688823,95 грн., в т.ч. ПДВ 1114803,49 грн., водночас податкові накладні складені на загальну суму 6872714,00 грн., в т.ч. ПДВ 1145452,33 грн.

Суд звертає увагу, що згідно п.1.2 Договору №УП-21, сторони погодили, що постачальник вправі виписувати зведену податкову накладну на поставлений товар, при цьому, постачальник зобов’язаний надавати до зведеної податкової накладної реєстр відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено поставку.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, зазначені вище, реєстри до зведених податкових накладних, у зв’язку з чим неможливо встановити за якими саме поставками були складені ТОВ "Укройлпродукт" податкові накладні на загальну суму 6872714,00 грн., в т.ч. ПДВ 1145452,33 грн.

Відповідно до наданих позивачем документів спірна поставка нафтопродуктів за Договором №УП-21 здійснювалась автомобільним транспортом.

Відповідно до п.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція), ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.5.4.1 та п.7.5.8 Інструкції, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила), та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Крім того, згідно п.11.5 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

При цьому, дослідивши надані позивачем ТТН, судом встановлено, що вони не містять підпису водія, дати і часу виїзду автоцистерни з підприємства.

У вказаних ТТН пунктом розвантаження визначено – "згідно маршрутного листа", водночас маршрутних листів та/або інших документів, які б вказували на місце поставки товару, позивачем не було надано.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.6.4 Договору №УП-21, за результатами поставки товару сторонами підписується акт прийому-передачі товару, а згідно п.5.4.3 Інструкції, про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

При цьому, позивачем не було надано до суду відповідних актів, передбачених п.6.4 Договору №УП-21 та/або п.5.4.3 Інструкції.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п.6.2 Договору №УП-21, постачальник зобов'язується передати залізниці або транспортній організації, відповідно, паспорт якості (посвідчення про якість) разом з іншими супровідними документами на товар, що надаються для перевезення товару залізницею або автотранспортом.

Водночас, позивачем не було надано суду відповідних паспортів якості (посвідчення про якість) на товар згідно Договору №УП-21, при цьому, суд критично відноситься до наданих позивачем протоколів випробувань ДП "НДІННП "Масма" №329/8/П-14 від 27 жовтня 2014 року та №329/9/П-14 від 28 жовтня 2014 року, оскільки з них неможливо встановити, що об’єктом таких випробувань були нафтопродукти за Договором №УП-21.

Крім того, з наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що позивачем сплачувались кошти ТОВ "Укройлпродукт" згідно рахунків №35 від 21.10.2014 р., №101 від 23.10.2014 р., №92 від 23.10.2014 р., №82 від 23.10.2014 р., №148 від 27.10.2014 р., №186 від 28.10.2014 р. та №194 від 29.10.2014 р., при цьому, позивачем не було надано суду зазначених рахунків, у зв’язку з чим неможливо пов’язати таку сплату з виконанням умов Договору №УП-21.

Також, позивачем не було надано суду пояснень з доданням відповідних доказів щодо зберігання товару, поставленого ТОВ "Укройлпродукт" за Договором №УП-21.

Позивач стверджував, що товар за Договором №УП-21 транспортувався згідно укладених позивачем договорів перевезення, та був реалізований іншим контрагентам, на підтвердження чого надав суду відповідні копії договорів перевезення, договорів поставки, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), ТТН, видаткових та податкових накладних, актів звірки, платіжних доручень.

При цьому, на підставі перелічених документів неможливо встановити факт того, що об’єктом такого транспортування та реалізації були нафтопродукти, поставлені ТОВ "Укройлпродукт" позивачу за Договором №УП-21.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду копії відповідних первинних документів, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Укройлпродукт".

Поряд з цим, дослідивши та оцінивши надані представником позивача копії документів, суд вважає, що вони не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ "Укройлпродукт", а також здійснення ними реальних господарських операцій.

Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними, отже, оскаржуване рішення є таким, що прийняте правомірно, а тому не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал".

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин