Ухвала суду № 54771333, 16.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2015 рокусправа № 804/5305/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Лан" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю " Лан" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", в якому просило стягнути з ТОВ "Лан" на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за лютий - березень 2015 р. в розмірі 4 885, 89 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на користь Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за лютий березень 2015 р. за пунктами "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 4885 грн. 89 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку в УПФУ в Дніпропетровському районі як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до письмових доказів, наявних в матеріалах справи, встановлено, що колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 були призначені та виплачуються пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.1 розділу 6 та підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також їх розмір.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлявся розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період лютий-березень 2015 року, який був отриманий відповідачем 12.03.2015р. та не оскаржувався.

Вимоги пункту 6.7 розділу 6 Інструкції, щодо обов'язку підприємства щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідачем не виконано.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що позивач ніяких витрат з власних коштів не несе, оскільки відповідно до абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058 такі виплати здійснюються за рахунок державного бюджету України, що є фактичним відшкодуванням витрат позивача на виплату та доставку пенсій з огляду на наступне.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 01.01.2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Також колегія суддів не приймає посилань апелянта на те, що визначення в частині 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фіксованого сільськогосподарського податку не є буквальним (назвою податку), а стосується саме суті податку, а отже і відповідач, як платник єдиного податку четвертої групи, звільняється від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій.

Зокрема, апелянтом не заперечується той факт, що він є платником єдиного податку четвертої групи.

З наведених підстав, положення статті 2 Закону України №400/97-ВР, що передбачають звільнення платників фіксованого сільськогосподарського податку від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України №1788 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України №1788 на апелянта не розповсюджуються.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що 12.11.2015 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", щодо уточнення та приведення у відповідність об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування, у відповідності до якого сума заборгованість фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню".

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно 12.11.2015 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, щодо уточнення та приведення у відповідність об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно вказаного Закону Верховна Рада України постановила абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 37, ст. 237 із наступними змінами) викласти в такій редакції "Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Проте, колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин відповідні зміни законодавства не відбулись. Відповідач не звертався до органу Пенсійного фонду з вимогою про списання сум заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, а тому на час формування розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій та звернення до суду із відповідною вимогою щодо її стягнення в примусовому порядку відповідні дії позивача є правомірними і узгоджуються з вищенаведеними приписами законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Лан" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015року у справі № 804/5305/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай