Ухвала суду № 54769591, 24.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

24 грудня 2015 року 810/4229/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного реєстратора відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 15.04.2015 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 5 624, 61 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного реєстратора відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 15.04.2015 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 116, 82 грн.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 24.12.2015 на 15 год. 00 хв.Присутній у судовому засіданні позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень відповідача до ухвалення рішення в даній справі по суті та набрання постановою суду законної сили.Також, у вказаному клопотанні позивач просить суд звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, у звязку з тяжким майновим станом позивача.Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач зазначив про те, що ОСОБА_1 виконав вимоги виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/827/14-ц від 23.05.2015 в повному обсязі та здійснив оплату на користь ОСОБА_3 аліментів у сумі 56 346, 16 грн. Позивачем зазначено про те, що на адресу Військової прокуратури Центрального регіону України, де на посаді прокурора працює ОСОБА_1, надійшов лист від відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, в якому зазначено про необхідність продовження стягнення з заробітної плати позивача залишку несплаченої суми виконавчого збору в сумі 5 624, 61 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 1156, 82 грн.На думку позивача, стягнення вказаних витрат в межах здійснення виконавчого провадження ВП № 46708350 є протиправним та безпідставним, оскільки ОСОБА_1 повністю оплатив відповідні аліменти. При цьому, позивачем було зазначено про те, що вчинення вказаних дій до вирішення спору по суті і до набрання законної сили прийнятим по даній справі судовим рішенням завдадуть істотної шкоди його правам та інтересам.

Дослідивши зазначене клопотання суд дійшов наступних висновків.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства Україна суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи вищевказане, підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову є висновок суду про :

- наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства Україна способами забезпечення позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, чи його окремих положень, що оскаржуються або заборона вчиняти певні дії.Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як встановлено вище, позивач, зазначаючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, вказав на те, що стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 56 24,61 грн. та витрат, які повязані з проведенням виконавчих дій у сумі 116, 82 грн. на підставі постанов від 15.04.2015 до вирішення справи по суті, призведе до безпідставного стягнення з позивача вищевказаних сум грошових коштів, що в свою чергу призведе до порушення його прав та інтересів, з приводу чого суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали страви, судом було встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій оскаржує постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 5 624, 61 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 116, 82 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що оспорювані постанови були прийняті відповідачем внаслідок того, що позивачем не було самостійно виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 46708350 від 04.03.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/827/14-ц від 23.05.2014 на користь ОСОБА_3 аліментів у сумі 56 346, 16 грн., у встановлений ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» семиденний строк з дня винесення вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивачем було повідомлено про те, що він не був належним чином проінформований про прийняття відповідачем вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, на думку позивача, свідчить про позбавлення його можливості щодо самостійного виконання вимог вищезазначеного виконавчого листа про сплату аліментів у встановлений законодавством строк.

Отже, предметом даного спору є оскарження вищевказаних рішень відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення оскаржуваних постанов, позивач зазначив про те, що відповідачем було повідомлено Військову прокуратуру Центрального регіону України про продовження стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 виконавчого збору витрат на проведення виконавчих дій, у той час, як він здійснив оплату суми аліментів у розмірі 56 246, 16 грн., що свідчить про виконання ним вимог виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/827/14-ц від 23.05.2014 та постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 46708350 від 04.03.2015.

Судом під час дослідження матеріалів справи, встановлено, що позивач дійсно здійснив оплату аліментів на суму 56 246, 16 грн., яка стягувалась з нього на підставі вищевказаного виконавчого лист, що підтверджується листом відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 1475/15 від 24.12.2015, який був адресований головному бухгалтеру Військової прокуратури Центрального регіону України.

Крім того, проаналізувавши вказаний лист, судом було встановлено, що останній містить безпосереднє звернення відповідача до Військової прокуратури Центрального регіону України щодо стягнення за рахунок заробітної плати ОСОБА_1 відповідних сум грошових коштів, які визначені оспорюваними постановами.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що звернення стягнення з позивача відповідних грошових коштів на підставі рішень відповідача до моменту вирішення спору по суті щодо правомірності прийняття відповідних рішень, свідчить про можливість заподіяння очевидної шкоди правам та інтересам позивача.

Так, зокрема, суд звертає увагу, що в даному випадку очевидна шкода правам та інтересам позивача матиме прояв у вигляді безпідставного погіршення його матеріального становища, що в свою чергу, у разі задоволення позовних вимог, передбачатиме докладання з боку позивача значних зусиль для відновлення його порушених прав та інтересів.

Отже, оскільки правомірність винесення відповідачем постанов про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є предметом розгляду у цій справі, суд вважає, що захист прав позивача від можливого передчасного стягнення з нього відповідних витрат, у даному випадку потребує вжиття забезпечувального заходу у вигляді зупинення дії вищевказаних постанов відділу Державної виконавчої служби Перечерського районного управління юстиції у м. Києві.

За таких обставин, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Суд вбачає за доцільне зазначити про те, що відповідно до частин 5, 6 статті 118 КАС України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Також, як зазначено вище, позивачем було заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Положення аналогічного змісту закріплені в статті 8 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування вказаного клопотання, позивачем зазначено про те, що ОСОБА_1 перебуває у тяжкому майновому становищі, що на думку позивача, свідчить про відсутність у нього можливості сплатити судовий збір.

Так, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на утриманні позивача перебуває малолітня дитина. При цьому, 70 відсотків заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно відраховується на оплату аліментних зобовязань з її утримання, що підтверджується довідкою про заробітну плату № 18/266 від 09.11.2015, виданою за підписом головного бухгалтера Військової прокуратури Центрального регіону України.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що обмеження права позивача на звернення до суду з відповідним клопотанням, у звязку з несплатою ним судового збору, може призвести до настання негативних наслідків у вигляді завдання шкоди правам та інтересам позивача.

Крім того, відповідно до положень частин 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні питання необхідності сплати позивачем судового збору, як передумови звернення до суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним і рішенні від 19.06.2001 у справі «Кройц проти Польщі» (Kreuz v. Poland 28249/95), згідно якої розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обовязок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду.

У цій справі суд відзначив, що висновки національних судів щодо фінансових можливостей заявника ґрунтувалися радше на гіпотетичних можливостях його перспективних доходів аніж на реальних фактах, що на них посилався заявник. Національні суди також відмовилися взяти до уваги аргумент заявника про те, що він не в змозі сплатити судові витрати, без отримання і вивчення будь-яких доказів, котрі б спростовували факти, наведені ним у його фінансовій декларації. Таким чином, національні суди дійшли висновку про фінансовий стан заявника без належного врахування представлених ним матеріалів.

Суд дійшов висновку про те, що національні суди не спромоглися забезпечити належний баланс між інтересами держави щодо отримання судових витрат, з одного боку, і правом заявника на розгляд його справи у судовому порядку з іншого. Розмір судових витрат, що їх мав сплатити заявник, був надмірним і призвів до неможливості розгляду справи п. Кройца судом, а це, на думку Суду, порушує саму сутність права на доступ до суду. Отже, мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та звільнити його від сплати судового збору за подання клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали був складений та підписаний 24.12.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 117, 118, 160, 165 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1.Звільнити позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

2. Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

3. До вирішення спору по суті та набрання законної сили у цій справі зупинити дію оскаржуваних рішень постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2015 у виконавчому провадженні № 46708350 про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2015 у виконавчому провадженні № 46708350 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дудін С.О.