Постанова № 54769566, 23.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р. Справа №805/4801/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаш Г.П.,

при секретарі Кочетові В.К.,

за участю

позивача ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача ОСОБА_2 (за угодою),

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.»; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.» та наказу №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.»; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.» та наказу №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.»; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.» залишено без розгляду

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що до з грудня 2005 року вона прийнята на роботу до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення. Наказом від 27.07.2015 року №64о/с позивач була звільнена із займаної посади у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин обовязків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

З даним наказом позивач не згодна, оскільки вважає, що зазначений наказ прийнято з порушенням норм трудового законодавства та з порушення передбаченої процедури звільнення.

Так, позивач вказує на те, що 27.07.2015 року до неї за одне порушення застосовано одразу два дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнення з роботи. При цьому, як зазначає позивач, на день винесення відповідачем спірного наказу про її звільнення остання перебувала на лікарняному.

Позивач посилається на незаконність винесеного відповідачем наказу від 27.07.2015 року №63о/с «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.», який слугував підставою для прийняття спірного наказу про звільнення, з приводу не зазначення в ньому конкретних порушень норм діючого законодавства при виконанні нею службових обовязків.

Також, позивач зазначає, що оскільки відповідачем винесено наказ про її звільнення без законних підстав, на підставі ст. 235 КЗпП України останній зобовязаний поновити її на попередній посаді та здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, ОСОБА_1 зауважує, що її незаконне звільнення відобразилось на стані здоровя, у звязку з чим позивач була змушена звернутись до лікувальної установи за наданням медичної допомоги, що потягло фінансові затрати. Так, позивач вважає, що відповідачем заподіяно їй моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Таким чином, позивач просить суд визнати її звільнення незаконним, скасувати наказ про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновити її на попередній посаді; визнати незаконним та скасувати наказ №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.»; стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному у позові, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити в задоволенні позову повністю. В матеріалах справи наявні письмові заперечення Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя, які вмотивовані тим, що ОСОБА_1 протягом роботи в Управлінні неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності, про що свідчать відповідні накази щодо оголошення доган та затримки чергових рангів. Також, за час роботи позивача в УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя на імя начальника Управління у великій кількості надходили скарги від пенсіонерів на дії ОСОБА_1

Щодо винесення догани на підставі наказу від 27.07.2015 року №63о/с відповідач зазначає, що з 29.05.2015 року позивач перебувала у черговій відпустці. 18.06.2015 року на адресу Управління надійшов лист Прокуратури Іллічівського району м. Маріуполя №97-2274вих.15 від 17.06.2015 року про спрямування до управління документів і матеріалів, які були вилучені у ОСОБА_1 за місцем мешкання та з проханням провести службове розслідування. На виконання зазначеного листа Управлінням проведено службове розслідування, за результатами якого відповідною комісією 14.07.2015 року складено акт. Під час проведення службового розслідування встановлено, що вилучені документи та матеріали пенсійних справ знаходились за місцем мешкання позивача безпідставно, дозвіл на винос документів за межі службового приміщення керівництвом управління не надавався.

Також, комісією встановлено, що діями ОСОБА_1 Управлінню та бюджету Пенсійного фонду України шкоди та збитків не завдано.

Наказом №63о/с від 27.07.2015 року позивачу оголошено догану на підставі службової записки голови комісії по проведенню службового розслідування за неналежне виконання службових обовязків при виконанні ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Таким чином, враховуючи наявність у ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення на момент винесення наказу №63о/с від 27.07.2015 року, відповідач вважає, що ним правомірно прийнято рішення про звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу відповідач посилається на відсутність документального підтвердження зазначених витрат, а також розрахунку цих витрат, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя від 01.12.2005 року №146-о ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення з 01.12.2005 року, як така, що пройшла за конкурсом з випробувальним терміном 2 місяці. Того ж дня позивачем складено присягу державного службовця, про що зроблено запис в трудовій книжці.

12.05.2015 року начальником відділу з призначення пенсій до начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя спрямовано доповідну записку щодо порушення головним спеціалістом ОСОБА_1 термінів відпрацювання справ переселенців при взятті на облік.

Наказом відповідача від 12.05.2015 року за №29-ос за неналежне виконання службових обовязків згідно ст. 14 Закону України «Про державну службу» головному спеціалісту відділу з призначення пенсій ОСОБА_1 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу. Також, в даному наказі позивачу вказано на вжиття заходів щодо своєчасного відпрацювання пенсійних справ та організацію роботи так, щоб не допускати порушень закону надалі.

08.06.2015 року заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Т.М. Орловою-Дутковською на імя начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя направлено доповідну записку, відповідно до якої у звязку з надходженням скарг від громадян, які переселені з місць, де проводиться АТО, нею проведено вибірковий аналіз відпрацьованих ОСОБА_1 справ. Серед 27 пенсійних справ виявлено 12, щодо яких звернення пенсіонерів було в період з 03.03.2015 року по 28.03.2015 року, у вказаних пенсійних справах були незавірені документи та відсутні розпорядження керівника на проведення запиту справ та на виконання операцій щодо постановки на облік.

17.06.2015 року листом Прокуратури Іллічівського району м. Маріуполя за №97-2274вих.15 на імя начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя спрямовано документи і матеріали, які безпідставно в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» знаходились у ОСОБА_1 за місцем мешкання. Також, в зазначеному листі прокурор просив провести службове розслідування за вказаним фактом у відповідності до постанови КМУ від 13.06.2000 року за №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осі, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та повідомити прокуратуру Іллічівського району м. Маріуполя у встановлений законом строк з долученням матеріалів перевірки.

Наказом начальника УПФУ в Іллічівськом районі від 19.06.2015 року за №41 на виконання листа прокуратури Іллічівського району м. Маріуполя від 17.06.2015 року №97-2274вих-15 вирішено провести службове розслідування стосовно головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 з метою перевірки фактів недодержання законодавства. Також, зазначеним наказом визначено провести службове розслідування в термін з 189.06.2015 року по 03.07.2015 року.

19.06.2015 року наказом відповідача №43-в у звязку з досудовим розслідуванням за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 відізвано з основної щорічної відпустки з 19.06.2015 року до завершення службового розслідування та відсторонено від виконання повноважень за посадою до завершення службового розслідування.

У відповідності до наказу відповідача від 03.07.2015 року №45 службове розслідування з 26.06.2015 року стосовно головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 призупинено до виходу її з лікарняного.

Наказом начальника УПФУ в Іллічівськом районі №48 продовжено службове розслідування з 08.07.2015 року по 14.07.2015 року стосовно головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 у звязку з виходом її з лікарняного.

Наказом УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя від 14.07.2015 року №55-в ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки тривалістю 10 календарних днів з 15.07.2015 року по 24.07.2015 року.

Відповідно до акту службового розслідування по факту вилучених документів в помешканні головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 від 14.07.2015 року комісія, якою проведене службове розслідування, дійшла висновку, що дозвіл на винос документів за межі службового приміщення керівництвом управління не надавався. За результатами службового розслідування встановлено, що діями ОСОБА_1 Управлінню шкоди та збитків не завдано. Комісією запропоновано, зокрема, за виявлені порушення ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.

24.07.2015 року заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Т.М. Орловою-Дутковською на імя начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя спрямовано службову записку за результатами службового розслідування, яке проводилось відповідно до наказу УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя. Так, в зазначеній записці вказано на те, що перелічені в листі прокуратури документи та матеріали пенсійних справ знаходились за місцем мешкання головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 безпідставно в порушення основних обовязків державних службовців, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої державні службовці не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у звязку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обовязків.

Наказом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя від 27.07.2015 року №63о/с «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.», винесеним на підставі службової записки заступника начальника Управління від 24.07.2015 року, за неналежне виконання службових обовязків при виконанні ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» головному спеціалісту відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу.

Крім того, наказом від 27.07.2015 року №64о/с позивач була звільнена із займаної посади у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин обовязків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 30 календарних днів додаткової відпустки за 2012, 2014, 2015 роки. Підставою прийняття даного наказу визначено наказ від 12.05.2015 року №29-ос «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.», наказ від 27.07.2015 року №63-ос «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.», протокол №9 зборів первинної організації Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Профспілки працівників Пенсійного фонду України від 27.07.2015 року.

Рішенням Протоколу №9 зборів первинної організації Управління ПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя Профспілки працівників Пенсійного фонду України надано згоду на розірвання трудового договору з головним спеціалістом відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1

Щодо строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач в своїх позовних вимогах просить суд, зокрема, скасувати накази про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.».

Із зазначеними наказами позивач була ознайомлена 27.07.2015 року.

Таким чином, право на звернення до суду з даним позовом слід обчислювати з 27.07.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що з даним адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернулась 03.11.2015 року.

В позовній заяві позивач просила визнати поважними причини пропуску встановленого КАС України строку звернення до суду у звязку з попереднім оскарженням спірних наказів у серпні 2015 року в Іллічівському районному суді м. Маріуполя Донецької області.

Проте, ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі №264/5171/15-ц від 29.10.2015 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у звязку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що строк звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивачем пропущено з поважних причин.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові основи в сфері трудових відноси працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, врегульовані Кодексом Законі про працю України.

Як вбачається зі спірного наказу від 27 липня 2015 року № 63-ос «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.» підставою його прийняття є службова записка заступника начальника Управління від 24.07.2015 року. Так, зазначений наказ винесено відповідачем за неналежне виконання службових обовязків ОСОБА_1 при виконанні ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних».

У звязку із надходженням у травні-червні 2015 року від громадян, які переселились з міст проведення АТО, до Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скарг щодо порушень діючого законодавства головним спеціалістом відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 та на підставі листа Прокуратури Іллічівського району м. Маріуполя, комісією Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на підставі відповідного наказу проведено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування відповідачем виявлено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Пунктом 1.2 Правил внутрішнього службового розпорядку Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя, затверджених в.о. начальника Управління 07.05.2013 року, передбачено, що службова дисципліна в управлінні ґрунтується на засадах чесного і сумлінного виконання державним службовцем своїх обовязків, створення необхідних організаційних та економічних умов для ефективної роботи, застосування методів переконання заохочення за сумлінну роботу.

За приписами п. 1.4 посадової інструкції головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області, затвердженої начальником Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області 19.06.2015 року, у своїй роботі працівник керується Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, Положенням про Управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, постановами Правління та наказами Пенсійного фонду України, наказами начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області.

Згідно п.п. 2.2.2, 2.2.3 даної посадової інструкції головний спеціаліст зобовязаний суворо додержуватись у своїй роботі вимог чинного законодавства, цієї Інструкції, законних інтересів та прав громадян, підприємств, установ та організацій; не розголошувати без законних підстав інформацію, яка охороняється законом і стала відома спеціалісту у звязку з виконанням своїх службових обовязків.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є, зокрема, збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню.

Статтею 1 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що цей ОСОБА_5 регулює правові відносини, повязані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у звязку з обробкою персональних даних.

ОСОБА_5 поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно ст. 2 даного Закону персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

За приписами ч. 2 ст. 14 цього Закону поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За результатами проведеного службового розслідування за фактом вилучених документів в помешканні головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 комісією УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя встановлено, що дозвіл на винос документів, а саме пенсійних справ ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, листа з довідкою Іллічівсько-Володарського ОРВК відносно ОСОБА_11, копії паспорту, ІПН та посвідчення ОСОБА_12, трудової книжки ОСОБА_13 ОСОБА_14 за межі службового приміщення керівництвом управління не надавався.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення до державних службовців регулюються ст.149 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Згідно з ст.149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З приводу порушень діючого законодавства ОСОБА_1 19.05.2015 року, 19.06.2015 року, 08.07.2015 року надавались відповідні письмові пояснення, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_15 під час виконання своїх функціональних обовязків порушено норми діючого законодавства, зокрема, що регулює порядок роботи з персональними даними пенсіонерів, які знаходяться на обліку в УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя, оскільки дозволу на винос пенсійних справ до свого місця мешкання позивач від керівництва Управління не отримувала.

З урахуванням викладеного, суд погоджує позицію відповідача в частині винесення спірного в даній справі наказу від 27.07.2015 року №63-ос, яким за неналежне виконання службових обовязків при виконанні ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» головному спеціалісту відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_1 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу, внаслідок чого вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення від 27.07.2015 року №63-ос суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема , за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось судом, порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 149 КЗпП України, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Строки застосування дисциплінарного стягнення визначені статтею 148 цього Кодексу - безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Із аналізу вказаних норм діючого законодавства слідує, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При цьому, дисциплінарне стягнення накладається лише за встановлене порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказані положення містить і Постанова Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. зі змінами і доповненнями, у пункті 23 якої зазначено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Частиною третьою ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на те, що оскаржуваний наказ від 27 липня 2015 року №64-ос «Про звільнення ОСОБА_1Л.» не містить посилання на те, яке ж порушення було допущено позивачем після накладення на неї останнього дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 27 липня 2015 року, і за що конкретно її звільнено, адже згідно зі змістом наказу №64-ос підставами для звільнення зазначені лише попередні накази про оголошення доган позивачу, суд приходить до висновку, що даний наказ від 27.07.2015 року №64-ос прийнятий з порушенням вищевказаних норм трудового законодавства, оскільки не містить зазначення проступку і обґрунтування, вчиненого після застосування дисциплінарного стягнення.

Отже, оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не узгоджується з положеннями частини третьої статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення її на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на прийняття відповідачем спірного наказу про її звільнення під час перебування останньої на лікарняному.

Так, в матеріалах справи наявний листок непрацездатності серії АГУ №112100, за даними якого ОСОБА_1 звільнена від роботи з 27.07.2015 року по 30.07.2015 року, виданий Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Маріуполя».

Листом від 19.08.2015 року за вих. №11193 в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя повідомлено Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя, що ОСОБА_1 було звільнено 27.07.2015 року. В кінці дня 27 липня 2015 року керівником кадрової служби їй під особистий підпис було видано трудову книжку та копію наказу про звільнення.

Листом прокурора Іллічівського району м. Маріуполя від 26.11.2015 року №89-2502-15 начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя повідомлено, що опитана в рамках кримінального провадження №4201505100000006 від 19.08.2015 року сімейний лікар ОСОБА_16, яка працює у комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Маріуполя» пояснила, що дійсно видала лист тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, оскільки остання захворіла. Згідно медичних документів, вилучених прокуратурою, лікар прибув за місцем мешкання ОСОБА_1 о 17 год. 30 хв.

Крім того, факт перебування позивача на робочому місті 27 липня 2015 року підтверджується наявними в матеріалах справи службовими записками ОСОБА_17 від 20.08.2015 року, ОСОБА_18 від 20.08.2015 року та ОСОБА_19 від 20.08.2015 року.

Також, суд вважає безпідставними посилання позивача на відсутність трудового договору, укладеного між нею та Управлінням Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя, оскільки пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам діючого законодавства порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, що спричинило наявність вимушеного прогулу останньої в період з 28.07.2015 року день поновлення на посаді, тобто по 23.12.2015 року, у звязку з чим на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, у відповідності до приписів КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання незаконним та скасування наказу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя №64-ос від 27.07.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1Л.», внаслідок чого позовній вимоги ОСОБА_1 щодо визнання звільнення незаконним не підлягають задоволенню.

Щодо розміру грошових коштів, що підлягають стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оскільки позивач була звільнена з посади в липні 2015 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати має бути проведений, виходячи з розміру заробітної плати за травень, червень 2015 року.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 від 30.09.2015 року, виданої управлінням Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецькій області, заробітна плата позивача за травень 2015 року становить 6820,57 грн. за червень 2015 року 2791,75 грн.

Враховуючи, що загальне число робочих днів у травні та червні 2015 року відповідно до ОСОБА_20 України від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» складає 38 дні (18 робочих днів у травні та 20 робочих днів у червні 2015 року), середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували місяцю звільнення позивача, складає 19 дні (38 : 2).

Так, середньоденна заробітна плата складає: 6820,57 грн. (травень 2015 року ) + 2791,75 грн. (червень 2015 року) : 38 робочих днів за два місяці = 252 грн. 96 коп.

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 252,96 грн. * 19 днів (середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді (38/2)) = 4806,24 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 28 липня 2015 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 23 грудня 2015 року з врахуванням ОСОБА_20 України від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» складає 106 робочих днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2015 року по 23 грудня 2015 року (включно) з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті 26813,76 грн. (252,96 грн. * 106 робочих днів) .

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, зазначена норма с?формульована так, що відшкоду?вати моральну шкоду, заподіян?у працівникові робото давцем?, можна тільки за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань; втрати н?ормальних життєвих зв'язків; н?еобхідності додаткових зуси?ль для організації свого житт?я.

Оскільки під час провадження у даній справі позивач не пояснив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав належних доказів щодо втрати ним нормальних життєвих звязків та необхідності додаткових зусиль для організації його життя в задоволенні позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 15000 грн. в якості моральної шкоди слід відмовити

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 16 КАС України кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.

Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем надано до суду договір про надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_21 та угоду про надання правової допомоги, укладену позивачем із адвокатом ОСОБА_22

На виконання вищезазначеного договору адвокатом ОСОБА_21 складено розрахунок свого робочого часу по справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя, у відповідності до якого гонорар адвоката становить 11128,72 грн.

Також, адвокатом ОСОБА_21 видано довідку про сплату ОСОБА_1 послуг адвоката у розмірі 11128,72 грн.

Крім того, на виконання вищезазначеної угоди адвокатом ОСОБА_22 складено розрахунок свого робочого часу по справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя, у відповідності до якого гонорар адвоката становить загалом 29847,48 грн.

Адвокатом ОСОБА_22 видано довідки про сплату ОСОБА_1 послуг адвоката на загальну суму 29847,48 грн.

Стосовно компенсацію позивачу понесених витрат на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_21, суд зазначає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб'єктом владних повноважень, підлягає стягненню з останнього лише у випадках надання правової допомоги безпосередньо в процесі судового розгляду справи, тобто право на правову допомогу може реалізуватися в адміністративному процесі безпосередньо у формі представництва у відповідності з вимогами ст. 56 КАС України.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на юридичну допомогу, надану адвокатом ОСОБА_21, не підлягають задоволенню, оскільки останній не приймав участі у судових засіданнях по даній адміністративній справі.

·Стосовно надання правової допомоги позивачу адвокатом ОСОБА_22, яка представляла інтереси позивача в суді, суд зазначає, що укладеною між адвокатом та ОСОБА_1 угодою не передбачений конкретний порядок оплати правових послуг. Позивачем до суду не надані акти приймання-передачі наданих послуг та специфікації, в яких розмежовано (виділено окремо) конкретні процесуальні дії по судовій справі та інші послуги, повязані з судовим розглядом даного спору,

Крім того, позивачем не надано платіжних документів щодо оплати зазначених послуг, які підтверджують факт понесення витрат, адже компенсації підлягають саме документально підтверджені витрати на правову допомогу, тобто має бути факт оплати відповідних послуг.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат на оплату послуг адвоката не підлягають задоволенню.

Нормами частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1Л.»; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя №64-ос від 27.07.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1Л.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя з 28.07.2015 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.07.2015 року по 23.12.2015 року у розмірі 26813 (двадцять шість тисяч вісімсот тринадцять) грн. 76 коп.

Звернути стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4806 (чотири тисячі вісімсот шість) грн. 24 коп. до негайного виконання.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 28.12.2015р., її вступну та резолютивні частини проголошено в судовому засіданні 23.12.2015р. в присутності представників сторін і приєднано до матеріалів адміністративної справи.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.