Рішення № 54769335, 22.12.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,

секретаря судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у звязку зі спливом позовної давності.

В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» покликається на його незаконність та необґрунтованість, через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, та іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунках заборгованості за договором № ROB0А80000106623, а станом на 27 травня 2015 року у нього виникла заборгованість 18448, 45 доларів США.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до кредитного договору, __________________

Провадження № 22ц-787/2285/2015 Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_2

Доповідач : Демянчук С.В.

сторони встановили строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю в пять років, про що відповідач особисто засвідчив своїм підписом на договорі.

Вказує, що судом не в повній мірі дослідженні обставини справи, зокрема що на погашення кредиту 05 лютого 2014 року, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачем сплачено кошти в сумі 510,65 доларів США, що відображено в графі «сума пені отримана». А відтак, на підставі норм ЦК України, мало місце переривання перебігу позовної давності, і строк позовної давності починається заново і час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Тому, у відповідності до ст. 254 ЦК України, строк позовної давності щодо звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 спливає 05 лютого 2019 року.

З наведених підстав публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь банку судові витрати.

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представин відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк", суд першої інстанції виходив із того, що банк пропустив строк позовної давності, початок перебігу якого почався з серпня 2009 року та закінчився в серпні 2014 року, а з позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в травні 2015 року, тобто за межами позовної давності.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Аналізуючи вимоги заявлені ПАТ КБ "Приватбанк", встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 02 липня 2008 року між ПАТ КБ " Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір № RОВ0А80000106623.

Згідно Договору відповідач отримав у позивача кредит в розмірі 5219,68 доларів США з терміном повернення до 02 липня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,92 % річних .

На забезпечення виконання умов кредитно-заставного договору відповідачем було передано в заставу автомобіль НUNDAIELANTRA, 1994 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2010 року у справі № 2-6966/2010 року за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № RОВ0А80000106623 від 02 липня 2008 року в сумі 40786,39 грн., що еквівалентно 5358,80 доларів США, було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки HUNDAI ELANTRA, 1994 р. в., д. н. ВК0859АО, що належав на праві власності ОСОБА_1, шляхом його продажу ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Зі змісту даного рішення вбачається, що заборгованість в розмірі 5358,80 доларів США, що становила 40786,39 грн. в гривневому еквіваленті банком була визначена станом на 05 червня 2009 року, з яких 4724,98 доларів США - заборгованість за кредитом, 229,57 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 89,02 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 28,77 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 286,47 доларів США штрафні санкції.

Згідно довідки, наданої суду апеляційної інстанції, ПАТ КБ "Приватбанк" 05 лютого 2014року, на виконання приведеного рішення суду від 27 вересня 2011 року, тобто більш ніж через чотири роки, був реалізований предмет застави - автомобіль марки автомобіль марки HUNDAI ELANTRA, 1994 р.в., д.н. НОМЕР_2 за ціною 2280, 12 долари США, що еквівалентно 18225 грн., з яких погашено 1140, 06 долари США на погашення боргу за тілом кредиту та 510, 65 долари США на погашення пені.

Разом з тим, 13 червня 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з даним позовом в якому борг, який просить стягнути з відповідача, визначив в розмірі 18448,45 доларів США, що станом на 27 травня 2015 року банком була визначена в гривневому еквіваленті у розмірі 395165,87 грн., з яких: 2741,20 доларів США - заборгованість за кредитом; 1485,23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1378,08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 11954,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,67 доларів США - штраф (фіксована частина), 877,94 доларів США - штраф (процентна складова).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в суд першої інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності.

Колегія суддів вважає дану заяву частково обґрунтованою.

Згідно з п. 14.11 Договору встановлено строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Згідно зі ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності щодо вимог кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами з 20 по 24 число кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником зобов'язання. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена в Постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності в період з 19 червня 2010 року по 02 липня 2013 року /по строку дії договору/, так як останній сторонами кредитно-заставного договору був визначений у п'ять років. Отже, позивач звернувся до суду в межах зазначеного строку позовної давності, тому висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Так, вбачається, що строк дії кредитного договору закінчився 02 липня 2013 року, а рішення суду від 08 червня 2010 року у справі № 2-6966/2010 року за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення набрало законної сили 18 червня 2010 року з якого розпочався перебіг строк /з 19 червня 2010 року/.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до абзацу 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Оскільки зобов'язання ОСОБА_1 повернути банку залишок заборгованості по тілу кредиту після реалізації предмету іпотеки, процентах та пені на час закінчення строку дії договору не припинилося, що не позбавляє кредитора права на отримання цих сум в межах строку кредитного договору, а після спливу строку дії кредитного договору - на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку і про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави, разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави не припиняє грошового зобов'язання боржника в тому разі, коли сума, одержана від продажу предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, й у такому випадку закон передбачає право кредитора одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення його вимоги, з іншого майна боржника.

Таким чином, підлягає до стягнення 2243, 20 долари США несплачена сума заборгованості за тілом кредиту.

Також підлягають до стягнення заборгованість за період з 19 червня 2010 року по 13 червня 2015 року: по відсотках в сумі 1033, 20 дол. США.; по комісії в сумі 1158,84 дол. США .

В задоволенні решти вомог про стягнення боргу за відсотками та комісії слід відмовити, а саме: заборгованості по відсотках в розмірі 452,03 дол. США (1485,23 дол. США за позовом 1033,20 дол. США проценти, які підлягають до задоволення за даним позовом), комісія в розмірі 219,24 дол. США (1378,08 дол. США за позовом 1158,84 дол. США комісія, яка підлягає до задоволення за даним позовом).

Разом з тим, колегія суддів вважає що в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки слід відмовити.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення зобов'язання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За викладених обставин оскільки стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, та починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Так як позивач з позовом звернувся 13 червня 2015 року, а договір закінчився 02 липня 2013 року, тому банком пропущено річний строк позовної спеціальної давності для стягнення пені та штрафу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на суму 4435,24 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 10440, 55 грн., з яких заборгованість: 2243, 20 долари США несплачена сума заборгованості за тілом кредиту, що еквівалентно 52804 грн. 93 коп. ; за період з 18 червня 2010 року по 01 липня 2013 року по відсотках в сумі 1033,20 дол. США, що еквівалентно 24321,53 грн.; по комісії в сумі 1158,84 дол. США, що еквівалентно 27279,09 грн..

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1277,41 грн. саме судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 4435,24 чотири тисячі чотириста тридцять пять/ долари США, що за курсом 23,54 грн. за 01 долар відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 грудня 2015 року еквівалентно 104405 (сто чотири тисячі чотириста пять) грн. 55 коп., з яких: 2243 / дві тисячі двісті сорок три / 20 долари США що за курсом 23,54 грн. за 01 долар відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 грудня 2015 року еквівалентно 52804 грн.93 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 1033,20 дол. США, що еквівалентно 24321 (двадцять чотири тисячі триста двадцять одна) грн. 53 коп. - заборгованість по відсотках; 1158,84 дол. США, що еквівалентно 27279 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят девять) грн. 09 коп. - заборгованість по комісії .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 08 коп..

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.О. Гордійчук

ОСОБА_3