Рішення № 54769323, 25.12.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Демянчук С.В.,

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 15 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка ОСОБА_4 народилась 26 липня 1997 року та є донькою ОСОБА_5 і відповідача ОСОБА_3, відносно якої він позбавлений батьківських прав та на утримання якої, за рішенням суду від 28 листопада 2001 року сплачував аліменти в розмірі 25% від заробітку до досягнення нею повноліття.

В 2014 році ОСОБА_4 поступила у вищі навчальні заклади та продовжує навчання, строк закінчення якого визначено 30 червня 2018 року.

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду та просила стягнути з ОСОБА_3 на її утримання аліменти в розмірі ? всіх видів заробітку щомісячно починаючи з дня подачі позову до закінчення навчання або досягнення нею 23 років. В залежності що наступить раніше.

Рішенням Рівненського міського суду від 15 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмір 1/5 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 03 серпня 2015 року до закінчення навчання чи досягнення нею 23 років, яка з подій настане раніше. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2000 грн. судових витрат та 487,20 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано його, як платника аліментів матеріальний стан, наявність іншої сімї дружини, сина, непрацездатних батьків, стан його здоровя та його батьків.

Стверджував, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення Сімейного кодексу не містить будь яких вказівок на припинення стягнення аліментів під час канікул.

Просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 15 жовтня 2015 року, та ухвалити нове рішення, яким зменшити частку аліментів з 1/5 до 1/8 частини всіх заробітків (доходів), щомісячно без урахування канікул.

Представник ОСОБА_3 адвокатОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної

__________________

Справа № 569/10935/15-ц Головуючий в суді 1 інст. ОСОБА_6

Провадження № 22-ц/787/2319/2015 Суддя-доповідач - ОСОБА_7

скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим та законним і просив залишити його без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з такихпідстав.

Задовольняючи позов частково та стягуючи аліменти, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка потребує такого утримання і саме в такому розмірі.

Такий висновок не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Правильно встановивши обставини справи та потребу в утриманні, дослідивши докази в справі, місцевий суд дав їм помилкову оцінку в частині визначення розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України та розяснень даних в п.17, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів № 3 від 15 травня 2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Як слідує з аналізу наведених норм та розяснень і доказів в справі, в даному випадку присутня обов'язкова сукупність зазначених юридичних фактів, однак можливість надавати саме такий розмір допомоги відповідачем, як заявлено в позові по справі не підтверджена.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні розміру стягуваних аліментів з відповідача місцевим судом враховано наявність у нього захворювання та іншої малолітньої дитини. Не враховано інші обставини, що мають істотне значення, а саме можливість позивачки самостійно частково утримувати себе саму шляхом отримання стипендії за результатами навчання, яке є її основним заняттям та які залежать від неї та її особистих якостей, або утримання від працевлаштування. Даних в справі, щодо протипоказань позивачці до праці за станом здоровя немає.

За змістом ст. 199 та 141 СК України, обовязок утримувати доньку, яка продовжує навчання лежить на обох батьках в рівній мірі, однакутримання за позовом фактично покладено лиш на відповідача, що вбачається зокрема з доходів ОСОБА_5 та спростовує твердження позивачки про її утримання тільки матірю. Сума сплачених аліментів ОСОБА_3 в 2014 році є значно більшою за розмір коштів сплачених в тому ж році ОСОБА_5 за навчання доньки (а.с.5,9,33).

За таких обставин розмір стягуваних з ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, що продовжує навчання, слід зменшити з 1/5 до 1/6 всіх видів заробітку щомісячно починаючи з дня подачі позову до закінчення навчання або досягнення нею 23 років. В залежності що наступить раніше.

В решті рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 15 жовтня 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з ОСОБА_3 з 1/5 частини до 1/6 частин всіх видів його заробітків (доходів).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: