Рішення № 54769250, 17.09.2015, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2797/15-ц

Номер провадження 2/570/1104/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року

Рівненський районний суд Рівненської області:

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

її представника адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.П.Могили 24 ) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

згідно вимог позовної заяви позивач просить шлюб сторін розірвати та стягувати з відповідача аліменти на утримання їх неповнолітнього сина у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю, а подружжя з червня 2015 року проживає окремо. Відповідач не надає допомоги на утримання дитини, офіційно не працює.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю і по аналогічних мотивах. По суті спору показала, що чоловік її б»є,з приводу чого притягувався до адміністративної відповідальності, проти нього порушена кримінальна справа. Чоловік коштів на утримання дитини не дає, пропиває їх, хоча працює неофіційно.

Її представник адвокат ОСОБА_2 показала, що вимоги позивача підставні та ґрунтуються на законі.

Відповідач позов не визнав, оскільки хоче жити з дружиною, а кошти буде давати по мірі можливості.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявленого позову на підставі представлених сторонами доказів, прийшов до таких висновків.

Як встановлено судом, підтверджується відповідним свідоцтвами, сторони одружилися 20 січня 2006 року, є батьками сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з матір"ю.

Сторони разом не проживають з червня 2015 року, не ведуть спільного господарства та мають окремі бюджети, що призвели до відчуження між сторонами, миритись вони не бажають, втратили один до одного почуття любові та поваги. Причиною припинення шлюбних відносин стали постійні сварки, розбіжність у поглядах на сімейне життя, втрата почуття любові.

В ч.1 ст.51 Конституції України закріплено, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Ця вимога кореспондується і з ст.24 СК України. Ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. У відповідності із положеннями ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем. Тому суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стало неможливим, оскільки суперечить інтересам сторін та вимогам закону. У розпаді сімї винні обоє подружжя, оскільки не вживали належних заходів для усунення конфліктів та досягнення взаєморозуміння в сімї.

За таких умов суд вважає, що позов в цій частині доведений і підлягає до задоволення.

Щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то згідно свідоцтва про народження дитини відповідач є її батьком.

Ст.180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач не надає коштів на утримання дитини, проживає окремо від сім'ї, що є підставою для стягнення аліментів.

Вимога позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є законною і передбачена ст.184 СК України. Ця стаття носить диспозитивний характер і не визначає вичерпного переліку обставин для встановлення розміру аліментів в твердій грошовій сумі. За змістом цієї норми такими обставинами є нерегулярний дохід та будь-які інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки відповідач на даний час офіційно не працевлаштований, проте має нерегулярні, мінливі доходи, тому має змогу виплачувати кошти на утримання неповнолітньої дитини. Таку обставину відповідач не заперечує і суд визнає її такою, що має істотне значення для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року враховує думку сторін, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яке є задовільним, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, офіційно не працевлаштованим, але отримує реальні неофіційні доходи і має можливість виплачувати аліменти, не має інших зобов'язань матеріального характеру.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції Про права дитини незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Згідно із ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік». Відповідно до ст.7 вказаного Закону прожитковий мінімум з 01 вересня 2015 року для дитини вказаного віку становить 1 455 грн. 00 коп.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що визначений судом розмір стягнення з відповідача аліментів на дитину при взаємному обов'язку батьків утримувати дитину є обґрунтованим та підлягає стягненню, тому позов підлягає до задоволення. Сума аліментів у вказаному розмірі не є завищеною в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку неповнолітньої дитини, її потреб та такою, що створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру.

Визначений розмір аліментів відповідає засадам розумності і справедливості. Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має, є фізично здоровим чоловіком і може працювати та виконувати обов"язок по утриманню дитини та сплачувати визначену суму аліментів, яка б забезпечувала необхідний життєвий процес дитини та її розвиток. Будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу і спростовуючих показання позивача, відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Аналогічна вимога міститься і у п.23 вищевказаної Постанови Пленуму ВС України.

Не заслуговують до уваги заперечення відповідача про небажання стягнення з нього аліментів саме за рішенням суду, оскільки він на власний розсуд має намір давати кошти дитині при зустрічах. Такі заперечення не ґрунтуються на положеннях ст.181 СК Укріїни, оскільки батьки домовленості про матеріальне утримання дитини не досягли, а відповідно до ст.180 СК України відповідач має обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, і в цей день згідно ч.2 ст.114 СК України шлюб припиняється. Вказане рішення згідно ч.2 ст.115 СК надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Позов до суду пред'явлений 09 липня 2015 року, а тому відповідно до ст.ст.79, 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину повинні стягуватися з указаної дати.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд при ухваленні рішення відповідно до ст.88 ЦПК України присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі 243 грн. 60 коп. та на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

Згідно п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

У зв»язку із диспозитивністю цивільного процесу суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, оскільки позивач не наполягає на їх відшкодуванні.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст.110, 180, 184 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

задоволити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Розірвати шлюб ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Місюк ) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, зареєстрований 20 січня 2006 року Квасилівською селищною радою Рівненського району Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 2006 року січня місяця 20 числа зроблено запис за № 02.

Стягувати з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4) аліменти на утримання їх сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 09 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6) в прибуток держави (Отримувач коштів УДКСУ у Рівненському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012756. Банк отримувача ГУДКСУ в Рівненській області. Код банку отримувача (МФО) 833017. Рахунок отримувача 31217206700295. Код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 17 вересня 2015 року. Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Кушнір Н.В.