Рішення № 54767856, 24.12.2015, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/872/15

381/2077/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи вимоги тим, що 27 вересня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області між нею та відповідачем укладено шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне подружнє життя не склалося, оскільки вони мають різні погляди на життя, сімю. Відповідач не приділяє достатньої уваги ні дітям, ні позивачці, не піклується про них. Приходить додому пізно, часто знервований, внаслідок чого або одразу ухиляється від виконання сімейних обовязків або розпочинає сварки в присутності дітей, що негативно впливає на їхній психічний розвиток. Таким чином, позивачка вважає, що збереження сімї не можливе, сторони проживають окремо. Тому позивачка просить суд розірвати шлюб між нею відповідачем, залишити їй шлюбне прізвище, дітей залишити проживати з нею.

В судове засідання позивач не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки, від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд за згодою позивача вважає можливим вирішити справу за правилами частини 1 статті 224 ЦПК України за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній даних і доказів, з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 вересня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області між Лихошерст (після реєстрації шлюбу ОСОБА_2) ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 405 (а.с.4).

Від спільного подружнього життя сторони мають: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ОК №104671, виданим 19.08.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ОК №267515, виданим 05.05.2014 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с. 5,6).

Частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з позовної заяви, сторони не підтримують шлюбних відносин, позивачка примирення категорично не бажає.

Так, відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Пунктом 7 ч. 1 ст. 201 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

На виконання зазначених вимог судом ухвалою від 08.06.2015 року наданий сторонам строк для примирення, однак у встановлений строк примирення не відбулось.

Ухвалою від 09.12.2015 року за клопотанням відповідача сторонам повторно наданий строк для примирення до 24.12.2015 року, при цьому позивачка категорично заперечувала проти примирення, вважала його неможливим.

Повторно наданий сторонам строк для примирення позитивних результатів не дав, сторони не примирились.

Відповідачем заявлене клопотання про надання повторно строку для примирення до 13 січня 2016 року до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що надання строку для примирення є заходом, направленим суто на збереження шлюбу.

Однак, як вбачається із заяви, відповідач просить надати строк для примирення до вирішення судом питання про розподіл майна подружжя. Тобто в даному випадку не йдеться про вжиття заходів, направлених на збереження сімї, тому з наведених підстав у наданні додаткового строку для примирення було відмовлено.

Крім того, з тенденції подання відповідачем заяв про надання строку для примирення вбачається зловживання своїми процесуальними правами, що призводить до затягування судового розгляду, що є порушенням ними принципу юридичної визначеності і принципу юридичної певності в даному спорі, відповідно до змісту яких, що розтлумачений в практиці ЄСПЛ, суд не є інструментом сторін для зловживання ними правами і не толерує безпідставне затягування судового розгляду. Відповідно до ст. 10 ЦПК України та рішень ЄСПЛ "Чирикоста і Віола проти Італії", "Міласі проти Італії", "Ціммерман і Штайнер проти Швейцарії" суд сприяє сторонам у реалізації їх прав, але не у затягуванні ними судового розгляду.

Суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, подальше спільне життя подружжя буде суперечити їхнім інтересам, враховуючи позицію позивача, яка категорично заперечує проти збереження сімї, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу та задоволення позову.

Відповідно достатті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Стягненню підлягають лише документально підтверджені судові витрати (ст. 88 ЦПК України). Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), фінансові документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Разом з тим, позивачем не надано підтвердження укладання договору про надання правової допомоги, тому суд вважає, що зазначені витрати документально не підтверджені та не доведені.

Стосовно визначення місця проживання дітей суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Зі змістом ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За наведених обставин, враховуючи відсутність спільної домовленості батьків щодо місця проживання дітей, суд відмовляє у задоволені вимог в цій частині.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з позивача та відповідача пропорційно до заявлених позовних вимог у разі задоволення позову частково.

Враховуючи зазначене, відповідно до статей 105, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 208-209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 27 вересня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис № 405 - розірвати.

За вибором позивачки шлюбне прізвище «Авакумова» залишити без змін.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

У задоволені іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 81 грн. судового збору.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя