Рішення № 54767505, 29.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6609/14-ц 22-ц/774/2424/К/15

Справа № 210/6609/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/2424/К/15 суддя Костенко В.В.

Категорія № 26 (3) Доповідач Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

29 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Чорнобук В.І.

при секретарі: Петренко К.І.

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

представника відповідача ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПАТ «ІнГЗК») та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя, повязаного з виробництвом, в якому просив стягнути з кожного відповідача на його користь грошову суму в розмірі по 50000 грн. Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ПАТ «ІнГЗК» на його користь 50000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у звязку із професійним захворюванням.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області залишено без розгляду на підставі заяви представника позивача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь з відповідача ПАТ «ІнГЗК» 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також стягнуто з ПАТ «ІнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 жовтня 2015 року, в пункті 2 резолютивної частини рішення від 30 вересня 2015 року вказано: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану професійним захворюванням, у розмірі 30000,00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб».

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «ІнГЗК, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, поставив питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивачу було завідомо відомо про небезпечні та шкідливі виробничі фактори на ПАТ «ІнГЗК», які можуть вплинути на його здоровя, однак він продовжував працювати в таких умовах тривалий час, хоча мав можливість змінити місце роботи.

Також зазначає, що позивач працював в шкідливих умовах не тільки на ПАТ «ІнГЗК», а й на інших підприємствах, а тому підприємство відповідача не може відповідати за шкоду, іншими підприємствами.

Крім того зазначає, що суд першої інстанції, при визначенні розміру моральної шкоди не врахував судову практику та численні рішення судів по цивільних справа відповідної категорії.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ПАТ «ІнГЗК», а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював протягом 24 років в умовах важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, пилу та 19років 10 місяців в умовах локальної вібрації, що перевищувала нормативи, в тому числі на підприємстві відповідача з 13.03.1984 року по 23.12.1985 року слюсарем та черговим з ремонту устаткування, з 15.10.1997 року по 02.09.2006 року підземним прохідником, з 02.09.2006 року по 09.10.2006 року бурильником шпурів (а.с. 8-10) та отримав професійне захворювання з відповідним діагнозом: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії та ретроспондилолістезу L5 на 0,4 см. З вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами. М 54.1. Двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.), деформівний артроз, в сполученні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром. М17. Вегетативно-сенсорна поліневропатія рук помірно виражена з периферичним ангіодистонічним синдромом та трофічними порушеннями на кистях. G62.8. Сідеросилікоз першої ст. Емфізема легень першої ст. ЛН першого ст. j60.

Згідно довідки МСЕК від 08.05.2009 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності (30% - по радикулопатіі, 15% - по деформівному артрозу, 15% - по сідеросилікозу, 5% - по ВСП, із встановленням 3 групи інвалідності (а.с. 15).

Повторними висновками МСЕК від 22.06.2012 року, від 16.05.2014 року, відсоток втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінились (а.с. 16, 17).

Згідно рекомендацій МСЕК позивачу рекомендоване медикаментозне лікування, ВМП, санаторно-курортне лікування, «Д» нагляд у невропатолога, лікування у невролога, терапевта, протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода, переохолодження.

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків, повязане з виробництвом і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Пунктами 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 2 від 12 березня 2009 року встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 є стаж роботи 24 роки в умовах важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, пилу та 19років 10 місяців в умовах локальної вібрації, що перевищувала нормативи, в тому числі на підприємстві ПАТ «ІнГЗК», які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Так, доводи відповідача ПАТ «ІнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у звязку з отриманим нею професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Внаслідок чого позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації її фізичних і професійних можливостей, змінився її звичний спосіб життя.

Доводи апеляційної скарги щодо обізнаності позивача про шкідливі умови праці та його погодження з такими умовами, не беруться колегією суду до уваги, оскільки даний факт не позбавляє відповідача обовязку, як власника або уповноваженого ним органу, створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач, крім ПАТ «ІнГЗК», працював і на інших підприємствах, на яких отримав професійне захворювання, а тому відповідач не може відповідати за шкоду, заподіяну іншими підприємствами, не приймаються до уваги колегією суду, оскільки спростовуються актом розслідування хронічного професійного захворювання від 12.03.2009 року, де зазначено, що причиною захворювання стала тривала праця в шкідливих умовах, в тому числі на підприємстві ПАТ «ІнГЗК».

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом першої інстанції численних рішень судів по цивільних справа відповідної категорії, яким не завжди враховуються конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, є безпідставними, оскільки згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню лише обставини, встановлені судовим рішення у цивільних справах, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку з втратою ним професійної працездатності, встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих звязків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача.

Так, у відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи спір, не повно дослідив обставини справи, зокрема не врахував характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, а саме не взяв до уваги, що ОСОБА_1 втратив працездатність частково, а також те, що він працював і на інших підприємствах із шкідливими умовами праці.

Таким чином, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини справи,характер, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ПАТ «ІнГЗК» на користь позивача з 30000 грн. до 15000 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2015 рокузмінити в частині розміру стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 30000 грн. до 15000 (пятнадцяти тисяч) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: