Ухвала суду № 54767342, 23.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/10389/14-ц Головуючий в 1-й

Провадження 22ц/774/2312/К/15 інстанції ОСОБА_1.

Категорія 27 (І) Доповідач Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар: Петренко К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "МІК" - ОСОБА_5,

відповідача - ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» - ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "МІК", ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» про стягнення заборгованості, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення», -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року закрито провадження по цивільній справі позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі -АТ «Укрсімбанк») до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "МІК" (надалі - ТОВ «МІК»), ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» (надалі - ТОВ«В.К.Натхнення») про стягнення заборгованості, в частині стягнення заборгованості з поручителя - юридичної особи ТОВ «В.К.Натхнення», на підставі п.1ч.1ст.205, оскільки позовні вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

На зазначену ухвалу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, не повно встановлені обставини, що мають значення для справи.

Так суд, першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо непідсудності даної справи суду загальної юрисдикції, оскільки ним не враховано пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" у якому вказано, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по- перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Судом не враховано і право банку вимагати виконання обов'язку по сплаті заборгованості в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, у цій справі лише від поручителів, які відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник .

Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу своєю ухвалою від 04.08.2014 року вже відмовляв позивачу у відкритті провадження за цим позовом. Підставою відмови слугувало те, що на думку суду, такий спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства на підставі статей 1,12 ГПК. Проте вказана ухвала, на підставі апеляційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 року, була скасована а справа, направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Тобто, Апеляційний суд Дніпропетровської області підтвердив право позивача звертатися до місцевого суду з позовом про стягнення боргу до відповідачів саме в такому субєктному складі.

Також, безпідставним на думку апелянтів є посилання суду в оскаржуваній ухвалі на обовязковість додержання правових висновків, які викладені у Постанові Верховного Суду України № 6- 745цс15 від 01.07.2015 року, оскільки суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в частині стягнення заборгованості з ТОВ «В.К. Натхнення», не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки подана до відповідача, який є юридичною особою, та дійшов висновку, що це спір між двома господарюючими субєктами повинен розглядатись у господарському суді.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилами ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких сторонами є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

За ст. 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 118 ЦПК України, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень п. 33 вищевказаної Постанови, суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК України, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду з позовом до ТОВ"МІК", ОСОБА_6, ОСОБА_8, ТОВ«В.К.Натхнення», на підставі ст..ст. 526,553-554,611,625, 1049-150, 1054 ЦК України про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року з кредитними договорами до неї на загальну суму 33319692,09 грн. та судових витрат по справі.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Саме до цього зводиться правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі 6-745ц15.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і закриває провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Суд першої інстанції зазначене врахував, та дійшов до вірного висновку про те, що оскільки по справі не встановлено спільної поруки між поручителями ОСОБА_6, ОСОБА_8, та ТОВ « В.К.Надхнення», це дозволяє розмежувати позовні вимоги до кожного з них і їх окремий розгляд є можливим. З врахуванням чого, спір між двома юридичними особами позивача ПАТ «Державний експортно імпортний банк України» та ТОВ «В.К. Натхнення», підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У звязку з наведеним, безпідставними є доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ст. 16 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів, колегією суддів відхиляється оскільки згідно ч.2 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи зазначене суду надано право, а не обовязок відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У справі, що переглядається, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України, щодо застосування норм права викладених у Постанові від 01.07.2015 року та не знаходить підстав для відступлення від цієї правової позиції.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 30.09.2014 року, підтвердив право позивача звертатися до місцевого суду з позовом про стягнення боргу до відповідачів в субєктному складі, який був вказаний позивачем у позові, колегія суддів відхиляє, оскільки на час постановлення вказаної ухвали, правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі 6-745ц15, щодо розмежування позовних вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, не було прийнято. А згідно розяснень наведених у п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», не виключена, в окремих випадках, можливість розгляду таких справ у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, закриваючи провадження у справі, в частині стягнення заборгованості з ТОВ «В.К. Натхнення», на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд першої інстанції не порушив норми процесуального закону, які регулюють правила підсудності та підвідомчості справ, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відхилити.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_9