Ухвала суду № 54767315, 24.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/3669/14-ц Головуючий в 1-й станції

Провадження 22ц/774/1391/К/15 суддя Мазуренко В.В.

Категорія- 5 ( І ) Доповідач Л.А. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Братіщевої Л.А.,

суддів - Грищенко Н.М., Чорнобука В.І.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, Виконком Інгулецької районної у місті ради як Орган опіки та піклування, про витребування майна набутого без достатньої правової підстави,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, Виконком Інгулецької районної у місті ради як Орган опіки та піклування, про витребування майна набутого без достатньої правової підстави посилаючись на те, що 03.12.2011р. позивачем уклалось декілька угод, а саме вона підписала два договори купівлі-продажу, та вважала, що одним продає свій дім, за адресою м. Кривий Ріг, вул. Сєрова, 11 разом із належною їй на прав власності земельною ділянкою, а іншим договором придбаває квартиру по вул.. Груні Романової, 18/54 у м. Кривому Розі, де остання мала намір проживати разом із ОСОБА_4, яка є онукою позивача та яка у свою чергу обіцяла здійснювати нагляд за позивачем. Проте пізніше виявилось, що договір купівлі-продажу на вказану квартиру було оформлено на ім,я ОСОБА_4, яка скористалась похилим віком та юридичною необізнаністю позивача чим порушила законні права позивача на спірну квартиру, оскільки остання була придбана за гроші отримані від продажу належного на праві власності позивачу домоволодіння та земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, та після уточнення позовних вимог, у грудні 2014 року, просила суд: визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1; витребувати від ОСОБА_4, вищевказану квартиру, яку остання придбала згідно договору купівлі-продажу від 03.12.2011 року; скасувати державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_4

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2015 року доповнено рішення суду від 27.05.2015 року, а саме відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності, скасування державної реєстрації. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про задоволення заявленого позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повного зясування всіх обставин по справі.

Так на думку апелянта суд при ухваленні рішення не врахував той факт, що відповідач придбала спірну квартиру за грошові кошти належні позивачу, що було підтверджено відповідачем в суді першої інстанції. Зазначене дає підстави вважати, що відповідач здійснила розрахунок за придбану спірну квартиру грошовими коштами, які їй не належать. Крім того, відповідачем не було доведено джерело надходження в неї суми грошових коштів достатніх для придбання спірної квартири, що в свою чергу підтверджує доведеність заявленого ОСОБА_2 позову

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає у повні мірі.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на статтю 41 Конституції України та на положення статті 321 ЦК України, якою встановлено принципи непорушності права власності. Також судом застосовано приписи статті 1212 ЦК України, зокрема, в тій частині, згідно якої особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності заявленого позивачем позову та у звязку із чим відсутністю правових підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 3,4 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права осіб у спосіб, визначений законами України.

Основний довід апеляційної скарги ОСОБА_2 полягає в тому, що суд першої інстанції допустив неповне зясування всіх обставин справи, та не прийняв до уваги той факт, що відповідач здійснила розрахунок за придбану спірну квартиру грошовими коштами, які їй не належать, та шляхом введення в оману позивача оформила договір купівлі - продажу на власне імя.

Проте такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є онукою позивача ОСОБА_2

03.12.2011р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі № 147, продала ОСОБА_6 домоволодіння по вул. Сєрова, 11 у м. Кривому Розі, за 48107 грн.,

Того ж дня на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі № 149, ОСОБА_2 продала ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,0636 гектара, яка розташована за вищевказаною адресою за 34096грн. (а.с.8,9).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.12.2011р. ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_7, ОСОБА_8 у власність квартиру АДРЕСА_2 за 36 473грн. (а.с.91).

Станом на 17.01.2015р. власником квартири по вул. Груні Романової, 18/54 є ОСОБА_4Ю.(а.с.46,51).

Станом на 13.01.2015р. за адресою: вул. Г.Романової, 18/54, зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_2 (а.с.56).

Станом на 24.03.2015р. ОСОБА_2 є власником нерухомого майна: м. Кривий Ріг, вул Промислова, 8/157, на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2011р. (а.с.140-143).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суддів України, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Обєктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи зазначене, позивачем а ні суду першої а ні суду апеляційної інстанції не доведено того факту, що ОСОБА_4 набула право власності на спірну квартиру без достатньої правової підстави. На час розгляду справи договір купівлі продажу спірної квартири, сторонами не оскаржений та є дійсним. Питання про визнання вказаного договору недійсним сторонами не ставилося.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, стосовно того, що саме за грошові кошти ОСОБА_2, ОСОБА_4 придбала спірну квартиру, враховуючи відсутність обєктивних умов виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування майна набутого без достатньої правової підстави за недоведеністю.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2015 року та додаткове рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: