Ухвала суду № 54767279, 22.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 211/90/15-ц Головуючий у першій

Категорія 48 (1) інстанції ОСОБА_1

22-ц/774/1302/к/15 Доповідач Соколан Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Соколан Н.О.

суддів Зубакової В. П, ОСОБА_2

при секретарі Маслової К. В.

за участю: позивача ОСОБА_3

та його представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Довгинівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, розподіл спільного сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року позивач ОСОБА_3звернувся до суду зпозовом до ОСОБА_5про визнання майнаспільною сумісноювласністю подружжя,розподіл спільного сумісного майна подружжя. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з 01.09.2007рокувони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі. З січня 2014 року сімейно-шлюбні відносини припинені, сторони мешкають окремо.

Під час шлюбу, 29.11.2007 рокувони з відповідачем за спільні коштипридбали квартируАДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Враховуючи, що сімейно-шлюбні стосунки між ними припинено, а квартиру придбано за спільні кошти у період шлюбу, вважає необхіднимрозподілити спільне спірне майно, просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільноюсумісною власністю подружжя, визнати за сторонамипо ? частини права власностіквартири АДРЕСА_1, за кожним.

Рішенням Довгинівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, квартиру АДРЕСА_2.

Спільне майно подружжя поділено та :

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_5право власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі580,75 грн.

В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення. Вважає, що суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи, не взяв до уваги, що для купівлі квартири вона оформила кредит у «Укрсиббанк», який вони з позивачем погашали разом, поки підгримували шлюбні відносини, однак більшу частину витрат на придбання квартири вона оплатила самостійно, за рахунок грошей, отриманих за договором дарування коштів від ОСОБА_6 та коштів, отриманих при звільненні з ПАТ «ОСОБА_7 Кривий Ріг».

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Як встановлено судом першої інстанції, сторони зареєстрували шлюб 01 вересня 2007 р. у Довгинцівському відділі реєстрації актів цивільногостануКриворізькогоміського управління юстиції у Дніпропетровській області, під актовим записом № 548. На даний час шлюб не розірваний.

Відповідно до інформації з реєструправ власностіна нерухоме майно, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договору купівлі - продажу квартири, спірна квартираАДРЕСА_1 на праві приватної власності належить відповідачуОСОБА_5 на підставідоговору купівліпродажу, ВКА № 419911, від 29.11.2007 року,та яка була придбана у період шлюбу сторін.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та розподіляючи зазначене майно між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що зазначене майноє об'єктом права спільної сумісної власності сторін як подружжя та частки сторін у цьому майні є рівними.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, в достатньо повному обсязі встановив обставини справи, перевірив і дав належну оцінку поясненням сторін і свідків, обґрунтовано, керуючись ст.ст. 60-61 СК України, дійшов висновку про те, що спірна квартира є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи із наведеного, суд, розглядаючи справу, правильно зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають рівні частки в спільному майні.

Посилання апеляційної скарги на те, що більшу частину витрат на придбання квартири вона оплатила самостійно, за рахунок грошей, отриманих за договором дарування від ОСОБА_6 та коштів, отриманих при звільненні з ПАТ «ОСОБА_7 Кривий Ріг», не можуть бути взяті до уваги, з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 67 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 75 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження використання особистих коштів, отриманих за договором дарування від 18.12.2014 року від ОСОБА_6

Посилання в апеляційній скарзі на та погашення кредиту за квартиру за рахунок коштів, отриманих при звільненні з ПАТ «ОСОБА_7 Кривий Ріг», також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці кошти сплачені за добровільне звільнення, тобто не є премією або нагородою, які вона одержала за особисті заслуги, а тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 76 СК України, не можуть бути визнані особистою приватною власністю відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, ст. ст. 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Довгинівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: