Ухвала суду № 54767183, 23.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2179/15 Справа № 175/5578/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді - доповідача Коваленко Н.В.

суддів Дрибаса Л.І., Іванової А.П.

за участю секретаря судового засідання Лісіна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014040440000882, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 квітня 2014 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора прокуратури Дніпропетровського району Дніпропетровської області на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2015 року, ухвалений щодо

ОСОБА_2, який народився 04 липня 1994 року в селі Запорізьке Софіївського району Дніпропетровської області, проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого,

обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3, який народився 26 грудня 1994 року в місті Дніпропетровську, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_4, який народився 30 червня 1996 року в селі Ганнівка Братського району Миколаївської області,зареєстрований та проживає за адресою: ж/м «Новий», буд. 3, кв. 12, с. Чумаки, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область,

обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, -

за участю:прокурора Гаркавої М.І.

обвинувачених ОСОБА_2 ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2015 року:

- ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 1 ст. 122 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України - 4 роки позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; відповідно до ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;

- ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання, на підставі ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням, відповідно до ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обовязків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 1 ст. 121 КК, ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання, згідно ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладанням обовязків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим вироком задоволено позовні вимоги потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8; також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в рахунок відшкодування витрат за проведення експертизи 130 грн.Вирішено долю речових доказів.

Вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не оскаржувався.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не погоджуючись з призначеним покаранням, вважає його занадто суворим, просить помякшити покарання.

В обґрунтування скарги обвинувачений посилається на допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, що на його думку, призвело до призначення несправедливого покарання.

Прокурор, в поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_4 та кваліфікації його дій, прохав вирок скасувати через невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок мякості.

18 грудня 2015 року прокурор, до початку розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просив подану апеляційну скаргу залишити без розгляду.

За вироком суду, 20 квітня 2014 року близько 00-30 годин,ОСОБА_2,ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, у сквері по вулиці Шкільній в с. Чумаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області побачили раніше знайомого їм ОСОБА_9 та незнайомого ОСОБА_7, і в цей момент у них виник спільний умисел на вчинення хуліганства.

Реалізовуючи умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_2,діючи у групі осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, використовуючи незначний привід, перебуваючи у громадському місці у присутності сторонніх людей, а також маючи раптово виниклий умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком лівої руки в область носу ОСОБА_7 та удар лівою ногою в область голови, від яких ОСОБА_7 упав на землю на лівий бік. Після цього ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_7 не менше двох ударів руками по обличчю.

В цей же час ОСОБА_3, діючи одночасно з ОСОБА_2, реалізовуючи спільний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку у групі осіб,з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, використовуючи незначний привід, перебуваючи у громадському місці у присутності сторонніх людей підійшов на відстань витягнутої руки до ОСОБА_9, і маючи раптово виниклий умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс йому один удар кулаком правої руки у щелепу зліва, від якого ОСОБА_9 упав на асфальтове покриття дороги. При спробі ОСОБА_9 підвестись, ОСОБА_3 умисно наніс йому удар кулаком правої руки у ліву частину голови - у брів, від чого ОСОБА_9 ударився правою частиною обличчя об асфальтове покриття.

Після цього потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_9 удалося втекти до перехрестя вулиць Шкільної та Косіора у с. Чумаки.

Продовжуючи реалізовувати спільний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 наздогнали ОСОБА_7 на зазначеному перехресті, де ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_7 один удар кулаком лівої руки у нижню щелепу з правої сторони та три удари лівою ногою по рукам і ногам. Після цих ударів ОСОБА_7 знову вдалося утекти на відстань близько 10 метрів.

Біля будинку № 143 по вул. Косіора у с. Чумаки ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_7 і діючи з хуліганських мотивів, у групі осіб, умисно наніс йому удар ногою в область ніг ззаду, від чого потерпілий упав на правий бік. При падінні голова ОСОБА_7 опинилася на правій руці ОСОБА_3, який кулаком лівої руки умисно наніс йому не менше двох ударів у ліву сторону обличчя.

У цей момент до ОСОБА_7 і ОСОБА_3 підбіг ОСОБА_4, і продовжуючи реалізовуючи спільний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, діючи у групі осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, використовуючи незначний привід, перебуваючи у громадському місці у присутності сторонніх людей, а також маючи раптово виниклий умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс не менше пяти ударів ногами та не менше десяти ударів кулаками обох рук потерпілому ОСОБА_7 по ногам, по передній частині, по боковій та задній поверхні тулубу.

Одночасно з діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо ОСОБА_7, ОСОБА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9, наздогнав його поблизу будинку № 116 по вул. Косіора у с. Чумаки, схопив за плечі та близько трьох разів умисно ударив о паркан, від чого ОСОБА_9 упав на лівий бік, а ОСОБА_2 сів на нього зверху і умисно наніс йому кулаками обох рук не менше пяти ударів у обличчя.

Спільними хуліганськими діями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 були спричинені легкі тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_9 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Внаслідок умисних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У результаті умисних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Окрім того, ОСОБА_2, 06 жовтня 2014 року близько 02-00 години, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, разом зі своїм знайомим неповнолітнім ОСОБА_10, по вул. Косіора у с. Чумаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, реалізуючи умисел, спрямований на грабіж, вчиняючи дії, які не охоплювались умислом неповнолітнього ОСОБА_10, застосувавши до ОСОБА_11 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоровя, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, відкрито заволодів належним потерпілому мобільним телефоном «Nokia C-2» і навушниками до мобільного телефону, чим завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 373,00 грн., а також у результаті умисних злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_11 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_5, підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, призначивши обвинуваченому мінімальний розмір покарання з урахуванням визнання вини та щирого каяття.

Прокурорзаперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважає вирок суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Обвинувачений ОСОБА_4, захисник ОСОБА_6 при розгляді апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 покладались на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів дійшла до такого.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на зібраних і досліджених у судовому засіданні доказах, а також не оспорюються в поданій апеляційній скарзі, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягають.

Перевіряючи доводи обвинуваченого про невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок суворості, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації.

Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Із вироку вбачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_2, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які віднесені до категорій середньої тяжкості та тяжкого; дані про його особу, те, що він за місцем проживання характеризується задовільно, працював, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; а також те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, має не зняті й не погашені судимості, в період іспитового строку вчинив умисні злочини, що свідчить про його небажання дотримуватися належної поведінки у суспільстві та підвищену соціальну небезпечність, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

До обставин, що помякшують покарання суд віднісщире каяття обвинуваченого та активне сприяння у розкритті злочинів; до обставин, які обтяжують покарання вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння і рецидив злочину.

Отже, суд, дотримуючись вимог кримінального закону, призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій інкримінованих злочинів, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, будь - яких підстав для призначення більш мякого покарання з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, та підстав вважати таке покарання несправедливим унаслідок суворості немає.

На переконання колегії суддів, суд вірно визначив обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання за принципами, закріпленими в ст.ст. 70, 71 КК України, за сукупністю злочинів і вироків, з урахуванням положень ч. 3 ст. 78 КК України та невідбутої частини покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що всі обставини, які впливають на вид і міру покарання, належним чином враховані судом, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не має, а вирок суду є законним, обґрунтованим, належним чином вмотивованим, справедливим та відповідає меті покарання.

Даних які б свідчили про те, що у кримінальному провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

____ ______ ______

Н.В. ОСОБА_12 ОСОБА_13 Іванова