Ухвала суду № 54767145, 24.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2240/15 Справа № 204/3051/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Слоквенко Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П. ,

суддів Сенченка І.М., Піскун О.П.,

за участю секретаря Зичкової К.О.,

прокурора Постаренка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляцією обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2015 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченої за ч.2 ст. 309 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Дніпропетровська, громадянка України, не заміжня, не працююча, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судима :

-29 липня 2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст.309 КК України, ст..ст.75,76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2015 року звільнення від відбування покарання скасовано та ОСОБА_2 направлена для відбування покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року у вигляді 2 років позбавлення волі;

-15 травня 2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.70, ч.1 ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі;

-29 липня 2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі;

засуджена за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч.ч.1,4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2015 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 2 років 4 місяців позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, повторно вчинила умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

А саме, ОСОБА_2 приблизно о 09:00 годині 28 квітня 2015 року, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, знаходячись біля будинку №29 по вул. Виборзькій у м. Дніпропетровську, знайшла на тротуарі, тим самим незаконно придбала речовину рослинного походження зеленого кольору, масою 5,796 г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, обіг якого заборонений,маса якого в перерахунку на суху речовину становить 5,348 г., що знаходився у паперовому згортку, який повторно залишила незаконно зберігати без мети збуту.

29 квітня 2015 року, приблизно о 12:40 годин, на виконання ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2015 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_2, остання у порядку ст. 208 КПК України була затримана співробітниками міліції, які доставили її до Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 5, де в ході особистого огляду ОСОБА_2, у лівій боковій кишені одягненої на неї куртки був виявлений та вилучений вищевказаний наркотичний засіб, який ОСОБА_2 незаконно повторно придбала та зберігала без мети збуту. Згідно висновку експерта №118/15 від 13 травня 2015 року речовина масою 5,796 г.,вилучена 29 квітня 2015 року у ОСОБА_2, є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, обіг якого заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 5,348 г., що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоровя №188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» не відноситься до невеликих розмірів.

В апеляції:

- обвинувачена ОСОБА_2 вважає призначене їй за вироком суду покарання таким, що не відповідає тяжкості скоєного злочину, є явно несправедливим через суворість, просить його помякшити, застосувавши до неї положення ст. 69 КК України, оскільки хворіє на тяжкі захворювання.

Заперечень на дану апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, з»ясувавши думку обвинуваченої ОСОБА_2, яка письмово підтримала апеляцію та просила її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення даної апеляції, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який вона засуджена, кваліфікація її дій за ч.2 ст.309 КК України незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно, учасниками судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої. Обставинами, які помякшують покарання, суд визнає щире

каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів. З урахуванням викладеного, відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 70 КК України, суд дійшов висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується на таких підставах.

Як вбачається з вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які помякшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином, призначивши покарання в межах санкції статті.

Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_2 за вчинення вищезазначеного злочину суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, є умисним та закінченим, те, що обвинувачена в судовому засіданні повністю визнала свою вину, її щире каяття, та особу обвинуваченої ОСОБА_2, яка не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, перебуває під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», позбавлена батьківських прав відносно свого сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 309 КК України з урахуванням положень ч.ч.1,4 ст. 70 КК України, з реальним його відбуттям.

Згідно ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Обставини, що пом'якшують покарання, як одна з підстав застосування ст. 69 КК, повинні мати певну кількісну і якісну характеристики. По-перше, суд повинен встановити наявність у справі не однієї, а кількох (двох чи більше) таких обставин. По-друге, ці обставини можуть бути або зазначені в ч. 1 ст. 66 КК, або визнані судом такими, що пом'якшують покарання, в силу ч. 2 цієї статті. По-третє, вони повинні знижувати (зменшувати) ступінь тяжкості перш за все злочину, хоча їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи самого винного. Нарешті, ці обставини повинні знижувати ступінь тяжкості злочину досить істотно.

Дані про особу винного як самостійна підстава призначення більш м'якого покарання повинні оцінюватися судом перш за все з точки зору можливості досягнення таким (більш м'яким) покаранням тих цілей, що сформульовані в ч. 2 ст. 50 КК. Однак у всіх випадках застосування ст. 69 КК суд повинен встановити і вказати у вироку на такі позитивні дані про особу винного, які дають йому можливість дійти обґрунтованого припущення про те, що призначення в конкретному випадку більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (санкцією), є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені судом

обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи. Колегія суддів також вважає, що при призначенні обвинуваченій покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані по особу ОСОБА_2, яка раніше неодноразово судима, вчиняла умисні злочини у період іспитового строку, та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для помякшення покарання обвинуваченій із застосуванням положень ст. 69 КК України, оскільки в даному випадку обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєного кримінального правопорушення, не встановлено. Тому доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_2 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та її особі та необхідності його помякшення із застосуванням положень ст. 69 КК України спростовуються матеріалами кримінального провадження, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних порушень вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.376 ч.2, ст.404, ст.405, ст.407 КПК України, ст.419 КПК України, , колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2015 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченої за ч.2 ст. 309 КК України без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

___ ___ ___

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6