Ухвала суду № 54767128, 23.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10581/15 Справа № 204/5297/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

23 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» про стягнення суми за договором банківського вкладу, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у серпні 2015 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «АктаБанк» про стягнення суми за договором банківського вкладу.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено /а.с.51-53/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.62-70/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та виходив з того, що з моменту запровадження у ПАТ «АктаБанк» тимчасової адміністрації, не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення з відповідача суми вкладу, порушує порядок здійснення ліквідаційної процедури та суперечить положенням вказаного закону, у звязку з чим дійшов висновку про відмову в задоволені заявлених вимог.

Колегія судів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 серпня 2014 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу №В04-207973/Г/616810 «Банківська класика», відповідно до п.1.1 спірного договору, вкладник передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 133499, 99 грн., терміном на 1 місяць з 06 серпня 2014 року по 06 вересня 2014 року під 18% річних. Днем закінчення строку вкладу вважається останній день строку вкладу /а.с.5/.

Відповідно до п.3.1 договору банківського вкладу вкладник має право отримати суму вкладу та процентів по закінченню строку вкладу згідно умов цього договору.

Також п.3.4.2 договору банківського вкладу передбачено, що банк зобовязується повернути вкладнику суму вкладу в обумовлений цим договором строк та сплатити проценти на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

На виконання умов договору позивач внесла на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 133 499, 99 грн., що підтверджується відомостями по депозитному вкладу від 06 серпня 2014 року /а.с.6/.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «АктаБанк» до категорії неплатоспроможних» від 16 вересня 2014 року № 576, ПАТ «АктаБанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних субєктів господарювання.

У звязку з чим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АктаБанк» від 16 вересня 2014 року № 90, згідно з яким з 17 вересня 2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «АктаБанк».

Отже, починаючи з 16 вересня 2014 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання про запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону, який є спеціальним, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «АктаБанк» запроваджено строком на три місяці з 17 вересня 2014 року по 17 грудня 2014 року.

Між тим, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 144 від 15 грудня 2014 року строк тимчасової адміністрації в ПАТ «Актабанк» продовжено до 17 січня 2015 року включно.

15 січня 2015 року Правління НБУ винесло Постанову № 19, якою банківська ліцензія ПАТ «АктаБанк» була відкликана та 16 січня 2015 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 6, було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк».

Отже, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, а саме 07 серпня 2015 року, щодо відповідача по справі було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та його ліквідації, тобто запроваджена процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За змістом ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Таким актом є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон).

Відповідно ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1, 2 ч. 5 ст. 36 цього Закону встановлено, під час тимчасової адміністрації не здійснюється : задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку; звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Статтею 45 Закону визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб - вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону, уповноважена особа Фонду не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення складає перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів вносить зміни до нього та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст.45 цього Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ст.49 Закону).

У подальшому протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст.45 цього Закону уповноважена особа Фонду: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з положеннями п.4 ч.1 ст.52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом у четверту чергу.

Від так, в межах ліквідаційної процедури банку статусу кредитора набувають дві категорії осіб: 1) фізичні особи - вкладники у межах гарантованої Фондом суми відшкодування; 2) особи, вимоги яких заявлені протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, та які акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Отже, виходячи з наведених норм Закону слід дійти висновку, що задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами ліквідаційної процедури не допускається, а тому, установивши, що в банку введена тимчасова адміністрація, а в подальшому запроваджена процедура ліквідації, суд першої інстанції, дійшов вірного й обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, у зв'язку із прийняттям рішення про введення в ПАТ «АктаБанк» тимчасової адміністрації вимоги позивача, можуть бути задоволені лише в порядку визначеному ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не на підставі тих правових норм, які вказані позивачем у своїй позовній заяві.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ЗУ « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено імперативної норми, яка б передбачала відмову у задоволенні позову вкладника банку з підстав введення щодо нього тимчасової адміністрації, а також цей Закон не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом свого порушеного права, на увагу не заслуговує, оскільки на момент звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а саме серпень 2015 року, Постановою правління Національного банку України №19 прийнято рішення щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АктаБанк» та вказаний Закон регулює відносини щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, і саме цей Закон, який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, встановлює порядок повернення сум вкладів в межах сум гарантованої виплати за рахунок Фонду в рамках ліквідаційної процедури в порядку, зазначеному вище.

Також, позивачем на виконання приписів ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано підтверджень щодо звернень до відповідача з приводу повернення коштів до введення тимчасової адміністрації або процедури ліквідації банку, так само, як не надано підтверджень щодо виплати або відмови у виплаті останній суми в межах гарантованої суми Фондом гарантування вкладів фізичних осіб по договору №В04-207973/Г/616810 «Банківська класика» від 06 серпня 2014 року, у звязку з чим підстав вважати, що їй було відмовлено у його поверненні або відмови у поверненні в межах сум гарантованої виплати за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не має. Такі дані в матеріалах справи відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_3