Рішення № 54766941, 24.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9323/15 Справа № 183/3301/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського, Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Гулієва М.І.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 300507-USD-K від 30 травня 2007 року, за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 17000 дол. США з кінцевим терміном повернення 30 травня 2012 року. Свої зобовязання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у звязку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 17451,17 дол. США, або 367291,87 грн. за курсом НБУ станом на 01 травня 2015 року, яку банк просив стягнути з відповідача на його користь, а також покласти на відповідача судові витрати по справі (а.с. 2-4).

У липні 2015 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, в якій заперечуючи проти заявлених до неї вимог, просила визнати недійсними укладені між нею та банком кредитний договір № 300507-USD-K від 30 травня 2007 року та додаткову угоду до нього № 171108 від 17 листопада 2008 року, вважаючи, що вони укладені з порушеннями вимог чинного законодавства, а їх умови є несправедливими й такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 68-69).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 300507-USD-K від 30 травня 2007 року, станом на 01 травня 2015 року у сумі 17 451,17 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.05.2015 року є еквівалентом 367 291,87 грн., з яких: прострочена основна заборгованість - 9 892,57 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.05.2015 року є еквівалентом 208 207,26 грн.; прострочена заборгованість за процентами 5 856,28 доларів США, що відповідно до курсу НБУ є еквівалентом 123 256,14 грн.; пеня за порушення строків повернення основної заборгованості 1 444,32 доларів США, що відповідно до курсу НБУ є еквівалентом 30398,26 грн.; пеня за порушення строків повернення процентів - 258,01 доларів США, що відповідно до курсу НБУ є еквівалентом 5430,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» сплачений судовий збір у сумі 3 654,00 грн.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» про визнання договору про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до нього недійсним відмовлено (а.с. 143-148).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування ухваленого судового рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» та задоволення його зустрічного позову (а.с. 154-162).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, а строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 300507-USD-K за умовами якого банк зобовязався надати кредит у сумі 17000 дол. США, а ОСОБА_2 зобовязалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договорі розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 13-15).

Відповідно до умов п.4.2 кредитного договору № 300507-USD-K від 30 травня 2007 року, позичальник зобовязується повернути одержаний кредит в строк встановлений графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору), з остаточним погашенням 30 травня 2012 року, сплатити нараховані відсотки та комісії за цим договором шляхом внесення готівки в касу, або перерахування банку грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих відсотків та комісій відповідно до встановлених строків (а.с.16).

17 листопада 2008 року до вказаного кредитного договору було укладено додаткову угоду № 171108, в якій сторони погодили плату за користування одержаним кредитом у розмірі 17% річних, а за прострочення платежів 34 % річних (а.с. 18).

На виконання умов кредитного договору № 300507-USD-K від 30 травня 2007року ОСОБА_2 отримала від позивача 17000 дол. США, що підтверджується копіями відповідних заяв (а.с. 113-115).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов даного кредитного договору станом на 01 травня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 17451,17 дол. США, (або 367291,87 грн. за курсом НБУ на дату розрахунку), яка складається простроченої заборгованості за кредитом 9 892,57 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 01.05.2015 року є еквівалентом 208 207,26 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам 5 856,28 дол. США, що відповідно до курсу НБУ є еквівалентом 123 256,14 грн.; заборгованості по пені за порушення строків оплати основної заборгованості 1 444,32 дол. США, що відповідно до курсу НБУ є еквівалентом 30398,26 грн.; пені за порушення строків повернення процентів 258,01 доларів США, що відповідно до курсу НБУ є еквівалентом 5430,21 грн. (а.с. 19-25).

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору (п. 9.1.) так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 30 травня 2012 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено конкретними датами.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як видно з розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 перестала виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту з грудня 2009 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 29 травня 2015 року (згідно дати поштового штемпеля (а.с.28)), включивши до позовних вимог всю заборговану суму.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

ОСОБА_2 звернулась 03 липня 2015 року із заявою до суду про застосування до спірних кредитних правовідносин з банком позовної давності (а.с.98).

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником платежами відповідно до графіку, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

У звязку з наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з 30 травня 2012 року з визначеної судом дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, аналізуючи умови договору, який був укладений між сторонами, та зміст вищезазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 листопада 2014 року № 6-160цс14, від 03 червня 2015 року № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.

Таким чином, позивачем було пропущено позовну давність по всім щомісячним платежам крім останнього в розмірі 244 дол. США, строк сплати якого 30 травня 2012 року (а.с. 17). За курсом НБУ станом на 01 травня 2015 року це буде становитиме 5135,43 грн.

Виходячи з даної суми підлягають розрахунку й інші складові заборгованості: проценти та пеня.

Так, сума прострочених процентів за період з 31 травня 2012 по 01 травня 2015 року (1065 днів, в межах строків позовної давності та заявлених позовних вимог) складає: 244 * 0,17 / 365 * 1065 = 121,03 дол. США, або 2547,30 грн. за курсом НБУ на 01 травня 2015 року.

Розмір пені на суму основної заборгованості становитиме: 244 * 0,04 / 100 * 365 = 35,62 дол. США, або 749,69 грн. за курсом НБУ на 01 травня 2015 року.

Розмір пені за порушення сплати процентів складатиме: 121,03 * 0,04 / 100 * 365 = 17,67 дол. США, або 371,90 грн. за курсом НБУ на 01 травня 2015 року.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнутих з відповідача сум заборгованості та судового збору з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог банка - частково.

Разом з там, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, ОСОБА_2 не доведено, що умови укладених договорів порушують її права як позичальника або є несправедливими з огляду на положення ст. 18 "Про захист прав споживачів", чи суперечать нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не доведено відсутність вільного волевиявлення сторін та невідповідність їх внутрішній волі умовам правочинів, враховуючи отримання позичальником грошової суми кредиту в повному обсязі і її використання на власні потреби; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Судом першої інстанції дана цим обставинам належна правова оцінка, а тому враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду стосовно існування між сторонами правовідносин з приводу надання кредитних коштів, оскільки вони достатньо мотивовані, відповідають нормам матеріального та процесуального права та ґрунтуються на матеріалах справи , а тому підстав для скасування рішення суду ухваленого в частині зустрічних позовних вимог немає.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат та враховуючи, що апелянту було відстрочено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4019 грн. а також результат вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» на користь держави зазначену суму судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року скасувати в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 300507-USD-K від 30 травня 2007 року, яка станом на 01 травня 2015 року становить 365,03 дол. США, (або 7682,73 грн. за курсом НБУ), та 1121,59 грн., з яких: заборгованість за кредитом 244 дол. США, що еквівалентно 5135,43 грн.; заборгованість за процентами 121,03 дол. США, що еквівалентно 2547,30 грн.; пеня за порушення строків повернення основної заборгованості 749,69 грн.; пеня за порушення строків повернення процентів 371,90 грн. В решті позовних вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» у рахунок відшкодування судового збору 243,60 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» на користь держави 4019,00 грн.

В решті рішення суду щодо зустрічного позову ОСОБА_2 залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: