Ухвала суду № 54766915, 28.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10638/15 Справа № 206/5788/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

за участі секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року,-

встановила:

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року подання Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, було задоволено.

Визначено, що боржнику ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності 1/2 частка домоволодіння № 64 по вул. Крейсера «ОСОБА_1» у м. Дніпропетровську, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3, 27 серпня 2008 року, реєстраційний номер майна 17444382, на підставі свідоцтва про право власності САВ № 994224, видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 15 липня 2008 року замість договору купівлі-продажу від 09 листопада 2004 року. (а.с.125-126)

З такою ухвалою не погодився ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 24 жовтня 2011 року у розмірі 117 277,97 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1172, 78 грн. (а.с. 57-59)

Зазначене рішення суду 18 грудня 2014 року набрало законної сили.

29 грудня 2014 року ОСОБА_4 отримав виконавчий лист № 206/6733/14-ц за вказаним рішенням. (а.с. 81)

Постановою державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 06 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 45995513 та надано боржнику ОСОБА_5 строк для самостійного виконання рішення суду до 12 січня 2014 року.

У встановлений державним виконавцем строк боржник рішення суду у добровільному порядку не виконав.

Звертаючись у жовтні 2015 року із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, державний виконавець ВДВС посилався на те, що в ході проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», встановлено, що боржник зареєстрований і мешкає у домоволодінні № 64 по вул. Крейсера «ОСОБА_1» у м. Дніпропетровську. Вказане нерухоме майно належить на праві власності його дружині ОСОБА_3, що підтверджється, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 13 лютого 2015 року. Вказане майно було придбане у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки боржник рішення суду добровільно не виконує, Самарський ВДВС Дніпропетровського МУЮ змушений звернутись до суду із вказаним поданням, в порядку п.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 379 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно вимог ч.1 ст.6 зазначеного закону державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. У випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Можливість звернення стягнення на частку майна боржника у випадках, коли він володіє майном спільно з іншими особами, передбачається ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Отже, вирішення такого процесуального питання необхідне для примусового виконання рішення у разі звернення стягнення на майно.

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 379 ЦПК.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Згідно з ч. 2 ст. 379 ЦПК суд у десятиденний строк розглядає питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення цього питання.

Між тим, під час розгляду питання щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд має враховувати думку самого боржника, стягувача та заінтересованих осіб.

До заінтересованих осіб може бути віднесено співвласників спільного з боржником майна, це можуть бути чоловік або дружина боржника у виконавчому провадженні (якщо майно належить на праві спільної сумісної власності) або інші особи (якщо майно належить на праві спільної часткової власності).

Згідно з правилами ст.ст.74, 76 ЦПК України, судові виклики здійснюються повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі.

Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судової повістки (ч. 1 ст. 169 ЦПК України).

В матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення поштових відправлень судових повісток як боржнику ОСОБА_2 так і заінтересованій особі ОСОБА_3, як власниці спірного домоволодіння.

Зазначене порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що призвело до однобічного розгляду питання.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції посилався на те, що жодного іншого майна за боржником не зареєстровано, державним виконавцем вжито всіх заходів щодо встановлення майна, яким боржник одноособово володіє на праві приватної власності, перш ніж вдаватись до необхідності виділення частки з майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами.

Однак, зазначені обставини нічим не підтверджені, не перевірені, зокрема, cудом не було витребувано матеріалів виконавчого провадження та не було зясовано які саме виконавчі дій та заходи, передбачені Законом України «По виконаче провадження», були проведені держвиконавцем з метою виявлення належного боржнику на праві власності іншого майна, коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача та чи є таке майно. Подання державного виконавця таких відомостей також не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому, на підставі п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. А відтак апеляційна скарга задовольняється.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді: