Рішення № 54766861, 22.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8647/15 Справа № 199/4714/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства Українська охоронно-страхова компанія

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства Українська охоронно-страхова компанія, ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПрАТ УОСК, ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 30.10.2014 року під час дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_2 було пошкоджено її автомобіль і їй було завдано майнової шкоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ УОСК, позивач звернулася до останнього за виплатою страхового відшкодування, однак у визначений законом строк така виплата здійснена не була. Позивач вважає, що має право на компенсацію матеріального збитку у розмірі 64 093,93 грн., який дорівнює вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, з яких 50 000 грн. має відшкодувати страхова компанія, а 14 093,98 грн. ОСОБА_2 як винна у дорожньо-транспортній пригоді. Остання, на думку позивача, також має відшкодувати їй втрату товарної вартості в розмірі 9 750,63 грн., витрати на послуги оцінювача у розмірі 1 300 грн., а також витрати на відправлення телеграм у розмірі 263,73 грн. Оскільки ПрАТ УОСК прострочило виплату страхового відшкодування, за твердженням позивача останнє має сплатити їй пеню у розмірі 4 931 грн., 3% річних у розмірі 246,57 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 8 100 грн.

На підставі викладеного, позивач просила стягнути з відповідачів зазначені грошові кошти. Крім цього, на правову допомогу позивачем витрачено 7 000 грн., які остання просила стягнути з відповідачів на її користь в рівних частках (а.с.3-8, т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з ПрАТ УОСК на користь ОСОБА_3: страхове відшкодування у розмірі 49 000 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 4832 грн. 88 коп.; інфляційні втрати у розмірі 774 грн. 20 коп.; 3% річних у розмірі 241 грн. 64 коп.; судові витрати з оплати судового збору у розмірі 548 грн. 49 коп.; а всього стягнув 55 397 грн. 21 коп.

Також суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3: відшкодування майнової шкоди у розмірі 15 646 грн. 43 коп.; судові витрати з оплати судового збору у розмірі 156 грн. 46 коп.; а всього стягнув 15 802 грн. 89 коп.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив (а.с.224-232, т.1).

Рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. не оскаржене.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 15802 грн. 89 коп. та ухвалення нового рішення, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно зясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.242-246, т.1).

Також з апеляційною скаргою звернулось ПрАТ УОСК, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким позов ОСОБА_3 до ПрАТ УОСК задовольнити частково в частині виплати суми страхового відшкодування та пені, в іншій частині позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно зясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.255-257, т.1).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду вмежах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині стягнення з ПрАТ УОСК на користь ОСОБА_3 пені за прострочення виплати страхового відшкодування та судових витрат з оплати судового збору, залишивши рішення в іншій частині без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №199/9501/14-п від 26.11.2014 року (а.с.166, т.1) відповідач ОСОБА_2 визнана винною у тому, що 30.10.2014 року о 20 год. 20 хв. в місті Дніпропетровську, керуючи автомобілем Деу Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Леніна та Комсомольської не надала дорогу та скоїла зіткнення з автомобілем KIA Picanto, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який в свою чергу скоїв зіткнення з автомобілем Ленд Ровер, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.159, т.1), власником пошкодженого автомобіля KIA Picanto, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_4, яка у звязку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.160, т1).

Сторонами не оспорювався той факт, що ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди володіла автомобілем Деу Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на відповідній правовій підставі.

Відсутність у дорожньо-транспортній пригоді вини позивача ОСОБА_3 сторонами не оспорювалося.

Згідно копії полісу №АІ/3678573 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.151, т.1), ПрАТ УОСК була застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб Деу Ланос, держномер АЕ2870ВН, на законних підставах. Зазначений поліс був чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди.

05.11.2014 року до страхової компанії від ОСОБА_2 поштою надійшла письмова заява (повідомлення) про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.145-146, т.1), а 06.11.2014 року така заява (повідомлення) надійшла від ОСОБА_3 (а.с.156-157, т.1).

23.01.2015 року ОСОБА_3 подала до ПрАТ УОСК письмову заяву про страхове відшкодування (а.с.165, т.1).

11.03.2015 року ПрАТ УОСК був складений страховий акт №16471 (а.с.128-129, т.1), за яким подія ДТП була визнана страховим випадком та визначене страхове відшкодування позивачу в розмірі 33 251,20 грн.

25.06.2015 року ПрАТ УОСК був складений додатковий страховий акт №17295 (а.с.104-105, т.1), за яким визначена доплата страхового відшкодування в розмірі 11,31 грн.

Відповідачі не заперечували проти того, що на час розгляду справи в суді страхове відшкодування позивачу не виплачене.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, та визначаючи вартість відновлювального ремонту автомобіля, суд виходив з того, що за замовленням ПрАТ УОСК ПП ОСОБА_6 було надано звіт №13-11-14В_м від 01.12.2014 року, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача визначена в 38 929,35 грн. (а.с.107-112, т.1).

Виходячи з зазначеної вартості відновлювального ремонту, яка дорівнює вартості майнової шкоди, з урахуванням того, що пошкоджений автомобіль не мав фізичного зносу через незначний пробіг, ПрАТ УОСК і визначала розмір страхового відшкодування.

Позивач заяву про виплату страхового відшкодування подала до ПрАТ УОСК 23.01.2015 року.

З урахуванням вимог п.36.2 ст. 36 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до 23.04.2015 року включно мало прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Рішення про виплату страхового відшкодування було прийняте відповідачем 11.03.2015 року, тобто в межах визначеного строку, однак страхове відшкодування не виконане.

Через невиплату у межах розумного строку позивачці відшкодування майнової шкоди через збільшення курсу іноземних валют збільшилася вартість відновлювального ремонту і визначеної станом на 01.12.2014 року вартості відновлювального ремонту недостатньо для оплати робіт, які необхідно було провести, щоб виправити пошкоджену річ.

Доводи представника відповідачки щодо покладення такої відповідальності лише на страховика не можуть бути прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_7 також не вживала жодних заходів до сплати позивачу тієї частини відшкодування, яка покладається на неї (принаймні франшизи).

За висновком №1204/15/15 експертного дослідження по визначенню вартості майнової шкоди, спричиненої власнику КТЗ, складеного 14.04.2015 року судовим експертом ОСОБА_8, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки станом на дату оцінки складає 64 093,98 грн. (а.с.20-25, т.1).

Суд першої інстанції правомірно надав перевагу висновку від 14.04.2015 року, який здійснений виходячи з курсу долару США 23,506033 грн. за 1 долар США та курсу євро 25,496994 грн. за 1 євро, над висновком від 01.12.2014 року, який здійснений виходячи з курсу долару США 12,9528 грн. за 1 долар США та курсу євро 16,498 грн. за 1 євро.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 має право на відшкодування їй вартості відновлювального ремонту належного їй транспортного засобу виходячи з вартості відновлювального ремонту, визначеної станом на 14.04.2015 року.

Доводи ПрАТ УОСК в апеляційній скарзі про те, що 12.03.2015 рокуОСОБА_3 було направлено письмове Повідомлення №2313 про відшкодування шкоди у розмірі 33 251 грн. 20 коп., не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вказана сума не була перерахована на рахунок позивача, який вона вказала у заяві про страхове відшкодування (а.с.14, т.1).

На час розгляду справи в суді ОСОБА_3 провела ремонт пошкодженого автомобіля і оплатила повну вартість ремонтних робіт, що підтверджується копіями акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.05.2015 року (а.с.203, т.1) та квитанцій на оплату від 20 та 30 квітня 2015 року (а.с.204, т.1). З розрахунку вартості здійснених та оплачених позивачкою ремонтних робіт вбачається, що вартість ремонту визначалася без ПДВ.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано зменшив на величину ПДВ вартість відновлювального ремонту, що узгоджується з вимогами п.36.2 ст. 36 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі викладеного, позивач має право на відшкодування їй оціненої вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 53 411,65 грн. (64093,98 - 64093,98/6).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

За ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На підставі п.22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ УОСК у звязку з настанням страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі зобовязане відшкодувати позивачці оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її майну, яка визначається вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.

Полісом №АІ/3678573 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану майну визначений в 50 000 грн. (а.с.151, т.1).

Вищезазначеним полісом розмір франшизи визначений в 1 000 грн.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ПрАТ УОСК зобовязана сплатити на користь позивачки страхове відшкодування за шкоду, завдану її майну, у межах страхових сум зі зменшенням на суму франшизи, в розмірі 49000 грн. (50000 - 1000), а відповідач ОСОБА_2, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, згідно ст. 1194 ЦК України, зобовязана сплатити потерпілій різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка в частині вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 4 411,65 грн. (53411,65 - 49000).

Вирішуючи питання щодо віднесення до майнової шкоди втрати товарної вартості автомобіля, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за висновком №1204/15/15 експертного дослідження по визначенню вартості майнової шкоди, спричиненої власнику КТЗ, складеного 14.04.2015 року судовим експертом ОСОБА_8, велична втрати товарної вартості автомобіля позивача внаслідок пошкодження від ДТП складає 9 750,63 грн. (а.с.20-25, т.1).

З урахуванням приписів п. 32.7 ст. 32 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст. 1194 ЦК України, здійснити таке відшкодування має ОСОБА_2 у звязку з недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення витрат, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 1484,15 грн. (1300 сплачені судовому експерту ОСОБА_8 за оцінки завданої шкоди (800+500) + 86,58 + 97,57 квитанцій про сплату послуг) /а.с.49, 18-19/.

Оскільки ПрАТ УОСКпрострочило грошове зобовязання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що останнє на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України зобовязане сплатити позивачці суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми з розрахунку: період прострочення з 24.04.2015 року по 22.06.2015 року 60 днів. 3 % річних за цей період 241,64 грн. (49000 х 0,03 х 60 / 365). Заборгованість ПрАТ УОСК з урахуванням індексу інфляції становить 49 774,2 грн. (49000 х 1,0158), а інфляційні втрати 774,2 грн. (49774,2 - 49000).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ УОСК пені за прострочення виплати страхового відшкодування, суд обґрунтовано керувався вимогами п.36.5 ст. 36 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за якими за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки облікова ставка НБУ встановлюється у відсотках річних, використовується така формула розрахунку пені:

Розмір пені = СБ*(ОС*2)%:КДР*КДП, де СД сума боргу; ОС облікова ставка НБУ; КДР кількість днів у році; КДП кількість днів прострочення.

Таким чином пеня за період прострочення: з 24.04.2015 року по 22.06.2015 року, як просила ОСОБА_3 становить 482 грн. 28 коп. (49000 х0,0164/ 100 х 60), а ні 4832 грн. 88 коп., як зробив суд.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що в суді представники відповідачів просили зменшити розмір пені, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з ПрАТ УОСК на користь ОСОБА_3 пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 4832 грн. 88 коп. та судових витрат з оплати судового збору у розмірі 548 грн. 49 коп. підлягає зміні. Колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої пені з 4 832 грн. 88 коп. до 482 грн. 28 коп. та розмір судового збору з 548 грн. 49 коп. до 500 грн. 15 коп., частково задовольнивши апеляційні скарги.

В іншій частині рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства Українська охоронно-страхова компанія задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2015 року змінити в частині стягнення з приватного акціонерного товариства Українська охоронно-страхова компанія на користь ОСОБА_3 пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 4832 грн. 88 коп. та судових витрат з оплати судового збору у розмірі 548 грн. 49 коп., зменшивши розмір стягнутої пені з 4832 грн. 88 коп. до 482 грн. 28 коп. та розмір судового збору з 548 грн. 49 коп. до 500 грн. 15 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: