Постанова № 54765270, 25.12.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року справа № 823/5272/15

15 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Левчуку А.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 - особисто, представника позивача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисянський РВ УМВС України в Черкаській області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання вчинити дії,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до відповідача 1 - Головного управління Національної поліції в Черкаській області, відповідача 2 - управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисянський РВ УМВС України в Черкаській області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.12.2015 (а.с.85-86) просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України у Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, майора міліції ОСОБА_1;

- зобовязати УМВС України у Черкаській області поновити позивача на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу;

- зобовязати УМВС України у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- зобовязати Головне управління Національної поліції призначити ОСОБА_1 на вакантну посаду старшого інспектора чергового Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ управління МВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с є протиправним, так як посада, яку займав позивач скорочена не була. Підстави для пропонування переміщення на нижчі посади у відповідача були відсутні. Позивачем зазначено, що при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках (зокрема при скороченні штатів чи реорганізації органів внутрішніх справ України) незалежно від цього строку. Позивач наголошував, що згідно з висновками атестаційних комісій займаним посадам він відповідав, а перед звільненням з органів внутрішніх справ атестацію відносно нього не було проведено.

Також, у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів службові особи УМВС України в Черкаській області позивача не попереджали.

Про видання оскаржуваного наказу службові особи УМВС України в Черкаській області позивача не поінформували і до 12.11.2015 він виконував службові обов'язки, що підтверджується відповідними записами в книзі видачі та прийому озброєння та спеціальних засобів Лисянського РВ УМВС України в Черкаській області. Позивач наголошував, що не відмовлявся від проходження служби в поліції і про причину не прийняття його на службу до поліції повідомлений не був. Позивачем зазначено, що саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації. Фактично, такого скорочення штату не відбулось. Управлінням МВС України в Черкаській області позивачеві не пропонувались рівнозначні посади. Також, позивачем зазначено, що з рішенням про неможливість подальшого використання в Національній поліції його не ознайомили.

Позивач наголошував, що він має статус учасника бойових дій, проте службові особи УМВС України в Черкаській області в порушення вимог вказаного Закону, звільняючи його з органів внутрішніх справ, переважного права залишитися на роботі, не надали.

Представник відповідача 1 - Головного управління Національної поліції в Черкаській області та відповідача 2 - управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області у судове засідання 25.12.2015 не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, у попередніх судових засіданнях проти заявленого адміністративного позову заперечувала, та 04.12.2015 подала письмові заперечення проти позову.

У запереченнях відповідача 1 зазначено, що Постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» - утворено територіальний орган Національної поліції - Головне управління Національної поліції в Черкаській області.

07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. 07.11.2015 реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Головне управління Національної поліції в Черкаській області».

Враховуючи викладене, Головне управління Національної поліції в Черкаській області не являється правонаступником управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення.

У запереченнях відповідача 2 зазначено, що 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, відповідно до розділу XI прикінцевих та перехідних положень якого визначено: п. 5 - Закон України «Пpo міліцію» визнано таким, що втратив чинність; п. 8 - з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів; п. 10 - працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справі через скорочення штатів. У звязку із цим, 06.11.2015 всі працівники УМВС України в Черкаській області звільнені, у тому числі наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с звільнений з органів внутрішніх справ звільнено ОСОБА_1 за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом (через скорочення штатів).

Враховуючи зазначене, відповідач 2 вважає, що звільнення позивача відбулося правомірно, через скорочення штатів у зв'язку з ліквідацією органу державної влади - УМВС України в Черкаській області, на підставі чого у задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України свого представника у судове засідання не направила, про причини його неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисянський РВ УМВС України в Черкаській області свого представника у судове засідання не направила, про причини його неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позиції сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення майора міліції ОСОБА_1 (М-081301) - помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу, 06.11.2015 (а.с.78).

Відповідно до посвідчення від 14.08.2015 серії МВ №024048, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» (чинний на час прийняття оскаржуваного наказу) від 20.12.1990 № 565-XII (надалі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (надалі Положення № 114).

За приписами п. 8 Положення № 114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08592537) перебуває у стані припинення, за рішенням засновників з 06.11.2015, та станом на час розгляду справи (25.12.2015) не ліквідоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі - Кодекс №435) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Згідно із ч. 2 ст. 104 Кодексу № 435 передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 3 ст. 105 Кодексу № 435 передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно положень ст. 104 Кодексу № 435 ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов'язки без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 - VIII (далі - Закон № 580) визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, позивача було попереджено про наступне вивільнення з дня опублікування Закону № 580.

Згідно з п. 48 Положення № 114 встановлено, що атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Відповідно до пп. 1.4 п. 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 № 181, атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться, на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках (зокрема при скороченні штатів чи реорганізації органів внутрішніх справ України) незалежно від цього строку.

Згідно пояснень позивача, за висновками атестаційних комісій займаним посадам позивач відповідав, перед звільненням з органів внутрішніх справ атестацію відносно нього проведено не було. Представником відповідача 1 та відповідача 2 зазначені обставини не заперечувались, доказів на їх спростування надано не було.

Судом встановлено, що позивачу не було запропоновано жодної іншої посади для подальшого проходження служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, що підтверджується клопотанням Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 04.12.2015 № 20 та не заперечувалось сторонами.

За приписами ч. 10 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

У Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що МВС бере на себе обовязки не допускати звільнення працівників без згоди відповідного профспілкового органу у випадках, коли дача такої згоди передбачена чинним законодавством (п. 2.1.2).

За змістом зазначених правових норм суд дійшов висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу профспілки.

Вказаний висновок підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 25.03.2014 № 21-44а14: «колегія суддів дійшла правового висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону № 1045-XIV за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки».

Відповідно до ст. 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Окрім того, відповідно до посвідчення від 14.08.2015 серії МВ №024048, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Враховуючи викладене, позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні штату.

Згідно із ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що особи які були прийняті (переведені) мали переважне право на залишення на роботі (з урахуванням наявності у позивача пільг визначених п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вказаних норм не виконано обов'язку щодо вирішення питання про подальше використання позивача на службі в органах МВС України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем порушено вказані вище норми Положення № 114 та п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки відповідачем не доведено доцільність звільнення позивача через скорочення, не запропоновано посад для подальшого проходження служби, не враховано наявність у позивача переважного права залишення на службі в органах МВС України, отже оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно з правовим висновком Верховного суду України, викладеного у постанові від 28.10.2014, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому позовні вимоги у частині визнання протиправним і скасування наказу УМВС України у Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення № 114, майора міліції ОСОБА_1 та зобовязання УМВС України у Черкаській області поновити позивача на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу належать до задоволення.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із п. 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 (а.с.79) та довідки про нарахування грошового утримання з вересня 2015 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 (а.с.80), позивачеві за вересень 2015 року нараховано 3810 грн. 21 коп., а за жовтень 2015 року - 4185 грн. 39 коп. Таким чином сума доходу позивача за два останні повні місяці становить 7995 грн. 60 коп. Кількість робочих днів за вересень та жовтень - 43. Таким чином, середня заробітна плата за 1 день становить 185 грн. 95 коп. Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу - 35, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 6508 грн. 25 коп.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення матеріального та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу належить до задоволення.

Стосовно позовної вимоги про зобовязання Головного управління Національної поліції призначити ОСОБА_1 на вакантну посаду старшого інспектора чергового Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції суд вважає що у її задоволенні належить відмовити, оскільки поновлення на посаді працівника, з якої останній не був звільнений, жодним нормативно-правом актом України не передбачено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Роз'ясненням Міністерства юстиції України від 25.01.2011 «Про гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» зазначено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно, утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі в новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Аналогічна позиція викладена в п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Окрім того, судом із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців УМВС України в Черкаській області станом на час розгляду справи (25.12.2015) не ліквідоване, а тому підстав для поновлення позивача в Лисянському відділенні Звенигородського відділу поліції, як в органі, що буде виконувати повноваження (завдання) юридичної особи, що ліквідується, відсутні.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів переведення та призначення на посаду старшого інспектора чергового Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції, а тому підстави для призначення позивача на посаду старшого інспектора чергового Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції відсутні.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у постанові від 04.11.2014, задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень повністю або частково, скасувати акт індивідуальної дії та обовязково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач 1 та відповідач 2 заперечуючи проти позову не надали суду доказів правомірності оскаржуваного наказу від 06.11.2015 № 312 о/с.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку з громадян та інших обовязкових платежів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, майора міліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6508 (шість тисяч пятсот вісім) грн. 25 коп. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обовязкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку з громадян та інших обовязкових платежів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову у повному обсязі виготовлено 30 грудня 2015 року.