Ухвала суду № 54763961, 17.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4861/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Коноваленко Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районого суду м. Одеси від 10 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Київ в особі філії про визнання договору частково недійсним, розірвання договору і повернення аванса,

ВСТАНОВИЛА:

24.10.2014 року, ОСОБА_2звернулась із позовом про визнання договору частково недійсним і повернення авансу, і, остаточно уточнивши вимоги, позивачка просила: визнати недійсним п.3.1. Угоди про передачу аванса від 08.01.2013 року; розірвати угоду про передачу аванса від 08.01.2013 року; стягнути з відповідача аванс у сумі 206 605,60 гривень і пеню у сумі 9 441 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що 05.05.2012 року між позивачкою і відповідачем укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг, предметом якого є послуги з підбору квартири або майнових прав на квартиру для її подальшого придбання. 08.01.2013 року сторони уклали угоду про передачу аванса у сумі 162 00 гривень в еквіваленті 20 000 доларів США.

Посилаючись на те, що п.3.1 угоди від 08.10.2013 року не відповідає вимогам закону, а також через те, що помер її чоловік і вона надалі не могла виконувати зобов'язання з придбання нерухомого майна, у зв'язку з чим звернулась до відповідача із заявою про повернення аванса, який відмовив у поверненні аванса, позивачка просила позов задовольнити.

Представник відповідача 10.03.2015 року не приймав участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи й на необгрунтованість відмови у стягненні аванса.

У засіданні колегії суддів: представник позивачки скаргу підтримала.

Представник відповідача не з'явився у засідання колегії суддів.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, відмовляючи у позові виходив з того, що позивачка, належними та допустимими доказами не довела того, що вона 08.01.2013 року передала відповідачу у якості аванса еквівалент 20 000 доларів США.

Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і вимогам закону ст. 570 ч.1 ЦК України, ст. ст. 57 60 ЦПК України.

Встановлено, що 08.01.2013 року сторони підписали угоду про передачу аванса (а.с.15).

Відповідно до п.1.1 угоди від 08.01.2013 року, покупець зобов'язався передати, а агенція зобов'язалась прийняти для подальшої передачі продавцю грошову суму \аванс\ у розмірі 162 000 гривень еквівалент 20 000 доларів США.

Зобов'язання сторін угоди від 08.01.2013 року зазначають, що покупець зобов'язався передати агенції аванс, а агенція зобов'язалась прийняти аванс (п.п.2.1.1, 2.2.1 угоди, а.с. 15, 15 зворот).

Угода від 08.01.2013 року не зазначає про те, що у момент її підписання позивачка сплатила відповідачу, а останній прийняв аванс у сумі 162 000 гривень еквівалент 20 000 доларів США.

Зазначена угода свідчить про те, що сторони лише дійшли згоди про передачу грошових коштів, тобто позивачка зобов'язалась у майбутньому передати аванс, а відповідач зобов'язався прийняти цей аванс для його подальшої передачі продавцю об'єкта нерухомості.

Всупереч ст.ст 57-60 ЦПК України, позивачка, належними та допустимими доказами, у даному випадку такими доказами є квитанція про перерахування коштів у безготівковій формі або квитанція про сплату коштів у касу відповідача у готівковій формі чи письмова розписка про передачу і прийняття грошових коштів, не довела факта внесення нею грошових коштів у вигляді аванса на придбання об'єкта нерухомості.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові про стягнення суми аванса.

За змістом ст. ст. 526, 651 ч.1 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. Розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ст. 570 ч.2 ЦК України).

Зважаючи на те, що позивачкою не доведено факт передачі грошових коштів у якості аванса, вимоги позивачки про визнання недійсним п. 3.1 угоди про передачу аванса і розірвання угоди про передачу аванса від 08.01.2013 року з тих підстав, що умова про неможливість повернення аванса суперечить ст. 570 ЦК України та є несправедливою, крім того, угода має бути розірвана у зв'язку із домовленістю сторін, - є необгрунтованими.

Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що: відповідач ніколи не заперечував факта передачі аванса; угодою про передачу аванса чітко визначено, що грошові кошти передані у якості аванса; обгрунтування судом відмови у вимогах про визнання п.3.1 угоди недійсним є неправильним, - не заслуговують на увагу.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач визнавав факт передачі позивачкою аванса за угодою від 08.01.2013 року у сумі 162 000 гривень еквівалент 20 000 доларів США.

Угода від 08.01.2013 року про передачу аванса лише зазначає про наміри сторін угоди передати та прийняти грошову суму і не зазначає, що одна сторона передала, а інша сторона прийняла певну суму грошових коштів.

За таких обставин, факт передачі грошових коштів повинен бути доведений належними та допустимими доказами: квитанцією або письмовою розпискою.

Помилкове посилання суду в рішенні на те, що аналогічні п.3.1 угоди про передачу аванса залишаються і в інших додаткових угодах про передачу аванса й не оспорені, у даному випадку, в силу ст. 308 ч.2 ЦПК України не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2015 року залишити

без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили..

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_3

ОСОБА_4