Ухвала суду № 54763624, 24.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1693/15-ц 24.12.2015 24.12.2015 24.12.2015

Справа 481/1693/15-ц

Провадження № 22 ц/784/3081/15 Головуючий у 1-й інстанції Уманська О.В.

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Шолох З.Л., Прокопчук Л.М.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю представника державного виконавчого органу ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3, від імені якої діє її представник ОСОБА_4,

на ухвалу

Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2015 року, постановлену за скаргою ОСОБА_3, від імені якої діє її представник ОСОБА_4, на бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції,

В С Т А Н О В И Л А:

22 жовтня 2015 року ОСОБА_3, від імені якої діє її представник ОСОБА_4, звернулася зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції (далі - головний держвиконавець ВДВС Новобузького РУЮ) ОСОБА_2.

Заявник вказувала, що на підставі судового наказу від 2 березня 2011 року з ОСОБА_5 на її користь стягнуті аліменти на їх сина ОСОБА_6, але в наступному заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 5 червня 2013 року, ОСОБА_5 звільнено від сплати аліментів, присуджених судовим наказом. Рішення набрало законної сили 17 червня 2013 року.

20 жовтня 2015 року ВДВС Новобузького РУЮ їй надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_5 на її користь. Розрахунок заборгованості проведено станом на 14 травня 2013 року. Між тим, заборгованість повинна бути розрахована станом на 17 червня 2013 року, на день набрання вказаним рішенням законної сили.

Необчислення аліментів за вказаний нею період відповідачка просить визнати неправомірною бездіяльністю головного державного виконавця та просить визнати заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів станом на 17 червня 2013 року.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2015 року скарга залишена без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_4, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. На думку апелянта, висновки в ухвалі про пропущення строку на оскарження бездіяльності держвиконавця не відповідають обставинам справи. Стягувач дізналася про розрахунок лише 22 жовтня 2015 року, коли було видано спірний розрахунок її представнику. Останній знайомився з матеріалами виконавчого провадження у грудні 2014 року, однак спірного розрахунку в матеріалах справи не містилося.

Головний державний виконавець, який представляє інтереси ВДВС Новобузького РУЮ, заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, що оскаржуваний розрахунок було направлено сторонам виконавчого провадження ще в червні місяці 2013 року.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Новобузького районного суду Миколаївської області від 2 березня 2011 року № 2-Н-8/2011 з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_7 на неповнолітнього сина ОСОБА_8 у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 8 лютого 2011 року і до повноліття дитини.

6 квітня 2011 року державним виконавцем ВДВС Новобузького РУЮ відкрито виконавче провадження.

5 червня 2013 року рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області ухвалено рішення про звільнення ОСОБА_5 від сплати аліментів, стягнутих за судовим наказом. Оскільки син став проживати з батьком, суд стягнув аліменти з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, починаючи з 17 травня 2013 року. Рішення набрало законної сили 17 червня 2013 року.

Після надходження рішення суду до виконавчої служби, головним державним виконавцем ВДВС Новобузького РУЮ зроблено розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_5 на 14 травня 2013 року в розмірі 4168 грн. 90 коп., а 27 червня 2013 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з тим, що рішенням суду ОСОБА_5 звільнений від сплати аліментів на користь ОСОБА_3, що присуджені йому судовим наказом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, дослідженого судом, після його закінчення представник ОСОБА_3 звертався до ВДВС Новобузського РУЮ про надання розрахунку заборгованості із заявою від 10 лютого 2014 року. Як виходить із супровідного листа від 5 березня 2014 року за № 2179, такий розрахунок йому надсилався 5 березня 2014 року.

12 грудня 2014 року, представник ОСОБА_3 на підставі поданої ним заяви від 1 грудня 2014 року, ознайомився із матеріалами виконавчого провадження з виконання судового наказу № 2-Н-8/2011. Зауважень щодо відсутності спірного розрахунку у виконавчому провадженні він не висловлював. Не була оскаржена також постанова про закінчення виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 383 ЦПК України, скарга подається у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Встановивши, що ОСОБА_3, від імені якої діяв її представник, могла дізнатися про бездіяльність, на її думку, державного виконавця у грудні 2014 року, а звернулася зі скаргою лише у жовтні 2015 року, після спливу встановленого законом строку, який не просила поновити, суд обґрунтовано залишив скаргу без розгляду.

Наведені докази спростовують твердження в апеляційній скарзі про те, що стягувач дізналася про розрахунок лише в жовтні 2015 року.

ОСОБА_3, діючи через свого представника, оскаржує бездіяльність державного виконавця, допущену ним, як вона вважає, під час здійснення виконавчого провадження. Між тим, вказане провадження, як згадано, закінчено постановою головного держвиконавця ВДВС Новобузького РУЮ від 27 червня 2013 року, яка не оскаржена. У звязку з чим, визначаючи початок та закінчення бездіяльності, яка на думку заявника допущена державним виконавцем, колегія бере до уваги вказаний період часу.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи в апеляційній скарзі щодо можливості проведення розрахунків державним виконавцем за закінченим виконавчим провадженням.

Доводи в апеляційній скарзі про здійснення розрахунку лише в 2015 році не доведені належними та допустимими доказами.

За викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє її представник ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: Л. М. Прокопчук

ОСОБА_9