Рішення № 5476239, 13.03.2009, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-477/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом кредитної спілки "Славутич Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 14 вересня 2007 року.

В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № 395 від 14.09.2007 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 4000 грн. Згідно з умовами договору кредиту відповідачка зобов’язалася до 14 вересня 2008 року повернути отриману суму кредиту та проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, встановленого додатком № 1 до договору. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між кредитною спілкою і ОСОБА_2 14 вересня 2007 року укладено договір поруки, за яким відповідач зобов’язалася у випадку невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором нести з нею солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування. Оскільки відповідачка ОСОБА_1 виконувала свої зобов’язання неналежним чином, на момент спливу строку дії договору, тобто станом на 14 вересня 2008 року, у неї виникла заборгованість в сумі 9312 грн. 60 коп., з яких 4000 складає неповернена сума кредиту, 1440 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам, 3872 грн. – сума підвищеної відсоткової ставки відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору.

Крім зазначеної суми, позивач просить стягнути з відповідачів видатки по сплаті судового збору в сумі 93 грн. 12 коп. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив доводи, викладені в позові. Просить про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнала повністю.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що отримані за договором кошти використала її процесуальна співучасниця, яка є позичальником, тому саме на неї належить покласти обов’язок виконання договірних зобов’язань.

Представник відповідачки ОСОБА_2 підтримала доводи своєї довірительки. Крім того, вважає, що позивач вправі вимагати лише повернення основної суми боргу, оскільки відповідно до законодавства діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов’язковому ліцензуванню, між тим позивач не має відповідної ліцензії.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 14 вересня 2007 року між кредитною спілкою «Славутич Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 395, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 4000 грн. зі сплатою трьох процентів на місяць. Згідно із умовами договору кредиту відповідачка зобов’язалася до 14 вересня 2008 року повернути отриману суму кредиту та проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, встановленого додатком № 1 до договору. Пунктом 3.2.2 договору передбачено право кредитора у випадку несвоєчасного повернення позичальником щомісячного платежу з погашення кредиту та процентів за користування ним підвищити розмір процентної ставки на 0,5 проценту від суми простроченого боргу за кожен день прострочення, при цьому суму простроченого боргу складають строкова заборгованість за нарахованими процентами та строкова заборгованість за кредитом. Станом на 14 вересня 2008 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 9312 грн. 60 коп., з яких 4000 складає неповернена сума кредиту, 1440 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам, 3872 грн. – сума підвищеної відсоткової ставки відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору, як випливає із довідки про суму заборгованості (а.с. 16). У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між кредитною спілкою і ОСОБА_2 14 вересня 2007 року укладено договір поруки № 392, за якими відповідач зобов’язалася у випадку невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором нести з нею солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов’язковому ліцензуванню.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу першого, тобто положення про надання позики, як випливає із змісту частини 2 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як випливає із ст. 21 Статуту кредитної спілки «Славутич Кредит», кредитна спілка надає кредити лише своїм членам на умовах та на строк, визначені відповідним положенням кредитної спілки, яке затверджене спостережною радою, на підставі заяви члену спілки за рішенням кредитного комітету, а згідно із ст. 20 Статуту кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а за змістом ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, як випливає із ст. 205 ЦК України.

Виходячи з принципу презумпції правомірності правочину, суд вважає, що кредитна спілка та ОСОБА_1 правомірно уклали договір № 395, оскільки його умови не суперечать вимогам закону та волевиявленню його учасників, яке втілене за обопільною згодою сторін та у відповідності до вимог закону у певній формі (простій письмовій), дійсність волевиявлення суб’єктів правовідносин посвідчується їх підписами, вимоги про визнання цього договору недійсним не пред’являлись.

Оцінюючи твердження представника відповідачки ОСОБА_2 про відсутність у позивача права на пред’явлення вимог про стягнення процентів, суд вважає, що за встановлених судом обставин відповідачці надавався не фінансовий кредит, оскільки за законом сторонами у зазначеному договорі є фінансова установа та стороння особа, а позика кредитної спілки своєму членові, що передбачено правовстановлюючими документами позивача та зумовлено волевиявленням сторін, тому вважає, що до правовідносин, які склалися, треба застосовувати правила цивільного законодавства про надання позики, які передбачають нарахування процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Надані суду письмові докази, зокрема: кредитний договір, графік погашення заборгованості, розрахунок заборгованості, довідка про суму заборгованості, вимога про повернення грошової суми, що надсилалась відповідачці ОСОБА_1 у досудовому порядку, підтверджують обґрунтованість позову.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Надані суду договір поруки, укладений між позивачем та співвідповідачкою 14 вересня 2007 року, вказують на характер правовідносин сторін, дають суду підстави для покладення солідарної відповідальності за порушення обов’язків, що передбачені основним договором.

Судовий збір та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, попередньо сплачені позивачем, у відповідності до правил цивільно-процесуального законодавства мають бути стягнуті солідарно з відповідачів на його користь.

Керуючись ст. ст. 1046-1049, 1054, 553, 554 К України, ст. ст. 10, 59, 60, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов кредитної спілки "Славутич Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь кредитної спілки "Славутич Кредит" 9312 грн. 60 коп. заборгованості за договірними зобов'язаннями, 93 грн. 12 коп. судового збору, 30 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок № 26504024764001 у ЗФ АБ «Бізнес Стандарт» м. Запоріжжя, МФО 313537, код ЄДРПОУ 33242451.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Щаслива