Постанова № 54761700, 18.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2015 року № 826/20450/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., судді Гарника К.Ю., судді Кобилянського К.М. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Приватного підприємства «Айленд»

до Державної фіскальної служби України,

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ ДФС у Луганській області

про визнання протиправними дій щодо неприйняття податкової накладної,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного підприємства «Айленд» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - Відповідач-1), ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ ДФС у Луганській області (надалі - Відповідач-2), в якому просить суд визнати протиправним неприйняття Відповідачем-1 податкової накладної від 25.05.2015 року №20 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у вигляді квитанції №1 від 18.06.2015 року та вважати податкову накладну від 25.05.2015 року №20 прийнятою та зареєстрованою 18.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем-1 безпідставно відмовлено у прийнятті податкової накладної з необґрунтованим посиланням на те, що договір про визнання електронних документів не укладено.

В обґрунтування заперечень Відповідач-1 зазначає, що співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська не було встановлено адресу місцезнаходження Позивача, за якою було укладено договір визнання електронних документів, а тому Відповідачем-2 було розірвано договір в односторонньому порядку, а тому, як наслідок, в подальшому правомірно не було прийнято податкову накладну засобами електронного зв'язку.

На адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву від Відповідача - 2, в яких останній зазначає, що Позивачем у відповідності до норм Інструкції №233 не вжито всіх заходів щодо реєстрації Договору про визнання електронних документів, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача-2, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Приватне підприємство «Айленд» є юридичною особою та зареєстроване за адресою: 93412, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, будинок 23Б з 06.08.2015 року.

ПП «Айленд» перебувало на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ ДФС Луганської області до 07.08.2015 року, а з 07.08.2015 року Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Сєверодонецьку ГУ ДФС у Луганській області.

Позивач, з метою реєстрації податкових накладних засобами електронного зв'язку 18.06.2015 року здійснив спробу зареєструвати податкову накладну від 25.05.2015 року №20.

Проте, до Позивача від Відповідача-1 надійшла квитанція № 1 з позначкою «документ не прийнято». Підставою для відмови в прийнятті податкової накладної було зазначено наступне: «порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДФС України від 10.04.2008 № 233, а саме: - для платника ЄДРПОУ: « 32418971», код ДПІ: « 1234», не укладено Договір про визнання електронної звітності».

Так, Позивач зазначає, що податкова звітність приймалась податковим органом до 27.05.2015 року, водночас, після 28.05.2015 року останнім було неодноразово відмовлено у прийнятті звітності засобами електронного зв'язку, посилаючись на відсутність укладеного договору про визнання електронних документів.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб, під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до п. 201.1. Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 11 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

З 1 лютого 2015 реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладці та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Кодексу, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, Кодексом визначено обов'язок з реєстрації податкових накладних та, в той же час, не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому, встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, нормами Кодексу, делеговано Кабінету Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 p. № 1246 (далі-Порядок).

Згідно п. 2 Порядку, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС (п. 8 Порядку).

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є, зокрема, наявність помилок (пп.1 п.9 Порядку).

Однак, ані Податковим кодексом України, ані Порядком, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не конкретизуються помилки (не наводиться перелік), виявлення яких унеможливлює реєстрацію податкової накладної.

Слід зазначити, що зазначена відсутність законодавчого регулювання підстав можливого повернення податкової накладної суттєво порушує права платника податку.

Так, судом встановлено, що для відмови у прийнятті податкових накладних Позивача є виявлення помилки, а саме: «для платника ЄДРПОУ: « 32418971», код ДПІ: « 1234», не укладено договір про визнання електронної звітності».

У відповідності до п. 2 розділу II Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (надалі - Інструкція № 233) для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

У відповідності до п. 7 Інструкції № 233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем-2 укладено договір про визнання електронних документів.

Крім того, суд встановив, що даний договір, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду і вирішення даної справи, є чинним, адже в матеріалах справи відсутні докази існування обставин в частині права органу ДФС на скасування договору в односторонньому порядку.

Посилання Відповідача на те, що Позивач не знаходився за місцезнаходженням, судом не береться до уваги, оскільки належними та допустимими доказами ці обставини не доведені, а саме, те, що на момент направлення спірної податкової накладної в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців існувала інформація про відсутність ТОВ «Айлент» за податковою адресою.

В матеріалах справи містяться лише відомості, що 06.07.2015 року до Відповідача-2 надійшла інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців типу 106 - «підтвердження відомостей про юридичну особу», відповідно до якої Позивач вже не знаходиться за адресою 91016, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Совєтська, буд.73, що було вже пізніше за спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної справи.

Пунктом 3 ч. 6 договору визначено, що договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податку подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Згідно з приписами п. 5 ч. 6 договору у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Також, слід звернути увагу, що строк дії сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису Позивача становить по 24.07.2015 року.

За таких обставин доводи Відповідача-1 з приводу не укладення Позивачем договору про визнання електронної звітності, матеріалами справи не підтверджуються, що свідчить про відсутність законних підстав для не прийняття до реєстрації податкових накладених і розрахунків коригування.

Суд вважає, що направлення податкової накладної та прийняття її до Реєстру охоплюється поняттям реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до положень п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

З аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд прийшов висновку, що суб'єктом владних повноважень, що має нести відповідальність за неприйняття до реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової звітності позивача, є Державна фіскальна служба України, як адміністратор Реєстру, згідно пп.14.1.60п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновків, що позовні вимоги Позивача щодо визнати протиправним неприйняття Відповідачем-1 податкової накладної від 25.05.2015 року №20 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у вигляді квитанції №1 від 18.06.2015 року та вважати податкову накладну від 25.05.2015 року №20 прийнятою та зареєстрованою 18.06.2015 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним неприйняття Державної фіскальної служби України податкової накладної від 25.05.2015 року №20 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у вигляді квитанції №1 від 18.06.2015 року та вважати податкову накладну від 25.05.2015 року №20 прийнятою та зареєстрованою 18.06.2015 року.

3. Стягнути солідарно з Державної фіскальної служби України та ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ ДФС у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Айленд» (ЄДРПОУ 2418971) судові витрати в сумі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді К.Ю. Гариник

К.М. Кобилянський