Постанова № 54761636, 29.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2015 року № 826/24289/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 0003962205 та № 0003952205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/24289/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03 грудня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши адміністративний позову та додані до нього матеріали, всебічного і повно встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

У період з 16 червня 2015 року по 22 червня 2015 року на підставі направлення на проведення перевірки, згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Опімпласт-Україна» за грудень 2014 року, результати якої оформлені актом перевірки від 26 червня 2015 року № 3195/26-58-22-05/34913768 (далі по тексту - акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 121641 грн., у тому числі по періодах: за 2014 рік у сумі 121641 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 135157 грн. за грудень 2014 року.

На підставі вищезазначених висновків, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 15 липня 2015 року № 0003962205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202737,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 135157,00 грн., за штрафними санкціями - 67578,50 грн.

- 15 липня 2015 року № 000395/2205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 182461,50 грн., у тому числі за основним платежем - 121641,00 грн. Та за штрафними санкціями - 60820,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Опімпласт-Україна».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 26 червня 2015 року № 3195/26-58-22-05/34913768.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Опімпласт-Україна», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімапласт-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» укладено Договір поставки № 83, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити і передати у власність Покупця товар а саме: Арматуру 10 (клас А400С) у кількості 12,0 т. за ціною 7803,34грн. без ГПДВ; Арматуру 8 (клас А400С) у кількості 24,2 т. за ціною 8033,34грн без ПДВ; Арматуру 14 (клас А500С) у кількості 5,51т. за ціною 8923,17грн без ПДВ; Арматуру І2(клас А400С) у кількості 40,5т. за ціною 8359,75грн без ПДВ на загальну суму 810940,16 грн.

Згідно п.п., п.п 1.2., 1.3.,1.4. Договору Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором-отримати Товар на складі постачальника, та оплатити даний товар. Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України. Постачальник підтверджує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Відповідно до п.п., п.п.5.1, 5.2. Договору, Розрахунок з Продавцем за отриманий товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі в національній валюті України -гривнях, шляхом перерахування Покупцем коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі . Покупець оплачує отриманий Товар поетапно протягом 180 банківських днів з моменту отримання даного Товару на підставі виставлених рахунків Продавця.

На виконання умов договору, 22 грудня 2014 року TOB «Оптімапласт - Україна» виписало позивачу рахунок на оплату № 871 на суму 810940,16 грн. в тому числі ПДВ 135156,70 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімапласт - Україна» виписало на користь Позивача податкову накладну № 65 від 25.12.2014 року на загальну суму 56 652, 25 грн. в тому числі ПДВ 9442,04 грн., податкову накладну № 66 від 25.12.2014 року на загальну суму 57 840, 05 грн. в тому числі ПДВ 9640,01 грн., податкову накладну № 67 від 25.12.2014 року на загальну суму 59 788, 93 грн. в тому числі ПДВ 9964,82 грн., податкову накладну № 68 від 26.12.2014 року на загальну суму 55 715, 85 грн. в тому числі ПДВ 9285,97 грн., податкову накладну № 69 від 26.12.2014 року на загальну суму 55 032, 85 грн. в тому числі ПДВ 9672,14 грн., податкову накладну № 70 від 26.12.2014 року на загальну суму 58 785, 76 грн. в тому числі ПДВ 9797,63 грн., податкову накладну № 71 від 27.12.2014 року на загальну суму 59000,00 грн. в тому числі ПДВ 9833,33 грн., податкову накладну № 72 від 27.12.2014 року на загальну суму 57 682,28 грн. в тому числі ПДВ 9613,71 грн., податкову накладну № 73 від 29.12.2014 року на загальну суму 59189,65 грн. в тому числі ПДВ 9864,94 грн., податкову накладну № 74 від 29.12.2014 року на загальну суму 59 788,93 грн. в тому числі ПДВ 9964,82 грн., податкову накладну № 75 від 30.12.2014 року на загальну суму 58 225,65 грн. в тому числі ПДВ 9704,28 грн., податкову накладну № 76 від 30.12.2014 року на загальну суму 55675,94 грн. в тому числі ПДВ 9279,32 грн., податкову накладну № 77 від 30.12.2014 року на загальну суму 56980,06 грн. в тому числі ПДВ 9496,68грн., податкову накладну № 78 від 31.12.2014 року на загальну суму 57581,96 грн. в тому числі ПДВ.

Придбаний у контрагента товар оприбуткований позивачем на складі позивача.

Суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладеним віднесено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період та відображено у податковій декларації з ПДВ.

Оплата за придбані товари та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135- 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного оподаткованого періоду.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (тут і далі по тексту - Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначають згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктом 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, пунктам 138.11 статті 138, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пунктом 140.1 ст. 140 та ст. 141 Податкового кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст.. 139 Податкового кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визначено доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт наданих послуг.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптімапласт-Україна» у зв'язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Рембуд Теремки» є будівництво житлових та нежитлових будівель.

В межах здійснення власної господарської діяльності позивач придбавав арматуру у ТОВ «Оптімапласт-Україна» за договором від 22 грудня 2014 року № 83.

Послуги з транспортування придбаної у ТОВ «Оптімапласт-Україна» арматури надавалися позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт, з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надано транспортні послуги а/м РЕНО AM 7507 ВІ.

Факт відпуску та перевезення товару а саме « арматури» також підтверджується Товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено контролюючим органом в акті перевірки стосовно ТОВ «Оптімапласт-Україна», у зв'язку з відсутністю підтверджених даних по постачальнику матеріалів - арматури в асортименті, що був реалізований позивачу, відсутністю трудових та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для придбання та реалізації ТМЦ, сировини, матеріалів у ТОВ «Оптімапласт-Україна», встановлено неможливість фактичного здійснення вказаних послуг у грудні 2014 року..

Проте, судом встановлено, що необґрунтованими є посилання відповідача на те, що господарські операції з контрагентами не мали реального характеру, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Оптімапласт-Україна» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Оптімапласт-Україна» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Крім того, судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач, в свою чергу, не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оптімафарм-Україна», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 липня 2015 року № 0003962205, № 000395/2205 підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати присуджуються на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 липня 2015 року № 0003962205 та № 000395/2205.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5777,95 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 95 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник