Постанова № 54761542, 22.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року № 813/1531/15

о 17 год., 49 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/1531/15 за адміністративним

позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, представник ОСОБА_2до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ДФС у Львівській області, представник ОСОБА_3про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 від 28.03.2013 року, № НОМЕР_2 від 28.03.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому, позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 28.03.2013 року, № НОМЕР_2 від 28.03.2013 року в частині 13724,33 грн., вимоги про сплату боргу від 22.09.2014 року № Ф-0010 54 1702 та рішення від 22.09.2014 року № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій.

22.12.2015 року позовні вимоги в частині визнати протиправними і скасувати вимогу про сплату боргу від 22.09.2014 року № Ф-0010 54 1702 та рішення від 22.09.2014 року № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій, залишені без розгляду.

В іншій частині позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 14.03.2013 року №217/17-2015/НОМЕР_4 відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 28.03.2013 року за №0000111720 про донарахування суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 17793,25 грн. (в т.ч. 14234,60 грн. - основного платежу, та 3558,65 грн. - штрафних (фінансових) санкцій і рішення №0000121720 про донарахування суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, яке позивачем оспорюється в частині суми 13724,33 грн. (в т.ч. 10979,46 грн. - основного платежу, та 2744,87 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач незгідний із висновками відповідача про не підтвердження придбання товару (послуг), які ґрунтуються, в тому числі, на акті ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 12.07.2012 року за №255/22-411/35204840 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донбас Інвест ВН» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ за січень-лютий 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мясний альянс України».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою позивача встановлено порушення ОСОБА_1 пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.1. п. 198.4. п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.4. ст. 201 ПК України завищено податковий кредит за січень 2012 року на суму 10979,46 грн. та витрати на суму 54897,30 грн. за рахунок відображення податкового кредиту по операціях з ТОВ «Донбас Інвест ВН».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримала, надала додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

14.03.2013 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_1 /3286702976/ за період з 28.10.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 217/17-2015/32867029767.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст. 164, ст. 165, ст. 167, п. 177.2. ст. 177 ПК України, донараховано податок на доходів фізичних осіб в сумі 14234,60 грн.;

- неведення книг обліку доходів і витрат за 2011 та 2012 роки чим порушено п.177.10. ст. 177 ПК України;

- п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14, п. 198.1. п. 198.4. п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.4. ст. 201 ПК України, донараховано ПДВ за січень 2012 року в сумі 10979,46 грн.;

- п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 200.1., п. 200.2. п. 200.3. п. 200.4. ст. 200 ПК України, донараховано податок на додану вартість за 2012 рік в сумі 251050.00 грн.;

28.03.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111720, яким згідно п.п. 54.3.5. п. 54.3. ст. 54 ПК України на підставі акта перевірки №217/17-2015/32867029767 від 14.03.2013 року встановлено порушення ст. 164, ст. 165, ст. 167, п. 177.2., п. 177.6. ст. 177 ПК України, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, всього 17793,25 грн. в тому числі за основним платежем 14234,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3558,65 грн.

28.03.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121720, яким згідно п.п. 54.3.5. п. 54.3. ст. 54 ПК України на підставі акта перевірки №217/17-2015/32867029767 від 14.03.2013 року встановлено порушення п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1. п. 198.4. п. 198.6. ст. 198, п. 200.1., п. 200.2. п. 200.3. п. 200.4. ст. 200, п. 201.4. ст. 201 ПК України, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, всього 327536,83 грн. в тому числі за основним платежем 262029,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65507,37 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього ж Кодексу.

Згідно п. 177.2. ст. 177 цього ж Кодексу, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.6. ст. 177 цього ж Кодексу, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Згідно п. 187.1 ст. 187 цього ж Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 цього ж Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 198.4. ст. 198 цього ж Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 цього ж Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3. ст. 200 цього ж Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.4. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки:

- щодо спірного рішення від 28.03.2013 року за №0000121720, яким відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1. п. 198.4. п. 198.6. ст. 198, п. 200.1., п. 200.2. п. 200.3. п. 200.4. ст. 200, п. 201.4. ст. 201 ПК України, у звязку з чим позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб в частині 13742,33 грн. в тому числі за основним платежем 10979,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2744,87 грн. щодо господарських відносин із ТОВ «Донбас Інвест ВН».

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду ті ж докази, які були ним надані до перевірки, а саме: договір №200103 від 20.01.2012 року між позивачем та ТОВ «Донбас Інвест ВН», рахунок фактура №00-0000140 від 20.01.2012 року, видаткова накладна №00-0000134 від 20.01.2012 року на суму 65876,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 10979,46 грн.), податкова накладна №139 від 20.01.2012 року на суму 65876,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 10979,46 грн.), рахунок фактура №00-0000584 від 12.03.2012 року, видаткова накладна №00-0000560 від 12.03.2012 року на суму 62400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10400,00 грн.), податкова накладна №91 від 12.03.2012 року 62400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10400,00 грн.), банківськими виписками за 21.05.2012 року та 01.06.2012 року.

Судом враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та повністю відображають зміст і обсяг зафіксованих ними господарських операцій. Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаним контрагентом позивача спричинили реальні зміни його майновому стані. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданого йому товару цим же контрагентом. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать зазначені вище докази. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо висновків відповідача на підставі акта перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 12.07.2012 року за №255/22-411/35204840 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донбас Інвест ВН», суд зазначає наступне, посилання відповідача на акт перевірки є необґрунтованим, оскільки обставини щодо вказаних господарських операцій саме з позивачем податковим органом реально не встановлювались.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно обєкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою субєктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обовязків позивача, оскільки обставини зазначені у актах перевірок контрагентів мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок.

Крім цього, позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обовязки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Мета позивача полягала у використанні придбаних робіт, послуг у власній господарській діяльності, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагента, платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність формування бухгалтерського обліку та податкової звітності від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обовязку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами у справі не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента робіт, послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем також не спростовано.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині, суд не надано.

Відповідно спірне рішення від 28.03.2013 року за №0000121720 в частині 13742,33 грн. в тому числі за основним платежем 10979,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2744,87 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

- щодо спірного рішення від 28.03.2013 року за №0000111720, яким відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 164, ст. 165, ст. 167, п. 177.2., п. 177.6. ст. 177 ПК України, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 14234,60 грн. (без штрафних санкцій), яка складається з 8234,60 грн. щодо господарських відносин із ТОВ «Донбас Інвест ВН», та суми авансових платежів сплачених протягом звітного періоду в сумі 6000,00 грн.

В частині спірного рішення щодо правовідносин із - ТОВ «Донбас Інвест ВН» суд вказує про неправомірність висновків відповідача з тих же підстав, що і неправомірність спірного рішення від 28.03.2013 року рішення відповідача за №0000121720 по даній справі.

В частині цього ж спірного рішення щодо сплачених авансових платежів в сумі 6000,00 грн. суд зазначає про те, що відповідачем у акті вказано, що позивач включив до декларації занижені податкові зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, а саме сплачені платником протягом звітного періоду, завищено суму авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6000,00 грн., що привело до заниження суми податку, яка підлягає сплаті в сумі 6000,00 грн. чим порушено вказані норми ПК України. Вказаний опис порушення є суперечливий за своїм же змістом, і унеможливлює одночасно заниження та завищення фактично сплачених одних і тих же авансових платежів.

Відповідно спірне рішення відповідача від 28.03.2013 року за №0000111720, є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім цього, відповідачем ні у висновках акту перевірки, ні у спірних рішеннях не конкретизовано в якій частині позивачем порушено вимоги ст. ст. 164, 165, 167 ПК України, а про порушення позивачем п. 177.6. ст. 177 ПК України, взагалі відсутній висновок у цьому ж акті перевірки.

З вказаних підстав судом не враховуються заперечення відповідача в межах вимог що є предметом вирішення спору даною постановою.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги позивача до відповідача про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень від 28.03.2013 року за №0000111720 про донарахування суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 17793,25 грн. (в т.ч. 14234,60 грн. - основного платежу, та 3558,65 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та №0000121720 про донарахування суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 13724,33 грн. (в т.ч. 10979,46 грн. - основного платежу, та 2744,87 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 28.03.2013 року та № НОМЕР_2 від 28.03.2013 року в частині суми 13724,33 грн. (в т.ч. 10979,46 грн. - основного платежу, та 2744,87 грн. - штрафних (фінансових).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника НОМЕР_4, вул. Коперника, 46/6, м. Львів) 91,35 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 28.12.2015 року.

Суддя Гавдик З.В.