Постанова № 54761236, 16.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5148/14

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Захарченко О.Є.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Новоград-Волинської районної державної адміністрації про стягнення 175808,51 грн.,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в яком просить стягнути на її користь з Новоград-Волинської районної державної адміністрації середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 175808,51 грн. В обґрунтування позову зазначає, що у зв'язку з невиплатою їй в повному обсязі заробітної плати за період поновлення на роботі з 12 квітня по 21 червня 2007 року на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року по справі № 0670/2518/12, вона вимушена була звернутися знову до суду і постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року по справі № 806/4768/13-а, яку відповідач не оскаржував, на її користь стягнуто недоплачену заробітну плату в розмірі 2976,02 грн. Виконання постанови від 29.08.2013 року по справі № 806/4768/13-а та остаточний розрахунок з нею було проведено тільки 08.10.2014 року. Позивач вважає, що відповідно до приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити їй за період з 04.11.2007 року (дня її звільнення, встановленого судовим рішенням по справі № 0670/2518/12) по 08.10.2014 року (дгя остаточного розрахунку) середній заробіток за затримку остаточного розрахунку в сумі 175808,51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року у справі № 0670/2518/12 визнано протиправними та скасовано розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації №733 від 20 листопада 2006 року і № 67-К від 11 грудня 2006 року. Визнано ОСОБА_3 звільненою з посади начальника відділу освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації з 04 листопада 2007 року за п.5 ст. 36 КЗпП України. Зобов'язано Новоград-Волинську районну державну адміністрацію внести відповідні записи в трудову книжку ОСОБА_3, нарахувати і виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2006 року по 04 листопада 2007 року включно і компенсацію за невикористану відпустку.

Постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року у справі № 806/4768/13-а стягнуто з Новоград-Волинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 2976,02 грн недоплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, остаточний розрахунок та виконання судового рішення було фактично здійснено 08.10.2014 року, що підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою по картковому рахунку (т. 1 а.с. 16).

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що остаточний розрахунок з ОСОБА_3 було здійснено 20.12.2013, як вбачається з платіжної відомості № 30 за грудень 2013 року, оскільки при дослідження матеріалів адміністративної справи встановлено, що виплату було здійснено неналежною особою, оскільки в постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року у справі №806/4768/13-а стягнуто з Новоград-Волинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 2976,02 грн тоді як виплату було здійснено відділом освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації.

Разом з тим, суд вважає, що перерахування коштів в сумі 2976,02 грн відповідачем на картковий рахунок позивача 08.10.2014 свідчить про те, що Новоград-Волинська районна державна адміністрація вказаною дією фактично визнала невиконання судового рішення 20.12.2013.

З огляду на викладене, суд вважає, що мало місце невиконання судового рішення з вини відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, невиплата працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Законодавцем по суті визначено час затримки розрахунку виключно з одним юридичним фактом - наявною сумою, що належить звільненому працівникові яка повністю чи частково не сплачена йому роботодавцем з вини останнього.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Вказана правова позиція висловлена в Постанові Верховного суду України від 15 вересня 2015 року у даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, що до 01.02.2008 року становила 70,52 грн та 102,27 грн - після 01.02.2008 року з урахуванням коефіцієнту підвищення. Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати на день фактичного розрахунку ОСОБА_3 за період з 04.11.2007 по 08.10.2014, сума заробітної плати за вказаний період становить 175808,51 грн (а.с.1, том 2).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Новоград-Волинської районної державної адміністрація на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 175808,51 грн. за період з 04.11.2007 по 08.10.2014 .

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 23 грудня 2015 р.