Рішення № 54761131, 17.12.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

17.12.2015

Справа №2/489/2142/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі Ленінський ВДВС), державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «ІЦ» МЮУ), публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Енергобанк» про визнання недійсними електронних торгів, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсними електронні торги проведені ДП «ІЦ» МЮУ 14 квітня 2015 р. і оформлені протоколами №72646 і 72647 на яких він купив транспортний засіб Renault Magnum 430, 1999 року випуску, білого кольору, № двигуна 83МО386275, № шасі VF611GTAOE0018759, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп BSS Metaco SD 338, 2000 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, № шасі TKYNV35Z5Y1OR1848. Просив стягнути з Ленінського ВДВС суму 140548,25 грн. сплачені за придбання вказаних транспортних засобів, а з ДП «ІЦ» МЮУ суму 7186,75 грн. гарантійних внесків. Також просив стягнути з відповідачів 400 грн. на відшкодування витрат на оплату банківських комісій і 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовані тим, що придбане майно відсутнє в натурі, а Ленінський ВДВС відмовляється повернути кошти сплачені покупцем в якості оплати за майно.

Ухвалою суду від 29 вересня 2015 р. занесеною до журналу судового засідання до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2

У листопаді 2015 р. позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 400 грн. комісій та 3000 грн. моральної шкоди були уточнені в частині пропорційного розподілу до відповідачів: з Ленінського ВДВС просили стягнути 380 грн. і 3000 грн. моральної шкоди., а з ДП «ІЦ» МЮУ 20 грн. комісії та 3000 грн. моральної шкоди. Підставою позову додатково було зазначені також те, що ОСОБА_1 відмовився від договору купівлі-продажу транспортних засобів, договір є розірваним. Оплата за транспортні засоби та кошти гарантійного внеску є безпідставно набутими відповідачами. Крім того, орган ДВС при передачі майна на реалізацію повинен був вилучити майно у боржника і передати його ДП «ІЦ» МЮУ на зберігання і не мав права передавати майно боржнику на зберігання, а ДП «ІЦ» МЮУ не мало підстав для проведення торгів з реалізації вказаного майна за його відсутності. Тому Ленінський ВДВС та ДП «ІЦ» МЮУ відповідають за недотримання порядку реалізації майна щодо його зберігання.

Ухвалою суду від 24 листопаду 2015 р. позов в частині стягнення з відповідачів банківської комісії сумі 400 грн. і 3000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди залишений без розгляду (а.с.129).

В судовому засіданні представник позивача остаточні позовні вимоги підтримала.

Представник ДП «ІЦ» МЮУ просила позов залишити без задоволення.

Представник Ленінського ВДВС просив у задоволенні позову відмовити.

Представник ПАТ «Енергобанк» в судове засідання не зявився, відзиву не надала.

Третя особа без самостійних вимого в судове засідання не зявилася, відзиву не направила.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, встановив такі обставини.

Постановою від 03 червня 2013 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС було відкрито виконавче провадження №38179303 про стягнення на підставі виконавчого листа №2/1416/1201 виданого 20 березня 2013 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва з ОСОБА_3 солідарно із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Енергобанк» боргу за кредитним договором в сумі 87484,96 доларів США та пені в сумі 98039,35 грн. (а.с.87).

15 липня 2013 р. державним виконавцем в м. Миколаєві по вул. Казарського, 3/7 було проведено опис та арешт майна належного ОСОБА_3, а саме: транспортного засобу Renault Magnum 430, 1999 року випуску, білого кольору, № двигуна 83МО386275, № шасі VF611GTAOE0018759, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу BSS Metaco SD 338, 2000 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, № шасі TKYNV35Z5Y1OR1848, яке було передано на зберігання боржнику ОСОБА_3 актом опису й арешту майна (а.с.40-42).

Постановою державного виконавця від 23 травня 2014 р. зберігача арештованого майна ОСОБА_3 було замінено на ОСОБА_2, про що того ж дня остання розписалася в постанові (а.с.90).

У грудні 2014 р. документи на реалізацію арештованого майна були направлені від Ленінського ВДВС до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (а.с.91-95).

Перші електронні торги з реалізації даних транспортних засобів, призначені на 05 січня 2015 р., та другі торги не відбулися, транспортні засоби двічі уцінювалися державним виконавцем Ленінського ВДВС (а.с.96-102)

Відповідно до протоколу №72647 проведення електронних торгів від 14 квітня 2015 р. ОСОБА_1 за ціною 55385 грн. купив причіп BSS Metaco SD 338, сума сплаченого гарантійного внеску 2769,25 грн., сума оплати на користь Ленінського ВДВС 52615,75 грн., місцезнаходження проданого майна зазначено - м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/7 (а.с.106). В позові є описка в частині вказівки суми перерахованої до Ленінського ВДВС за продаж причепу BSS Metaco SD 338, згідно його тексту сума сплачена ОСОБА_1 за квитанцією № 0.0.373124097.1 від 15 квітня 2015 р. становить 56615,75 грн., а відповідно до копії квитанції сума оплати становить 52615,75 грн. (а.с.14)

Згідно протоколу проведення електронних торгів №72646 від 14 квітня 2014 р. ОСОБА_1 за ціною 88350 грн. купив транспортний засіб Renault Magnum 430, сума сплаченого гарантійного внеску 4417,50 грн., сума оплати на користь Ленінського ВДВС 83932,50 грн., місцезнаходження проданого майна зазначено - м. Миколаїв, вул. Казарського,3/7 (а.с.107).

27 квітня 2015 р. державний виконавць Ленінського ВДВС склав акт проведення електронних торгів, в якому засвідчив обставини викладені в протоколах проведення електронних торгів №72646, 72647 від 14 квітня 2015 р., а також зазначив, що кошти 83932,50 грн. і 52615,75 грн. від продажу транспортних засобів надійшли 16 квітня 2015 р. на депозит Ленінського ВДВС (а.с.109,111, 113).

24 квітня 2015 р. державний виконавець Ленінського ВДВС направив стягувачу ПАТ «Енергобанк» листа з проханням зазначити платіжні реквізити для безготівково перерахування отриманих від реалізації вказаного майна коштів (а.с.114).

На час розгляду справи кошти виручені від реалізації вказаних транспортних засобів стягувачу ПАТ «Енергобанк» від Ленінського ВДВС не перераховані і перебувають на депозиті цього відділу.

01 травня 2015 р. державний виконавець Ленінського ВДВС направив зберігачу ОСОБА_2 вимогу про передання проданого майна (а.с.115-116).

Актом від 20 травня 2015р. державний виконавець Ленінського ВДВС засвідчив, що продані ОСОБА_1 транспортний засіб Renault Magnum 430 та причіп BSS Metaco SD 338 відсутні на місці зберігання в м. Миколаєві по вул. Казарського,3/7, а зберігач ОСОБА_3М, на вимогу державного виконавця 20 травня 2015 р. не зявилася (а.с.117).

20 травня 2015 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС була винесена постанова про розшук майна боржника (а.с.118).

30 червня 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Ленінського ВДВС з проханням повернути йому кошти сплачені за придбані транспортні засоби із гарантійним внеском (а.с.18).

Листом від 07 липня 2015 р. начальник Ленінського ВДВС відповів ОСОБА_1, що чинними нормативними актами не передбачено повернення коштів переможцю електронних торгів (а.с.34).

На підставі подання державного виконавця Ленінського ВДВС від 05 серпня 2015 р. про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 388 КК України, 10 серпня 2015 р. слідчим Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області до ЄРДР були внесені відомості порушення кримінального провадження. Станом на 23 вересня 2015 р. підозру нікому не предявлено (а.с.63-66,67).

Згідно повідомлення УДАІ УМВС України в Миколаївській області станом на 16 жовтня 2015 р. транспортні засоби Renault Magnum 430, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіп BSS Metaco SD 338, реєстраційний номер НОМЕР_2, продовжують бути зареєстровані за ОСОБА_3 (а.с.77).

23 жовтня 2015 р. ОСОБА_1 направив Ленінському ВДВС та ДП «ІЦ» МЮУ заяву про відмову від договору купівлі вказаних транспортних засобів у звязку з відмовою продавця передати йому товар і проханням повернути сплачені ним кошти в сумі 147735 грн. (а.с.83-86).

Положення Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 р. за №512/5,, свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", п. 4.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Відповідно до положень наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів.

Правила ж проведення електронних торгів визначені Тимчасовим порядком затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2015 р. за №656/5 (далі Тимчасовий порядок)

У відповідності до Тимчасового порядку - електронні торги це прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі; Системою є інформаційна система, що забезпечує здійснення в електронній формі процесів подання й обробки заявок на участь в електронних торгах, проведення електронних торгів з реалізації арештованого державними виконавцями майна, обробку інформації про електронні торги; Організатором є державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення Системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; учасник електронних торгів це фізична особа, що має повну дієздатність, та юридична особа в особі представника, уповноваженого виступати від її імені, яка сплатила гарантійний внесок та допущена Організатором до участі в електронних торгах відповідно до вимог цього Порядку; гарантійний внесок - грошовий завдаток, зарахований на рахунок Організатора, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа - учасник електронних торгів та дорівнює сумі винагороди організатору електронних торгів за надані ним послуги з реалізації майна.

Відповідно до п. 1 розділу IX Тимчасового порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня формування протоколу здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку: зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок органу державної виконавчої служби; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів.

Згідно п. 8-10 Тимчасового порядку акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Цей акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно. Переможець електронних торгів зобовязаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати отримання акта. У разі отримання майна пізніше семи робочих днів з дати отримання акта витрати на зберігання майна в період, що перевищує вказані вище сім робочих днів, покладаються на переможця електронних торгів.

У відповідності до розділу ХI Тимчасового порядку спори, повязані з реалізацією майна, вирішуються в судовому порядку.

Вирішуючи спір суд виходить із такого.

Процедура реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів. Враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах.

Отже, відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів.

Обґрунтування позову не дає підстав для визнання недійсними електронних торгів, які відбулися 14 квітня 2015 р. з реалізації транспортного засобу Renault Magnum 430 та причепу BSS Metaco SD 338, які були оформлені протоколами №72646 і 72647

На час передання вказаного рухомого майна на реалізацію, перші торги яким відбулися ще у січні 2015 р., діяла редакція п. 4 розділу II «Передача майна на реалізацію» Тимчасового порядку, яка передбачала, що державний виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження". Зберігачами можуть бути боржник, член його сімї або інші особи, у тому числі Організатор та/або особи, визначені головними управліннями юстиції у місті Києві та областях, що беруть участь в експерименті, шляхом проведення відкритого конкурсу.

У разі якщо зберігачем є Організатор, угода укладається між регіональним органом державної виконавчої служби та Організатором. При передачі майна складається акт приймання-передавання, який є невідємною частиною угоди.

Аналогічні положення збереглися в поточній редакції п. 4 розділу II «Передача майна на реалізацію» Тимчасового порядку.

Але після внесення наказом Мінюсту України від 18 лютого 2015 р., які набрали чинності із 03 березня 2015 р., змін до п. 2 розділу II Тимчасового порядку, ним було визначено що на момент направлення державним виконавцем до регіонального органу державної виконавчої служби для проведення реалізації майна документів, рухоме майно вже повинно бути передано на зберігання Організатору, крім випадків, коли це майно не може бути передано на зберігання Організатору з обєктивних причин (верстати, механізми, устаткування тощо).

Поточною редакцією пункт 4 розділу III Тимчасового порядку передбачено право державного виконавця предявити вимогу на виконання якої Організатор невідкладно забезпечує приймання майна на зберігання на будь-якому етапі звернення стягнення на майно.

Таким чином нова редакція п. 2 розділу II Тимчасового порядку не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки передача майна на реалізацію відбулася раніше, ніж вона набрала чинності.

Посилання позивача на положення п. 9.1. Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту України 15 липня 1999 р. за №42/5 щодо несення організатором аукціону відповідальності за збереження аукціонного майна з моменту його приймання на аукціон і до видачі оплаченого майна суд відхиляє, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин діє спеціальний нормативний акт Тимчасовий порядок, який було введено в порядку експерименту з запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Тлумачення позивача положень Тимчасового порядку щодо обовязку за змістом функцій Організатора здійснювати функції по забезпеченню збереження майна є субєктивним і судом відхиляється. Правом призначити зберігача на час передання спірного рухомого майна на реалізацію був наділений державний виконавець із кола субєктів зазначених в абзаці 2 пункту 4 розділу II Тимчасового порядку.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

За суттю Тимчасового порядку реалізація майна на електронних торгах відбувається із застосування принципу 100% попередньої його оплати. Виникнення права власності на рухоме майно шляхом оформлення державним виконавцем акту про проведені електронні торги та передання майна набувачу можливе послідовно тільки після повної оплати ціни майна та гарантійного внеску.

Зі змісту зазначеної ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати (постанова ВСУ від 28 листопада 2011 р. у справі 3-127гс11).

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму предявлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

При цьому згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Підстави уточненого позову про розірвання позивачем договору купівлі-продажу спірного рухомого майна через відмову від нього суд відхиляє через недоведеність, оскільки положення ст. 651 ЦК України передбачають можливість розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Предметом даного позову не є розірвання договору, а посилань на пункт або норму закону, якою передбачено одностороннє розірвання договору купівлі-продажу укладеного на електронних торгах позивач в позові не навів.

Посилання позивача в уточненому позові, що реалізація спірного майна відбулася за відсутності майна, а кошті оплачені як ціна товару та гарантійний внесок набуті Ленінським ВДВС та ДП «ІЦ» МЮУ безпідставно не підтверджені достатніми доказами.

Факт відсутності рухомого майна на місці збереження був достовірно встановлений лише після проведення електронних торгів. До того ж відсутність проданого майна на місці збереження не означає правового припинення його існування і не є підставою передбаченою ч. 1 ст. 203 ЦК України для визнання договору недійсним..

За такого позов до Ленінського ВДВС слід задовольнити частково і стягнути на користь ОСОБА_1 через його відмову від прийняття виконання в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України суму оплати яка надійшла 16 квітня 2015 р. на депозит Ленінського ВДВС згідно протоколів проведення електронних торгів №72646, 72647 від 14 квітня 2015 р., в розмірі 83932,50 грн. і 52615,75 грн. на суму 136548,25 грн.

У задоволенні позовних вимог до Ленінського ВДВС в частині визнання недійсними електронних торгів проведених ДП «ІЦ» МЮУ 14 квітня 2015 р., які були оформлені протоколами №72646 і 72647, слід відмовити через недоведеність оскільки право визначати зберігача державний виконавець використав відповідно до законодавства.

У задоволенні позовних вимог до ДП «ІЦ» МЮУ слід відмовити в повному обсязі оскільки позивачем не доведено факту порушення цим відповідачем правил з проведення електронних торгів, передбачених Тимчасовим порядком і факту безпідставності набуття гарантійних внесків в розмірі 2769,25 грн. і 4417,50 грн. оплачених відповідно до протоколів №72647 і 72646 від 14 квітня 2015 р. відповідно.

У задоволенні вимог до ПАТ «Енергобанк» слід відмовити тому, що кошти від реалізації спірного рухомого майна в сумі 136548,25 грн., які зберігаються на депозитному рахунку Ленінського ВДВС на рахунок банку не перераховані, тому право власності на них він не набув.

Відсутність факту недійсності оспорюваних електронних торгів недійсними або розірвання на підставі них відносин договорів купівлі-продажу, не перешкоджатиме повторній реалізації спірного рухомого майна на виконання рішення суду.

По-перше, ОСОБА_1 відмовився від прийняття виконання за оспорюваними правочинами і це встановлено цим рішенням.

По-друге, внаслідок стягнення з Ленінського ВДВС на користь ОСОБА_1 грошових сум придбання спірного рухомого майна буде діяти пункт 4 розділу VIII «Порядок розрахунків за придбане на електронних торгах майно та перехід права власності» Тимчасового порядку відповідно до якого у разі ненадходження всієї належної грошової суми на рахунок органу державної виконавчої служби у строки, визначені пунктом 1 цього розділу, регіональний орган державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє Організатора про несплату переможцем електронних торгів належної грошової суми за придбане майно, що є підставою для вжиття відповідних заходів Організатором відповідно до пункту 3 розділу VI цього Порядку.

Правовідносини в справі не мають характеру споживчих, тому позивачем безпідставно, з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» не сплачено судовий збір, який складався на момент предявлення позову з 1% від суми майнових вимог 83932,50 грн. і 52615,75 грн. (136548,25 грн.) та 2769,25 грн. і 4417,50 грн. (7186,75 грн.) і 400 грн. комісій на загальну суму 144135 грн., тобто 1441,35 грн.

Вимоги про стягнення 400 грн. комісій, тобто 0,28% від ціни позову, були залишені без розгляду за заявою представника позивача, тому повинні бути оплачені ним в розмірі 4,03 грн. згідно п.4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

З врахуванням часткового задоволення позову про стягнення коштів з Ленінського ВДВС, тобто в розмірі 95% від 1437,32 грн., з Ленінського ВДВС та з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1365,45 грн. і 71,87 грн. відповідно.

На час предявлення позову, вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди, які в подальшому були залишені без розгляду, не були оплачені судовим збором в розмірі 243,60 грн., які слід стягнути з позивача у відповідності до п.4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, відповідно до п. 13 постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» за самостійну позовну вимогу немайнового характеру про визнання недійсними електронних торгів позивачем не оплачений судовий збір 243,60 грн., які також слід стягнути з нього, оскільки позов в цій частині залишено без задоволення.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 136548,25 грн. оплачених згідно протоколів проведення державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України електронних торгів №72646, 72647 від 14 квітня 2015 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 563,10 грн.

Стягнути з Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в дохід держави судовий збір 1365,45 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий термін, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький