Постанова № 54760721, 06.11.2015, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/4348/15-а

Провадження № 2-а/488/170/15 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.11.2015 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого по справі судді Безпрозванного В.В.,

при секретарі Чуб Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Корабельному районі м. Миколаєва про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, в якому просив визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва щодо відмови в здійсненні нарахування довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, розмір якої зазначений у довідці ОСОБА_2 державної судової адміністрації в Миколаївській області за № 7/1/-1600/14 від 26.12.2014 року; зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва здійснити нарахування довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді, яке згідно довідки ОСОБА_2 державної судової адміністрації України в Миколаївській області за № 7/1/-1600/14 від 26.12.2014 року складає 21924 грн., починаючи з 26.12.2014 року без обмеження максимального розміру такого утримання з виплатою раніше недоплаченої суми.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 12.04.1976 року працював суддею Жовтневого районного суду Миколаївської області, а з 22.06.1987 року - суддею Корабельного районного суду м. Миколаєва. 29.11.2013 року позивач подав заяву про відставку та згідно Постанови Верховної Ради України від 25.12.2014 року був звільнений з посади судді Корабельного районного суду м. Миколаєва у звязку із виходом у відставку на підставі п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. 43 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, позивач має стаж роботи суддею 38 років 8 місяців 13 днів. З 19.05.2011 року позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва та отримував пенсію за віком. 26.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного утримання судді у відставці, вказане довічне утримання було йому призначено в розмірі 70 відстотків грошового утримання працюючого судді без обмеження граничного розміру такого утримання. 20.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення нарахування йому довічного утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, але 03.09.2015 року отримав відмову у здійсненні такого нарахування. Позивач вважає дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва протиправними, а тому, посилаючись на на положення Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", просить позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача та заперечення проти позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Свої заперечення мотивував тим, що ОСОБА_1 звільнений з посади судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 року, що обумовлює застосування ОСОБА_2 норм діючого на той час Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI, яким регламентовано призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва як суддя у відставці. З грудня 2014 року отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 70 відсотків грошового утримання працюючого судді без обмеження граничного розміру такого утримання.

20.08.2015 року позивач звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва із заявою про здійснення йому нарахування довічного утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.

ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва своїм листом № 61-Б-01 від 03.09.2015 року відмовило позивачу у здійсненні такого нарахування, посилаючись на те, що щомісячне довічне грошове утримання призначено згідно законодавства, яке діяло на момент подання заяви позивачем.

Суд вважає таке рішення відповідача незаконним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноститься і щомісячне довічне грошове утримання суддей у відставці.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться відповідно до вимог ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин ).

Рішенням Конституційного Суду України № 3рп/13 від 03.06.2013 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ч. 3, перше, друге, третє речення ч. 5 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453- VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI та відновлено дію ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Відповідно до пп. 2 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме визначено, що у ч. 3 ст. 138 цифри "80" змінити цифрами "70". Зміни набрали чинності з 01.05.2014 року.

Таким чином, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" нової редакції ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не прийнято, а було змінено лише відсоткову ставку грошового утримання судді, що враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тоді як норма, відповідно до якої передбачено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, жодних змін не зазнала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді 38 років 8 місяців 13 днів, таким чином станом на 26.12.2014 року, тобто на момент виходу у відставку та набуття в звязку з цим права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, розмір належної йому виплати був передбачений у розмірі 90 відсотків від заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно довідки ОСОБА_2 державної судової адміністрації України в Миколаївській області за № 7/1/-1600/14 від 26.12.2014 року така заробітна плата дорівнює 21924 грн.

Суд також виходить з того, що гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-371а14, де зазначено, що визначеніКонституцієюта законами України гарантії незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Зміни законодавства в подальшому не можуть вплинути на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, який був передбачений законом на момент виходу його у відставку, оскільки у відповідності до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, відсотковий розмір довічного грошового утримання, який було визначено суддям (залежно від суддівського стажу) на момент їх звільнення з посади, не може змінюватись у бік зменшення, тому і нарахування такого утримання має проводитись, виходячи з цього розміру.

Суд вважає доведеним, що відповідачем було призначено довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у відсотковому розмірі, меншому, ніж передбачав закон на момент набуття позивачем права на призначення такого утримання, чим без законних підстав було звужено обсяг права позивача на таке утримання. Відтак суд приходить до висновку, що відмова у здійсненні нарахування за заявою відповідача є протиправною та порушує право позивача на досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Ухвалою суду від 06.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва здійснити нарахування довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 26.12.2014 року по 02.04.2015 року, залишені без розгляду, у зв'язку із чим нарахування довічного грошового утримання повинно здійснюватися у відповідності до вимог ч. 1 ст. 99 КАС України та в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

У відповідності до ст. 94 КАС України суд стягує з відповідача понесені ОСОБА_1 судові витрати.

Постанова в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць на підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 03.09.2015 року про відмову в нарахуванні ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.

Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва провести нарахування та виплачувати довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді, яке згідно довідки ОСОБА_2 державної судової адміністрації України в Миколаївській області за № 7/1/-1600/14 від 26.12.2014 року складає 21924 гривень, починаючи з 02.04.2015 року, без обмеження максимального розміру такого утримання з виплатою раніше недоплаченої суми зазначеного грошового утримання.

Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487,20 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанову суду в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва. На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її проголошення, однак якщо учасники процесу не були присутні у судовому засіданні під час її проголошення вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:(підпис)

Копія вірна:

Суддя: В.В. Безпрозванний