Рішення № 54760696, 10.11.2015, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/1794/14-ц

Провадження № 2/488/74/15 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2015 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого по справі судді - Безпрозванного В.В.,

при секретарі судового засідання - Чуб Т.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Миколаєві, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про продовження строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому просить продовжити строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_5 на праві власності за свідоцтвом про право на спадщину за законом. Разом з ОСОБА_5 на момент смерті проживала його рідна сестра - ОСОБА_3, якій на таких же підставах належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_2 Позивач, як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки на момент смерті спадкодавця був малолітнім. Єдиним законним представником позивача на той час була його матір - ОСОБА_6, яка перебувала з померлим ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, що не були зареєстровані в органах РАЦС. Оскільки доказів того, що мати позивача проживала разом із померлим або була вчасно повідомлена про смерть спадкодавця та наявність спадкового майна, ОСОБА_6 не звернулася до нотаріальної контори в інтересах малолітнього сина. На думку позивача, має місце презумція поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, тому ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, доповнили, що згідно відповіді Державного нотаріального архіву Миколаївської області за вих. № 2545/01-21 від 18.10.2012 року відомостей про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5 не виявлено.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали. В наданих суду письмових запереченнях та безпосередньо в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 є рідною сестрою померлого ОСОБА_1 та була зареєстрована і фіктично проживала із братом в АДРЕСА_1. Тобто саме відповідач, як спадкоємець другої черги за законом, прийняла спадщину після смерті брата, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. Позивач ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, фактично спадщину не прийняв та із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк не звернувся. Ніяких претензій щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, позивач та його матір ОСОБА_6, як законний представник неповнолітнього позивача, не пред'являли аж до 2013 року, хоча про наявність спадкового майна їм було достовірно відомо. Також ОСОБА_3 зауважила, що позивач безпідставно посилається на неповнолітній вік, як на поважність причини пропущення встановленого законом строку для прийняття спадщини, оскільки 18 років йому виповнилося у 2001 році, а перше звернення позивача до суду з приводу спадщини відбулося в 2013 році, тобто через 12 років після досягнення повноліття.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року, тобто дати набрання чинності ЦК України 2003 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР в редакції 1963 року.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 року Миколаївським міським відділом ЗАГС.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.02.1966 року державним нотаріусом Жовтневої державної нотаріальної контори та зареєстрованого 20.04.1966 року ММБТІ за р.№ 234.

Позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, виповнилось 4 місяці 20 днів, тобто він не досяг повнолітнього віку.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Таким чином позивач був спадкоємцем першої черги за законом, але у встановлений законом строк його законний представник - матір ОСОБА_6 , не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на день відкриття спадщини та вподальшому в спадковому будинку разом із малолітнім сином не проживала, тобто не прийняла спадщину.

Відповідач ОСОБА_3, як сестра померлого ОСОБА_5, відповідно до вимог ст. 530 ЦК УРСР у разі відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, вважається спадкоємцем другої черги за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 19.12.1969 року по теперішній час зареєстрована та проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 та після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тобто відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається такою, що прийняла спадщину.

За правилами ст. 525, 549 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно повідомлення Державного нотаріального архіву Миколаївської області за вих. № 2545/01-21 від 18.10.2012 року інформації щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, не виявлено.

Вирішуючи питання про продовження строку для прийняття спадщини, суд аналізує поважність причин його пропуску.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини позивач посилається на те, що на час смерті батька - ОСОБА_5, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 року, йому було лише 4 місяці та на той час законним представником неповнолітнього позивача була його матір ОСОБА_6, яка перебувала з померлим ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, що не були зареєстровані в органах РАЦС, та не була повідомлена про наявність спадкового майна.

Однак, як вбачається з позовної заяви про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, поданої ОСОБА_1 до Корабельного районного суду м. Миколаєва 13.09.2013 року, про наявність спадкового майна, а саме 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 позивачу та його матері ОСОБА_6 було відомо, та, як зазначав сам позивач, оригінал документу, який підтверджує право власності спадкодавця на майно, після його смерті завжди знаходився у ОСОБА_1 та його матері.

Зазначені обставини також підтверджено свідченнями допитаних судом свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем ОСОБА_1 доказів на підтвердження того, що він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, з поважних причин не надано.

Крім того, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01.01.2004 року.

Згідно вимог ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності, у застосуванні якої наполягала відповідач ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 208-209, 212-215 та 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про продовження строку для прийняття спадщини відмовити за спливом позовної давності.

На рішення суду може бути надана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:(підпис)

Копія вірна:

Рішення суду не набрало законної сили.

Суддя: В.В. Безпрозванний