Вирок № 54759564, 29.12.2015, Великобілозерський районний суд Запорізької області

1-кп/312/3/2015

312/16/15-к

29.12.2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 312/16/15-к

провадження № 1-кп/312/3/2015

29 грудня 2015 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

при секретарі Лісничій А.Л.,

за участю прокурорів Макаренка А.Є., Вітюка А.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Велика Білозерка кримінальне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014080260000717, за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який працює слюсарем на Запорізькій ТЕС, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 корпус № 3АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2014 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, рухаючись по проїзній частині вулиці Радянської в с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області з боку с. Гюнівка в напрямку вулиці Гоголя, здійснював керування автомобілем марки «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, із швидкістю 50-60 км/год, не переконавшись в безпеці руху, змінив напрямок свого руху вліво, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху транспорту, по якій в зустрічному напрямку рухався мопед «Аlрhа-Luх» зі швидкістю 40 км/год під керуванням ОСОБА_1, що привело до зіткнення даних транспортних засобів в районі будинку № 31 по вул. Радянській в с. Велика Білозерка Запорізької області.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді відкритого осколкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням, відкритого осколкового подвійного перелому нижньої третини обох кісток лівої голені зі зміщенням, пошкодження задньої великогомілкової артерії, відкритого пошкодження проксимального міжберцового синдесмозу лівої гомілки з ушкодженням сумково-звязкового апарату лівого колінного суглоба, відкритий осколковий перелом пятої плеснової кістки лівої стопи, множинних великих рваних ран лівого стегна і гомілки з ушкодженням передньої групи мязів гомілки, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 268 від 21.11.2014 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Закритий перелом лівого ліктьового і вінцевого відростків, виростків лівої плечової кістки, згідно того ж висновку, не були небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоровя (більше 21 дня) і кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Своїми діями водій автомобіля марки «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, порушив вимоги пунктів 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що 28 червня 2014 року, приблизно о 21-22 годині, він, перебуваючи в компанії свої товаришів, випив дві пляшки пива по 0,5 л кожна. Після чого, 29 червня 2014 року приблизно о 01 годині 30 хвилин він, будучи в тверезому стані, здійснював керування автомобілем марки «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, із швидкістю 50-60 км/год, по проїзній частині вулиці Радянської в с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області з боку с. Гюнівка в напрямку вулиці Гоголя, при ввімкнутому світлі ближніх фар. Разом з ним в салоні автомобіля знаходились ОСОБА_5, який сидів спереду на пасажирському сидінні, та ОСОБА_6, який сидів позаду. В той момент, коли він рухався по своїй полосі руху, в зустрічному йому напрямку рухався мопед, який, наблизившись до нього, змінив напрямок свого руху вліво, внаслідок чого виїхав на його смугу руху, що привело до зіткнення даних транспортних засобів. Після зіткнення в його автомобілі вистрілив лівий скат, внаслідок чого його автомобіль потягло вліво. Так він і опинився на зустрічній смузі руху. Після зіткнення, його автомобіль і мопед потерпілого були на узбіччі його зустрічної смуги руху, тобто на узбіччі потерпілого ОСОБА_1

Під час проведення слідчого експерименту він сам показував слідчому місце зіткнення транспортних засобів. Будь-яких зауважень щодо схеми дорожньо-транспортної пригоди або до протоколів він не мав і на цей час не має. В разі повторного проведення слідчого експерименту він знову надасть ті самі дані і ті самі свідчення, що і раніше. В той же час, під час складання схеми дорожньо-транспортної пригоди він не зазначив слідчому, що водій мопеда змінив напрямок руху і що до дороги, по якій вони обидва рухалися, примикає дорога. Чому не сказав про ці обставини слідчому пояснити не може.

Відразу після дорожньо-транспортної пригоди він відшкодував ОСОБА_1 20000 грн., оскільки йому було шкода потерпілого. Його мама ОСОБА_7 разом з мамою ОСОБА_1 ОСОБА_8 провели два тижні в лікарні в відділенні реанімації, доглядаючи за потерпілим ОСОБА_1

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими в судовому засіданні доказами:

-показами потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що 29 червня 2014 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, він їхав на мопеді «Аlрhа-Luх» по проїзній частині вулиці Радянської в с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області в напрямку села Гюнівка. Назустріч йому рухався автомобіль в ввімкнутим дальнім світлом фар. Що відбувалося далі він не памятає. Потерпілий дійсно відшкодував йому 20000 грн. на лікування, проте надалі відмовляється допомагати в лікуванні та в протезуванні ноги. Враховуючи таку позицію обвинуваченого, невизнання ним заподіяного, ухилення від відшкодування шкоди, він наполягає на строгій мірі покарання, повязаній з позбавленням волі;

-показами свідка ОСОБА_5, який являється братом ОСОБА_3 в четвертому коліні, пояснив, що ввечері 28 червня 2014 року він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 гуляли вдома у останнього. Десь о першій годині ночі 29 червня 2014 року він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3, на автомобілі останнього, їхали по проїзній частині вулиці Радянської в с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області з боку с. Гюнівка в напрямку вулиці Гоголя із швидкістю 50-60 км/год. З схемою дорожньо-транспортної пригоди він згоден, єдине лише на схемі не зазначена вулиця Молодіжна. Він не бачив чи змінював водій мопеда напрямок свого руху чи ні;

-показами свідка ОСОБА_6, який являється приятелем обвинуваченого ОСОБА_3, пояснив, що ввечері 28 червня 2014 року він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 гуляли у нього вдома. Десь о першій годині ночі 29 червня 2014 року він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, на автомобілі останнього, їхали по проїзній частині вулиці Радянської в с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області з боку с. Гюнівка в напрямку вулиці Гоголя із швидкістю 50-60 км/год з ввімкнутим ближнім світлом фар. З схемою дорожньо-транспортної пригоди він згоден, будь-яких зауважень у нього немає. Після зіткнення з мопедом потерпілого автомобіль ОСОБА_3 зїхав на зустрічну смугу на 1-1,5 м;

-показами свідка ОСОБА_9, який пояснив, що надавав свій автомобіль для відтворення дорожньо-транспортної пригоди. Разом з ОСОБА_10 вони допомагали працівникам ДАІ проводити заміри на місці дорожньо-транспортної пригоди. Під час проведення слідчого експерименту були присутні батько потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_3 Все, що було зазначено на схемі дорожньо-транспортної пригоди було узгоджено з ОСОБА_3 Будь-яких зауважень у нього не було;

-показами свідка ОСОБА_10, який пояснив, що о третій годині ночі 29 червня 2014 року йому подзвонив ОСОБА_11 і попросив його зїздити в місто Енергодар, щоб терміново привезти кров для його сина ОСОБА_1, який потрапив в дорожньо-транспортну пригоду. Він також був присутній на місці дорожньо-транспортної пригоди і чув, як на запитання працівника ДАІ ОСОБА_3 відповів, що він разом з товаришами їхав в бар до «Савки» і що він винен в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Обвинувачений ОСОБА_3 і його приятелі, які були разом з ним, знаходилися в стані алкогольного спяніння. Осколки скла та уланки пластмаси з транспортних засобів знаходилися на узбіччі полоси дороги, по якій рухався потерпілий ОСОБА_1;

-показами свідка ОСОБА_12, яка 29 червня 2014 року була запрошена в якості пойнятої під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, пояснила суду, що 29 червня 2014 року вона разом з друзями проїжджала по вулиці Радянській в с. Велика Білозерка і побачила на дорозі велику кількість автомобілів. Зупинившись, вони зрозуміли, що сталась дорожньо-транспортна пригода. Коли вона підійшла ближче до місця дорожньо-транспортної пригоди, то спитала, хто саме винен в цьому, на що ОСОБА_3 їй особисто відповів, що це він винен в скоєному, що він збив ОСОБА_1 Вона також розмовляла і з ОСОБА_1, який впізнав її і сказав, що його збили;

-показами свідка ОСОБА_13, який 29 червня 2014 року був запрошений в якості пойнятого під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, пояснив суду, що 29 червня 2014 року по вулиці Радянській в с. Велика Білозерка сталася дорожньо-транспортна пригода. Мопед лежав на узбіччі дороги, а автомобіль «Таврія» стояв на узбіччі зустрічної смуги. Осип скла був на проїзній частині дороги, по якій рухався мопед, і біля автомобіля;

-показами свідка ОСОБА_14, який працює інспектором з технічного нагляду в відділі ДАІ Камянсько-Дніпровського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, пояснив, що 29 червня 2014 року він отримав повідомлення від чергового Камянсько-Дніпровського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, що в с. Велика Білозерка сталася дорожньо-транспортна пригода, є потерпілий. Після того, як він прибув на місце події, було встановлено, що автомобіль «ЗАЗ-1102» збив мопед. Водій мопеда був доставлений до лікарні з тілесними ушкодженнями. Автомобіль знаходився на смузі зустрічного руху, стояв на узбіччі. Осип скла, пролив тосолу та гальмівної рідини - знаходилися на смузі потерпілого. Від ОСОБА_3 він почув різкий запах алкоголю;

-показами свідка ОСОБА_15, який працює хірургом в Комунальному закладі «Великобілозерському центрі первинної медико-санітарної допомоги» пояснив, що 29 червня 2014 року приблизно о 02 годині 40 хвилин в реанімаційне відділення Великобілозерської лікарні поступив ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди. В ту ніч чергував інший лікар - Сташко. Проте, згодом, після виписки ОСОБА_1 з обласної лікарні, останній знаходиться під його особистим наглядом.

Крім того, вина обвинуваченого в скоєнні ним кримінального правопорушення доводиться наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами:

-рапортом оперативного чергового Камянсько-Дніпровського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_16 № 3391 від 29.06.2014 року про те, що 29.06.2014 року о 02 годині 57 хвилин до Камянсько-Дніпровського РВ ГУМВС України в Запорізькій області надійшло повідомлення по телефону 102 від співробітника Нагорного про те, що 29.06.2014 року о 02 годині 30 хвилин по вулиці Радянській в с. Велика Білозерка відбулося ДТП з травмованим (а.п.67 т.І);

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.06.2014 року, схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицями (а.п.68-92 т.І);

-протоколом додаткового огляду місця події та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.07.2014 року за участю водія ОСОБА_3 (а.п.105-108 т.І);

-протоколом проведення слідчого експерименту та схемою до протоколу слідчого експерименту від 18.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_5 (а.п.109-114 т.І);

-протоколом проведення слідчого експерименту та схемою до протоколу слідчого експерименту від 18.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_6 (а.п.115-120 т.І);

-висновком експерта № 598/14 від 29.09.2014 року, відповідно до якого на момент експертного дослідження робоча гальмівна система, рульове управління автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані. На момент експертного дослідження ходова частина автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в непрацездатному стані, з причини розгерметизації переднього лівого колеса та зміщення підвіски переднього лівого колеса спереду назад. Несправності в ходовій частині, які призвели до непрацездатності даної системи автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.п.124-127 т.І);

-висновком судово-медичного експерта № 268 від 21.11.2014 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 були заподіяні відкритий осколковий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням, відкритий осколковий подвійний перелом нижньої третини обох кісток лівої голені зі зміщенням, пошкодження задньої великогомілкової артерії, відкрите пошкодження проксимального міжберцового синдесмозу лівої гомілки з ушкодженням сумково-звязкового апарату лівого колінного суглоба, відкритий осколковий перелом пятої плеснової кістки лівої стопи, множинні великі рвані рани лівого стегна і гомілки з ушкодженням передньої групи мязів гомілки, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Закритий перелом лівого ліктьового і вінцевого відростків, виростків лівої плечової кістки не були небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоровя (більше 21 дня) і кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Дані ушкодження в умовах дорожньо-транспортної пригоди могли утворитися від дій тупих предметів, якими могли бути деталі, що виступають в автомобілі або внаслідок ударів об такі деталі, що за давністю не протирічить строку, який зазначений в постанові та в медичній документації (а.п.135-136 т.І);

-висновком експерта № 599/14 від 01.10.2014 року, відповідно до якого на момент експертного дослідження рульове управління, ходова частина мопеду «Аlрhа-Luх», без реєстраційного номеру знаходилися в працездатному стані. На момент експертного дослідження робоча гальмівна система мопеду «Аlрhа-Luх» без реєстраційного номеру знаходилася в непрацездатному стані, з причини відламу рукоятки гальма переднього колеса від кронштейна кріплення до руля. Несправності в робочій гальмівній системі, які призвели до непрацездатності даної системи мопеду «Аlрhа-Luх», без реєстраційного номеру, виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.п.140-142 т.І);

-висновком експерта № 603/14 від 06.10.2014 року, відповідно до якого місце зіткнення автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопеду «Аlрhа-Luх» розташоване на смузі руху мопеду «Аlрhа-Luх» у бік села Гюнівка, на відстані 1,1 м від правого краю проїзної частини та на відстані 43,0-45,5 м від кута будинку № 31 по вулиці Радянській. В момент первинного контакту кут між повздовжніми осями автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопеду «Аlрhа-Luх» складав приблизно 153?±5?. В даній дорожній ситуації, вірогідніше за все, при маневруванні автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на зустрічну смугу руху, сталася дорожньо-транспортна пригода (а.п.150-155 т.І);

-висновком експерта № 604/14 від 09.10.2014 року, відповідно до якого, в розглянутій дорожній ситуації водій мопеду «Аlрhа-Luх» без реєстраційного номеру ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. В розглянутій дорожній ситуації водій автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2, 10.1 Правил дорожнього руху України. В діях водія мопеду «Аlрhа-Luх» ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правилам дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитися в причинному звязку з подією даної пригоди, не вбачаються. Дії водія автомобіля «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди (а.п.160-164 т.І);

-актом судово-психіатричного експерта № 719 від 10.12.2014 року, згідно якого, будь-яких розладів психічної діяльності в період інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення він не виявляв і не виявляє на момент проведення експертизи. В період скоєння інкримінованого йому правопорушення ознак хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився в стані простого алкогольного спяніння. Відповідно він міг віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п.201-206 т.1);

-речовими доказами (а.п. 94 т.1).

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він під час дорожньо-транспортної пригороди не перебував в стані алкогольного спяніння, суд не приймає до уваги та оцінює їх критично з наступних підстав.

Оцінивши в сукупності всі вище перелічені докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 в момент скоєння правопорушення перебував в стані алкогольного спяніння, що підтверджується не лише свідченнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14, а і свідченнями самого обвинуваченого, який під час допиту в судовому засіданні пояснив, що приблизно за три години до дорожньо-транспортної пригоди він випив дві пляшки пива по 0,5 л кожна. Факт того, що обвинувачений ОСОБА_3 під час скоєння правопорушення перебував в стані алкогольного спяніння також підтверджується висновком лікаря Комунального закладу «Великобілозерської центральної районної лікарні» ОСОБА_17 № 61 від 29.06.2014 року, відповідно до якого, під час огляду ОСОБА_3 29.06.2014 року о 05 годині 25 хвилин встановлено, що останній перебував в стані середнього ступеня спяніння - 1,19 ‰ алкоголю (а.п.187 т. 1).

Отже, суд відкидає показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він нібито був тверезий в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, і приходить до висновку про те, що така позиція обвинуваченого обумовлена тим, що він намагається таким чином зменшити свою відповідальність за скоєне ним.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в момент вчинення правопорушення ОСОБА_3 знаходився в тверезому стані суду не надано.

Крім того, суд не приймає до уваги та оцінює критично твердження захисника ОСОБА_4, яке підтримано обвинуваченим ОСОБА_3, з приводу того, що схема ДТП (а.п.72 т.1) є недопустимим доказом, оскільки вона не підписана самим ОСОБА_3 та не відповідає фотографіям (а.п.74 т.1 - нижня та а.п. 76 т.1 - верхня).

Так, протокол огляду місця ДТП і зазначена вище схема до протоколу огляду місця ДТП складені слідчим Гріньом В.В. в присутності двох понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які погодились з зазначеним в схемі та в протоколі, що підтверджується їх підписами на зазначених документах. Щодо відсутності підпису ОСОБА_3, то як встановлено в судовому засіданні, після того, як відбулася дорожньо-транспортна пригода, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були направлені до місцевої лікарні з метою надання медичної допомоги та проходження огляду на стан спяніння.

Крім цього, суд також не приймає до уваги і оцінює критично твердження захисника ОСОБА_4, яке також підтримано обвинуваченим ОСОБА_3, з приводу того, що схеми:

до протоколу додаткового огляду місця ДТП (а.п.108 т.1);

до протоколу слідчого експерименту від 18.07.2014 року із свідком ОСОБА_5 (а.п.114);

до протоколу слідчого експерименту від 18.07.2014 року із свідком ОСОБА_6 (а.п.120) є неналежними доказами на підставах, викладених вище.

Так, оглянувши в судовому засіданні зазначені вище документи, суд встановив, що протокол додаткового огляду місця події і схема до цього протоколу додаткового огляду місця події складені слідчим Гріньом В.В. за участю ОСОБА_3, в присутності двох понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_9 Всі учасники додаткового огляду місця події погодилися із зазначеним в схемі та в протоколі, що підтверджується їх підписами на зазначених документах. Будь-яких зауважень та доповнень у них не було (а.п.105-108 т.1).

Протокол проведення слідчого експерименту від 18.07.2014 року і схема до цього протоколу складені слідчим Гріньом В.В. за участю свідка ОСОБА_5, в присутності двох понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_9 Всі учасники слідчого експерименту погодилися із зазначеним в схемі та в протоколі, що підтверджується їх підписами на зазначених документах. Будь-яких зауважень та доповнень у них не було (а.п.109-114 т.1).

Протокол проведення слідчого експерименту від 18.07.2014 року і схема до цього протоколу складені слідчим Гріньом В.В. за участю свідка ОСОБА_6, в присутності двох понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_9 Всі учасники слідчого експерименту погодилися із зазначеним в схемі та в протоколі, що підтверджується їх підписами на зазначених документах. Будь-яких зауважень та доповнень у них не було (а.п.115-120 т.1).

Отже, всі зазначені вище схеми місця дорожньо-транспортної пригоди складені слідчим Гриньом В.В. у відповідності до вимог Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 77 від 26.02.2009 року. Зазначені схеми підписані учасниками події та понятими, вони графічно відображають і фіксують всі обєкти та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для обєктивного визначення її причин.

Під час розгляду кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_4 було заявлено клопотання, яке було підтримано обвинуваченим ОСОБА_3, про відвід експерту ОСОБА_18, який під час досудового розслідування проводив ряд експертиз по даному кримінальному провадженню, та Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Запорізькій області.

17 листопада 2015 року заявлене клопотання щодо відводу зазначених вище експерта ОСОБА_18 та Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області було розглянуто та постановлено відповідну ухвалу, якою відмовлено в задоволенні даної заяви.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд не приймає до уваги та оцінює критично твердження захисника ОСОБА_4, яке підтримане обвинуваченим ОСОБА_3, з приводу того, що висновки експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_18:

№ 598/14 від 29.09.2014 року (а.п.124-127 т.1);

№ 599/14 від 01.10.2014 року (а.п.140-142 т.1);

№ 603/14 від 06.10.2014 року (а.п.150-155 т.1);

№ 604/14 від 09.10.2014 року (а.п.160-164 т.1) являються недопустимими доказами, оскільки не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого. Експерт ОСОБА_18 та Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при ГУМВС України в Запорізькій області (обидва знаходяться за адресою: вулиця Аваліані, будинок № 19-А, місто Запоріжжя) і підлягають відводу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до статті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Оскільки, в судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 не доведено, що надані стороною обвинувачення докази в даному кримінальному провадженні є неналежними та недопустимими в розумінні статей 85, 86 КПК України, дії органів досудового розслідування на стадії досудового розслідування ними не оскаржувались, суд приходить до висновку, що зазначені вище твердження є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, досліджені судом докази в сукупності логічні, послідовні, не містять протиріч та не викликають сумнівів щодо їх достовірності. По суті вони узгоджуються між собою та із показами самого обвинуваченого, потерпілого та свідків про фактичні обставини справи. Аналізуючи наведене, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, які перевірені доказами, суд дійшов до висновку, що кожен досліджений в судовому засіданні доказ та їх сукупність у взаємозвязку дають підстави для висновку про те, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Розглядаючи цивільний позов, який заявлений потерпілим ОСОБА_1 під час досудового розслідування, уточнений і підтриманий ним в судовому засіданні, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь майнової шкоди в сумі 47339 грн. 67 коп., компенсації за заподіяну моральну шкоду в сумі 200000 грн., та витрат понесених на правову допомогу в розмірі 13000 грн. (а.п.97-98 т.3), суд, з урахуванням доведеності цивільного позову, вважає можливим задовольнити його частково.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявлений цивільний позов не визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом п.1) ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Необхідно зауважити, що обвинувачений ОСОБА_3 придбав автомобіль марки «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у ОСОБА_19 і користувався ним в порядку, передбаченому пунктом 2.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Враховуючи, що ОСОБА_3 мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марка «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, можна стверджувати, що ОСОБА_3 володів зазначеним вище транспортним засобом на відповідній правовій підставі, а тому, саме він, як особа, яка завдала шкоду і на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, повинен відшкодувати шкоду потерпілому.

Так, виходячи з представлених потерпілим ОСОБА_1 та його представником адвокатом ОСОБА_2 доказів - виписок із історій хвороби потерпілого ОСОБА_1 та документів, що підтверджують понесені витрати, повязані з лікуванням (а.п.243-249 т.1, а.п.1-143 т.1, а.п.146-147 т.2; а.п.17-27 т.3; а.п.99-109 т.3), суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді позовних вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого компенсації за заподіяну моральну шкоду, суд приходить до наступного.

За змістом частин 1, 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

М оральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до розяснень, які містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди предявлені у звязку з заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратив ліву ногу, у нього майже не функціонує ліва рука, поніс і продовжує нести моральні страждання і психічну травму, а докази винності обвинуваченого підтверджують обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд, керуючись вимогами ст.ст. 23 і 1167 ЦК України та розясненнями пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з урахуванням заподіяного потерпілому ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди фізичного болю та каліцтва на все життя, душевних страждань з причини необхідності відновлення здоровя та втрати органу, що в його молодому віці є суттєвим, втрати надії одружитися, яку він мав намір реалізувати до дорожньо-транспортної пригоди, неможливість виконувати фізичну роботу, що в умовах його проживання в сільській місцевості вкрай необхідно, тривалості його лікування, засад розумності, виваженості та справедливості, зібраних у справі доказів, вважає можливим позовні вимоги потерпілого в частині стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду задовольнити частково, в розмірі 100000 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат, повязаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого адвоката ОСОБА_2, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого документально підтверджені витрати на правову допомогу (ордер, свідоцтво та угода про надання правової допомоги - а.п.20-22 т.1, а.п.101 т.1; квитанції від 19.02.2015 року на суму 5000 грн. та від 25.05.2015 року на суму 8000 грн. - а.п.28-29 т.3;) в розмірі 13000 грн.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, яка помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_1 заподіяної шкоди в розмірі 20000 грн.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного спяніння.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд, приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що обвинуваченим скоєно злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та постійне місце роботи, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей (ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_6), позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи, на наркологічному обліку не перебуває, проте, з 06.12.2012 року перебуває на психіатричному обліку, а також враховуючи думку потерпілого ОСОБА_1, який наполягає на строгій мірі покарання для обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити основне покарання, передбачене санкцією частини 2 статті 286 КК України, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах його ізоляції від суспільства.

При вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд, враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_3 було грубо порушено Правила дорожнього руху України, оскільки дорожньо-транспортна пригода була вчинена шляхом виїзду автомобіля під його керуванням на зустрічну смугу руху, а також факт його перебування під час дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного спяніння, вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

За вказаних обставин суд вважає, що призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат по справі, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з довідок про витрати на проведення експертиз (а.п. 123, 139, 149, 159 т.1) витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 598/14 від 29.09.2014 року, судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 599/14 від 01.10.2014 року, судової транспортно-трасологічної експертизи № 603/14 від 06.10.2014 року, судової автотехнічної експертизи № 604/14 від 09.10.2014 року склали відповідно 589 грн. 68 коп., 589 грн. 68 коп., 589 грн. 68 коп., 589 грн. 68 коп.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави понесені по кримінальному провадженню процесуальні витрати в сумі 2358 грн. 72 коп., повязані з проведенням експертиз технічного стану транспортних засобів, транспортно-трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 128, 368, 369, 370, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання.

Строк додаткового покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 47339 грн. (сорок сім тисяч триста тридцять девять) грн. 67 коп. у відшкодування завданої злочином майнової шкоди; 100000 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 13000 (тринадцять тисяч) грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

автомобіль марки «ЗАЗ-1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на території Камянсько-Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області повернути ОСОБА_3;

мопед «Аlрhа-Luх», який знаходиться на зберіганні на території Камянсько-Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області повернути ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави понесені по кримінальному провадженню процесуальні витрати в сумі 2358 (дві тисячі триста пятдесят вісім) грн. 72 коп., повязані з проведенням експертизи технічного стану транспортного засобу № 598/14 від 29.09.2014 року, експертизи технічного стану транспортного засобу № 599/14 від 01.10.2014 року, транспортно-трасологічної експертизи № 603/14 від 06.10.2014 року, автотехнічної експертизи № 604/14 від 09.10.2014 року на розрахунковий рахунок № 31116115700009, одержувач УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя 24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, ГУДКСУ у Запорізькій області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Великобілозерський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Яцун