Ухвала суду № 54758375, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/15598/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі № 2а-1870/8735/12 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства "Наумівський спиртовий завод" (далі - ДП "Наумівський спиртовий завод")

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, позов ДП "Наумівський спиртовий завод" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення МДПІ від 15.08.2012 № 0000011530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 97 082,45 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 014,28 грн.

У касаційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 23.07.2012 № 2/153/00375208 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Наумівський спиртовий завод" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лобос-Трейд" в червні - вересені 2011 року. Згідно з цими висновками позивач порушив статтю 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у заниженні суми ПДВ на 97 082,45 грн. Такі висновки податкового органу мотивовані відсутністю настання правових наслідків по операціях з придбання позивачем товару (бензин) у ТОВ "Лобос-Трейд", оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати перевірки ТОВ "Лобос-Трейд") встановлено здійснення цим товариством діяльності, спрямованої на отримання лише податкової вигоди, тобто встановлено безтоварність господарських операцій останнього.

У судовому процесі встановлено, що ДП "Наумівський спиртовий завод" на договірних засадах (договір поставки від 18.05.2011 № 60) придбав товар (бензин) у ТОВ "Лобос-Трейд". Останнім на адресу ДП "Наумівський спиртовий завод" виписані видаткові та податкові накладні на операції з поставки товару та видані копії паспортів якості та сертифікатів відповідності товару, а підприємством придбаний товар оплачено шляхом безготівкових розрахунків та оприбутковано. Отримання товару здійснено на підставі довіреностей на отримання товару, виписаних ДП "Наумівський спиртовий завод", а перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними. Усі первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи) оформлені відповідно до правил бухгалтерського обліку. У подальшому придбаний ДП "Наумівський спиртовий завод" бензин використаний у своїй господарській діяльності - для денатурації біоетанолу, що підтверджено журналом обліку витрат бензину на денатурацію та протоколами дослідження показників якості біоетанолу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не

підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11

статті 201 цього Кодексу).

Окрім загального правила, що задекларована платником податку сума податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, у тому числі податкова накладна, не можуть бути підставою для збільшення суми податкового кредиту, оскільки такі документи не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Разом з тим, вищенаведені норми, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбання товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем правових норм, якими встановлені правила декларування суми податкового кредиту. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації. Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, наданих позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання бензину у ТОВ "Лобос-Трейд", та відсутність відповідних доказів з боку податкового органу на спростування достовірності інформації, яка зафіксована в цих документах, дійшли обґрунтованого висновку про реальність господарських взаємовідносин між ДП "Наумівський спиртовий завод" та ТОВ "Лобос-Трейд" та відповідно про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені нормою частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції щодо переоцінки досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, та з огляду на вимоги частини 2 статті 71 цього ж Кодексу, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги, доводи ДПІ, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 у справі № 2а-1870/8735/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев