Постанова № 54757566, 28.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4560/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2В,

представника відповідача ОСОБА_3,

прокурора - Мироненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2015 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними дій, що полягають у надані відповіді у формі листа від 06 жовтня 2015 року № ДС-3025/0/72-15, замість передбачених частиною третьою статті 125 Земельного кодексу України дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; зобов'язання видати наказ про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 7,7 га та 32 га для ведення фермерського господарства, із земель державної власності, за межами населених пунктів Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту технічної документації, оскільки частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як відсутність доказів на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві або наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

На підставі заяви від 25 грудня 2015 року в справу за власною ініціативою вступив прокурор.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Прокурор та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на безпідставність тверджень позивача та правомірність відмови у наданні йому дозволу на розробку технічної документації.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 02 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 7,7 га та 32 га для ведення фермерського господарства, із земель державної власності, за межами населених пунктів Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 10, 12).

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач листом від 06 жовтня 2015 року № ДС-3025/0/72-15 запропонував гр. ОСОБА_1, звернутись до територіального органу відділу Дерожземагенства у Кременчуцькому районі Полтавської області з клопотанням та документами, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (а.с. 8).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування та зобовязання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З матеріалів справи слідує, що 02 липня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області із клопотаннями про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 7,7 га та 32 га для ведення фермерського господарства, із земель державної власності, за межами населених пунктів Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Вказана заява була досліджена в ході судового розгляду справи та встановлено, що вона містить інформацію про цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовний розмір.

До заяви позивачем долучено копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельних ділянок, тобто ОСОБА_1 надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовано представником відповідача в ході судового розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідач листом від 06 жовтня 2015 року № ДС-3025/0/72-15 запропонував гр. ОСОБА_1, звернутись до територіального органу відділу Дерожземагенства у Кременчуцькому районі Полтавської області з клопотанням та документами, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, посилаючись на вимоги статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", якою передбачено необхідність подання разом із заявою зазначених відповідачем документів.

Відтак, відповідач фактично відмовив позивачу у задоволенні його клопотань з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.

Крім того, матеріалами справи підтвреджено, що Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області порушено встановлений статтею 123 Земельного кодексу України місячний строк розгляду заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, адже відповідь на заяви від 02 липня 2015 року відповідачем надано лише 06 жовтня 2015 року.

Таким чином, при розгляді клопотань ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства відповідачем порушено вимоги статті 123 Земельного кодексу України в частині строку розгляду заяв та визначення підстави для відмови у наданні дозволів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із аналізу наведеного, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, викладена у листі від 06 жовтня 2015 року № ДС-3025/0/72-15, не ґрунтується на вимогах законодавства, а також повно та всебічно встановлених обставинах, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відтак, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав та законних інтересів позивача скористатись правом, передбаченим частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та вийти за межі позовних вимог: визнати дії відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду звернень позивача від 02 липня 2015 року та щодо відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 32,0 га та 7,7 га за межами населених пунктів на території Камянопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області - протиправними.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 7,7 га та 32 га для ведення фермерського господарства, із земель державної власності, за межами населених пунктів Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Враховуючи неприйняття відповідачем рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою та те, що зобовязання відповідача надати вказані дозволи є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому з метою захисту порушених прав позивача суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобовязання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою від 02 липня 2015 року з урахуванням підстав визнання дій відповідача протиправними.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду звернень позивача від 02 липня 2015 року протиправними.

Визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 32,0 га та 7,7 га за межами населених пунктів на території Камянопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області протиправними.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою від 02 липня 2015 року з урахуванням підстав визнання дій протиправними.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 974 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2015 року.

СуддяС.С. Бойко