Постанова № 54757351, 28.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 р. Справа № 234/10136/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань по захисту прав споживачів в Донецькій області про скасування рішення від 03.07.2015 року № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Інспекції з питань по захисту прав споживачів в Донецькій області про скасування рішення від 03.07.2015 року № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 грн.

20 липня 2015 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області справу передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03.07.2015 року Інспекцією з питань по захисту прав споживачів в Донецькій області їй було вручено рішення № 10 про накладання штрафу у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про рекламу, а саме у тому, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства встановлено порушення вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу» в частині вказання строків проведення акції: начала та закінчення знижки на продукцію.

Вважає, що це рішення є незаконним, просить суд скасувати рішення № 10 від 03.07.2015 року Інспекції з питань по захисту прав споживачів в Донецькій області.

Позивач через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно з даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є фізичною особою-підприємцем.

Відповідачем було винесене рішення № 10 від 03.07.2015 року про накладання штрафу у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про рекламу, а саме за порушення вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу», щодо розповсюдження реклами початку та закінчення знижки цін на продукцію. Вимогами Держспоживінспекції у Донецькій області № 04/16-239 від 12.06.2015 року та № 04/16-258 від 19.06.2015 року субєкта господарювання було зобовязано надати інформацію та документи, щодо вартості виготовленої та розповсюдженої реклами, інші документи в термін до 03.07.2015 року. При розгляді наданих ФОП ОСОБА_1 документів було встановлено подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості виготовлення реклами (ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

В статті першій Закону України «Про рекламу» дано визначення поняттю «реклама», де реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про рекламу» визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Приписами частини першої статті 27 Закону України «Про рекламу» визначено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з частиною другою 27 Закону України «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, зокрема, рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на, зокрема, рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України(ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).

Приписами ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» визначено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (ч. 8 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду (ч. 11 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює засади застосування відповідальності за порушення законодавства про рекламу є Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затверджений постановою Кабінету міністрів України № 693 від 26 травня 2004 року.

У відповідності до п. 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно з п. 10 Порядку № 693 протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи (п. 11 Порядку № 693).

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п. 14 Порядку № 693).

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи (п. 16 Порядку № 693).

У відповідності до п. п. 18, 19 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

У відповідності до ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, щодо правомірності винесення рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу № 10 від 03 липня 2015 року. Крім того суд звертає увагу на те, що рекламний щит належить позивачу, реклама була виготовлена за рахунок позивача, а договором на розміщення реклама є згода ОСОБА_1 як власника щита на розміщення своєї реклами.

Також, представником відповідача не надано жодного доказу яким чином був зроблений висновок про недостовірної інформації щодо вартості рекламного щиту, тобто не надано обґрунтованого висновку спеціаліста щодо заниження вартості розміщення реклами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспекції з питань по захисту прав споживачів в Донецькій області про скасування рішення від 03.07.2015 року № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань по захисту прав споживачів в Донецькій області про скасування рішення від 03.07.2015 року № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 грн задовольнити.

Скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області № 10 від 03.07.2015 року про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.