Постанова № 54757313, 17.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р. Справа № 805/4693/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Корум Україна» до центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування про визнання протиправним рішення і зобовязання вчинити певні дії

Приватне акціонерне товариство «Корум Україна» (далі ПАТ «Корум Україна», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування (далі Фонд, відповідач), в якому просить суд:

-визнати нечинним рішення № 3.2-29-550 від 17 березня 2015 року Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування щодо відмови у сплаті соціальних виплат працівникам АТ «Корум Україна»;

-зобовязати Центральну міжрайонну виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування виконати невчиненні дії щодо сплати соціальних виплат працівникам ПАТ «Корум Україна».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство переїхало з місця своєї реєстрації та наразі здійснює свою господарську діяльність у м. Кривий Ріг. За даними реєстру страхувальників позивач перебуває на обліку в якості страхувальника у відповідача. Позивачем було направлено на адресу відповідача належним чином оформлені заяви розрахунки фінансування матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду на загальну суму 206 194,39 грн. Згідно ст. 34 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування передбачено, що фінансування страхувальникiв-роботодавцiв для надання матеріального забезпечення найманим працiвникам здiйснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить iнформацiю про нарахованi застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

У відповідь від центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування позивач отримав рішення з відмовою про вчинення дій щодо виплати працівникам позивача заборгованості по лікарняним листам та зазначено, що особи, які переміщувалися з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, можуть звернутися за призначенням матеріального забезпечення до робочого органу Фонду за новим місцем проживання.

З 20 липня 2014 року по час подання позову працівники ПАТ «Корум Україна» не отримали від фонду соціального страхування виплат по лікарняним листам, хоча, підприємство в цей період надавало податкову звітність до податкового органу та сплачувало єдиний соціальний внесок, частина якого перераховується згідно законодавства до бюджету відповідача для фінансування соціальних виплат.

Отже, відповідачем не здійснено фінансування ПАТ «Корум Україна» згідно вказаних заявок розрахунків на загальну суму 206 194,39 грн.

Представник позивача зявився до суду, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження про що надав відповідну заяву.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, на адресу суду надіслав заперечення в обґрунтуванні яких зазначив, що робота фонду безпосередньо повязана з роботою казначейських установ. Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Проте, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, у свої додаткових запереченнях представник відповідача зазначив, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Центральною міжрайонною виконавчою дирекцією в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняті заяви-розрахунки та подана зведена заява до обласного відділення Фонду, на загальну суму 143 385,64 грн., інших заяв-розрахунків не приймала, заборгованість на суму 62 808,75 грн. не підтверджується. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є органом, який має право здійснити фінансування страхувальника для надання матеріального забезпечення, відмову або призначення матеріального забезпечення Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняти не могла і не може бути.

Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, а також розглянути справу без участі представника Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи приватне акціонерне товариство «Корум Україна» (зареєстровано за номером ЄДРПОУ 25332714) переїхало з місця своєї реєстрації та наразі здійснює господарську діяльність за адресою: 50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заводська 1 (Жовтневий район), за договором суборенди КЗГО/24-15А від 01 січня 2015 року, та є платником податків у бюджет України, що підтверджується Витягом з реєстру платників податку.

Основним видом діяльності позивача згідно з КВЕД-2010 є:

-46.63 оптова торгівля машинами й устаткуваннями для добувної промисловості та будівництва;

-33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Листом №221 від 14 лютого 2015 року приватне акціонерне товариство «Корум Україна» завернулось до центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з проханням виплатити допомогу з тимчасової втрати працездатності працівникам компанії в розмірі 206 194,39 грн.

У листі позивач зазначив, що відповідні заявки-розрахунки були надані в Калінінську міжрайонну виконавчу дирекцію Донецького відділення Фонду, але Фондом вони профінансовані не були (а.с.20).

Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 17 березня 2015 року у відповідь на лист приватного акціонерного товариства «Корум Україна» зазначено, що позивача не зареєстровано на підконтрольній території, тому працівники підприємства не можуть отримати заборгованість по лікарняним листам, для виплати працівникам позивача заборгованості по лікарняним листам працівникам необхідно звернутися за призначення матеріального забезпечення до робочого органу Фонду за новим місцем їх проживання (реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи) (а.с.21-23).

Приймаючи рішення по справі суд керується наступним.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування виконати невчиненні дії щодо сплати соціальних виплат працівникам ПАТ «Корум Україна», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що ПАТ «Корум Україна» направляло на адресу відповідача належним чином оформлені заяви розрахунки фінансування матеріальним забезпеченням на суму 206 194,39 грн. (а.с.9-19).

Судом встановлено, що відповідач отримав та зареєстрував заяви розрахунки на загальну суму в розмірі 143 385,64 грн. (том 2 а.с.242), а саме: заяву розрахунок № 8241 від 16 липня 2014 року на суму 58 140, 66 грн.; заяву розрахунок № 8886 від 11 вересня 2014 року на суму 32 394, 48 грн.; заяву розрахунок № 9589 від 20 жовтня 2014 року на суму 52 850, 50 грн. Доказів направлення відповідачу заяви розрахунків на суму 206 194,39 грн. позивачем до суду не надано. З викладеного у позовній заяві, письмових пояснень позивача та заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що спору між сторонами стосовно характеру тимчасової непрацездатності осіб або неналежного оформлення заявок розрахунків немає.

Так, предметом розгляду даної справи є питання стосовно вирішення правомірності дій відповідача з урахуванням приписів п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за № 595 в частині не фінансування матеріальним забезпеченням позивача.

Статтею 4 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування закріплено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у звязку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Пунктом 1 ч.1 ст.11 вказаного Закону встановлено, що джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб.

Відповідно до ч.1 ст.12 цього ж Закону кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати, зокрема виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування, страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Приписами ст. 19 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування вказано, що це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 вказаного Закону, за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною; необхідності догляду за хворим членом сімї; догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 22 вказаного Закону, оплата перших пяти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що законодавцем передбачений вичерпний перелік відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме: у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоровю з метою ухилення від роботи чи інших обовязків або симуляції хвороби; за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; у разі тимчасової непрацездатності у звязку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного спяніння або дій, повязаних з таким спянінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у звязку з навчанням. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не зявляються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію чи медико-соціальну експертну комісію, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Відповідно до п. 5 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності від 22 грудня 2010 року за № 26 передбачено, що для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01 січня 2011року), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Суд приймає до уваги той факт, що юридичною адресою позивача є адреса у м. Донецьк, а отже, відповідно до Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на території, де здійснюється антитерористична операція та на даний час є тимчасово не підконтрольною українській владі. Втім, фактично, позивач здійснює господарську діяльність на території м. Кривий Ріг (що не заперечується відповідачем по справі), яка є підконтрольною територією України.

Приймаючи до уваги усі вищенаведені доводи, що можуть вплинути на предмет розгляду справи в сукупності, а саме, здійснення позивачем своєї господарської діяльності на території, що підконтрольна українській владі, звернення до Фонду із вимогами про сплату матеріального забезпечення за місцем обліку, законодавчо встановлені строки здійснення Фондом фінансування страхувальників-роботодавців, належне оформлення спірних заявок-розрахунків позивача та відсутність підстав згідно ст. 23 Закону для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог приватного акціонерного товариства «Корум Україна».

Суд зазначає, що позивачем заявлено до суду вимоги про зобовязання відповідача виконати невчиненні дії щодо сплати соціальних виплат працівникам ПАТ «Корум Україна» в загальній сумі 206 194,39 грн. на підставі наданих до фонду заявок-розрахунків на вказану суму. Проте, в матеріалах справи наявні докази надання позивачем та отримання відповідачем заявок на суму 143 385,64 грн., що визнається відповідачем. Як вже зазначалось судом, докази надання позивачем до Фонду заявок на суму в розмірі 206 194,39 грн. в матеріалах справи відсутні. З огляду на вищевикладене позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Корум Україна» до Центрального міжрайонного в м. Донецьку відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягають задоволенню в частині зобовязання Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування виконати невчиненні дії щодо сплати соціальних виплат працівникам ПАТ «Корум Україна» в сумі 143 385,64 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання нечинним рішення Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування № 3.2-29-550 від 17 березня 2015 року суд зазначає наступне.

Суд зауважує на тому, що у даному випадку лист Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування № 3.2-29-550 від 17 березня 2015 року у вигляді відмови від сплати працівникам підприємства заборгованості по лікарняним листам, спрямований відповідачем на адресу ПАТ «Корум України», не несе для позивача жодних правових наслідків.

Враховуючи наведене, суд вважає що лист від № 3.2-29-550 від 17 березня 2015 року не має імперативного характеру, не є власне відмовою позивачу у сплаті заборгованості по лікарняним листам. Вказаний лист не є за своєю суттю рішенням субєкта владних повноважень, а несе лише інформативний характер та рекомендації.

З урахуванням вищенаведеного та аналізу обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання нечинним рішення Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування № 3.2-29-550 від 17 березня 2015 року щодо відмови у сплаті соціальних виплат працівникам ПАТ «Корум України» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 94 вказаного Кодексу, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 2 436, 00 грн.

Отже, пропорційно до задоволеної частини вимог, суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Фонду судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-124, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Корум Україна» до центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування про визнання протиправним рішення і зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобовязати Центральну міжрайонну виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснити фінансування приватного акціонерного товариства «Корум Україна» матеріальним забезпеченням по соціальним страховим виплатам працівникам ПАТ «Корум Україна» за заявами розрахунками в сумі 143 385 (сто сорок три тисячі триста вісімдесят пять) гривень 64 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування на користь приватного акціонерного товариства «Корум Україна» (м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко буд.189, код ЄДРПОУ 25332714) судовий збір в сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.