Ухвала суду № 54755702, 14.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/65100/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012

у справі № 2а/1270/4702/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Стахановської ОДПІ в Луганській області ДПС від 08.06.2012 № 0009002201 та № 0009012201.

Стахановська ОДПІ в Луганській області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Стахановської ОДПІ в Луганській області ДПС здійснено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено від акт 31.05.2012 № 65/22-32449950. На підставі акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2012 № 0009012201 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107117 грн. за основним платежем та в сумі 11072 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному включенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) за операціями з придбання шахтного обладнання (арочних укріплень, хомутів, розстрілів) та дизельного пального у ПП «Епос-Транзит», - послуг з техобслуговування автомобіля у ПП «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Луганськ», - послуг з виготовлення та монтажу металопластикових вікон у ТОВ «АСМК Гарант», - товарів (послуг) у ПП «Обласний центр впровадження «Агроцентрнаука», у ТОВ «Схід білдінг комюніті», у ТОВ «Сорекс-2006» , у ТОВ «Технобуд-2011» та ТОВ «НКФ «Іріда».

Податковий орган вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) за операціями з придбання у контрагентів, зокрема у ПП «Епос-Транзит», ТОВ «Сорекс 2006», ТОВ «НВФ «Іріда», товарів та послуг. Податковий орган вважає, що правочини позивача з контрагентами в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Аналіз положень п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави для висновку, що право на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товару (послуг) з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з поставки товару (послуг) повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товару (послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару (послуг) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання товару (послуг) у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст усіх господарських операцій поставки, за якими сформовано оспорюваний податковий кредит, аналізувати договірні умови поставки, встановлювати фактичний порядок поставки, обсяги товару (зміст послуг), мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, обсяг та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у підтвердження факту вчинення господарських операцій з придбання товару (послуг) у ПП «Епос-Транзит», ТОВ «Сорекс 2006», ТОВ «НВФ «Іріда» посилається на наявність первинних документів, при цьому не конкретизуючи їх змісту, господарських операцій, яких вони стосуються.

Висновки суди зробили без належного дослідження питання реального вчинення господарських операцій, без встановлення змісту усіх господарських операцій поставки, за якими сформовано оспорюваний податковий кредит, без аналізу договірних умов поставки, без встановлення фактичного порядку поставки, обсягу товару (змісту послуг), мети придбання товару (послуг).

Операції позивача з придбання послуг з техобслуговування автомобіля у ПП «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Луганськ», - послуг з виготовлення та монтажу металопластикових вікон у ТОВ «АСМК Гарант», - товарів (послуг) у ПП «Обласний центр впровадження «Агроцентрнаука», у ТОВ «Схід білдінг комюніті», у ТОВ «Технобуд-2011» взагалі залишені судами попередніх інстанцій поза увагою, хоча з позовної заяви, касаційної скарги вбачається, що ці операції також оспорювали податковим органом.

Суди не дослідили суті встановлених податковим органом порушень, які пов'язані з операціями позивача з ПП «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Луганськ», ТОВ «АСМК Гарант», ПП «Обласний центр впровадження «Агроцентрнаука», ТОВ «Схід білдінг комюніті», ТОВ «Технобуд-2011», змісту таких господарських операцій, періоду їх вчинення, сум нарахованих (сплачених) витрат та податку на додану вартість, не дослідили питання реального вчинення таких операцій.

Предметом позову у справі є також вимоги позивача про скасування рішенням від 08.06.2012 № 0009002201 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 143844 грн. основного платежу, які судом задоволені. Разом з тим судами попередніх інстанцій взагалі не з'ясовано суті порушень, що слугували підставою для визначення позивачу податку на прибуток підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2012 № 0009002201 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 143844 грн. основного платежу слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в якому наведено визначення «безнадійної заборгованості», - п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 кодексу, в якому наведено визначення «доходи», - п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 кодексу, в якому наведено визначення «безповоротної фінансової допомоги» та «поворотної фінансової допомоги», - п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 кодексу, в якому передбачено, що до складу інших доходів, які своєю чергою, належать до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування» , включаться суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Зважаючи на наведені норми Податкового кодексу України суди повинні були з'ясувати суть порушень, за якими позивачу донараховано податок на прибуток підприємств, та вирішити позов в цій частині залежно від встановлених обставин.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун