Ухвала суду № 54755541, 14.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Київ К/800/5549/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013

у справі №2а-5232/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання протипраним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ДПІ у Вишгородському районі від 26.08.2011 № 488 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інсула». Визнано протиправними дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інсула» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТПК Техномашпостач» за період з 01.05.2010 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт від 08.09.2011 № 1953/23-1/35433498.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 157 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на адресу ТОВ «Інсула» надіслано запит від 10.08.2011 № 13235/10/23-409 про надання інформації. У відповідь на запит позивач направив листа від 19.08.2011 № 18 про відмову в наданні таких відомостей, посилаючись на те, що в запиті не вказано конкретних господарських операцій, щодо яких витребувано інформацію.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби видано наказ від 26.08.2011 № 488 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інсула» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТПК Техномашпостач» за період з 01.05.2010 по 31.05.2011», в якому правовими підставами для здійснення такої перевірки визначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - Кодексу).

На підставі вказаного наказу від 26.08.2011 № 488 податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 08.09.2011 № 1953/23-1/35433498.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Підпунктом 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Кодексу органам державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 - право отримувати безоплатно від платників податків, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків тощо.

Статтею 79 цього Кодексу передбачено проведення документальних невиїзних перевірок.

Норми, що регулюють порядок та підстави проведення цього виду перевірки, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов'язкової участі платника податків, через що латник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначаються статтею 79 Податкового кодексу України, зокрема п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Таким чином, обставини для проведення документальної невиїзної перевірки, визначені у статтях 77 (порядок проведення документальних планових перевірок) та 78 (порядок проведення документальних позапланових перевірок) цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, для висновку про наявність в органу державної податкової служби правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки необхідно встановити наявність таких обставин як:

- надання платнику податків письмового запиту органу державної податкової служби, який підписаний керівником (заступником керівника) останнього та містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту;

- ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Порядок отримання податкової інформації органами державної податкової служби регламентовано ст. 73 Кодексу.

Зокрема, абз. 1, 2, 3 п. 73.3. ст. 73 передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з визначених у даній нормі підстав.

Отже, з наведених норм Кодексу випливає, що письмовий запит податкового органу може бути надіслано платнику податків про подання такої інформації, вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом, та яка необхідна для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження, та виключно у випадках, визначених Податковим кодексом України.

При цьому письмовий запит, окрім того, що він має бути підписаний керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби, повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі невідповідності письмового запиту наведеним вимогам Кодексу, зокрема щодо конкретного переліку інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, платник податків не може вважатися таким, що не виконав обов'язок надати відповідь на такий запит.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем на адресу позивача було надіслано запит від 10.08.2011 № 13235/10/23-409 про надання інформації щодо відносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач». У відповідь на запит позивач направив листа від 19.08.2011 № 18 про відмову в наданні таких відомостей, посилаючись на те, що в запиті не вказано конкретних господарських операцій та періоду, щодо яких витребувано інформацію. Окрім того, позивач неодноразово надавав відповідачу копії документів щодо господарських відносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», а саме: на запит від 14.04.2011 № 2303/10/23-1/631, від 20.06.2011 № 4134/10/23-1/1911, від 05.08.2011 № 5003/10/15-202/2093, що також підтверджує те, що відповідач мав конкретизувати витребувану інформацію та навести конкретний перелік документів, які він витребував.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов'язковою умовою проведення документальної невиїзної перевірки є направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки був виданий у день початку такої перевірки 26.08.2011, а письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки надіслано після проведення перевірки і було отримано позивачем лише 30.08.2011.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини та наведені норми Податкового кодексу України дають підстави для висновку про те, що відповідач, розпочавши документальну невиїзну перевірку за відсутності факту направлення на адресу платника копії наказу та повідомлення про її проведення, діяв не на підставі, що визначена Податковим кодексом України, з порушенням принципу, вставленого ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову про визнання протиправним наказу та дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Посилання податкового органу на необхідність закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157, ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дії податкового органу щодо складення наказу про проведення перевірки та проведення такої перевірки з оформленням відповідного акту не спричиняють для позивача правових наслідків, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу (у редакції, чинній на час подання позову) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун