Ухвала суду № 54755520, 14.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/71409/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012

у справі № 2а-708/12/1370 (№ 95583/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Велпласт-Т» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області від 22.12.2011 № 0008492300 та податкової вимоги від 16.01.2012 № 39.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Велпласт-Т» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що операції фактично відбулися, підтверджуються договором, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, податковими накладними. Між податковим кредитом ТОВ «Велпласт-Т» за червень 2011 року та податковим зобов'язанням ІП «Віндекс Проджект Україна» за цей період розбіжностей немає, що відображено в акті перевірки. Товарно-транспортні накладні на перевезення товару існують та є належним чином оформленими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 22.12.2011 № 0008492300 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 268791,18 грн., в т.ч. 268790,18 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, викладені в акті від 05.12.2011 № 1599/23-0/34279297, про порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Порушення позивачем вимог цієї норми кодексу полягало в неправомірному включенні до складу податкового кредиту за червень 2011 року податку на додану вартість за операціями з придбання у ІП «Віндекс Проджект України» товарів за договором від 01.06.2011 № 002.

Судом першої інстанції також встановлено, що в акті перевірки зафіксовано, що позивачем надано до перевірки у підтвердження господарських операцій з ІП «Віндекс Проджект Україна» договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, довіреність, оборотно-сальдову відомість по рахункам 631 та 361. В акті перевірки вказано, що при опитуванні директора ІП «Віндекс Проджект Україна» він не надав повних пояснень, тому, на думку податкового органу, є необізнаним у веденні господарських операцій, що є свідченням про нереальний характер господарських операцій.

Податковий орган вважає, що правочини позивача з ІП «Віндекс Проджект України» не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

У підтвердження вказаної позиції податковий орган посилається на висновки акту від 15.11.2011 № 934/2305/36032854 про неможливість проведення зустрічної звірки ІП «Віндекс Проджект Україна», в якому викладено висновки про нереальність операцій, вчинених цим підприємством у травні-червні 2011 року.

Податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 № 0008492300 отримано позивачем 27.12.2011.

На адресу позивача податковим органом надіслано першу податкову вимогу від 16.01.2012 № 39 про сплату узгодженого грошового зобов'язання в сумі 267 569,08 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків господарської операції з придбання товару, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаної норми закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Висновки про нереальний характер господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки саме для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Податковий орган в акті перевірки та судам попередніх інстанцій не наводив доводів та не надав доказів щодо вищенаведеного. Податковий орган також не наводив та не надавав доказів протиправної діяльності контрагента позивача, натомість в акті перевірки встановив наявність у контрагента трудових ресурсів, знаходження офісу в орендованому приміщенні, факт декларування контрагентом податкових зобов'язань та не встановив розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагента.

Такий доказ як акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента через відсутність підприємства за юридичною адресою не має для суду наперед встановленої сили і повинен оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України разом з іншими доказами в їх сукупності.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що господарські операції позивача з ІП «Віндекс Проджект Україна» щодо придбання товарів підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договорами поставки товарів, податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, які оцінені судом як такі, що належним чином оформлені та підтверджують господарські операції.

Висновок суду апеляційної інстанції про нереальність операцій позивача з ІП «Віндекс Проджект Україна» обґрунтований лише відсутністю первинних документів щодо перевезення товарно-матеріальних цінностей, зокрема товарно-транспортних накладних.

Утім, судом першої інстанції достовірно встановлено наявність у позивача товаросупровідних документів щодо транспортування товару, зокрема товарно-транспортних накладних, які долучено до матеріалів справи.

Судом апеляційної інстанції не спростовано висновку суду першої інстанції щодо відповідності таких первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV.

Таким чином, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновки суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 22.12.2011 № 0008492300 про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Виходячи з того, що податкова вимога від 16.01.2012 № 39 про зобов'язання сплатити грошове зобов'язання в сумі 268569,08 грн., яке було узгоджене 07.01.2012, прийнята податковим органом до закінчення граничного строку сплати зобов'язання, що виключає про виникнення у позивача податкового боргу, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду першої інстанції про протиправність такої вимоги як такої, що суперечить положенням п. 59.1. п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі законної і обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун