Ухвала суду № 54755504, 14.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/5188/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011

у справі № 2а-6415/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Імпекс»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.09.2010 № 0001562310/0 та № 1572310/0. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст.ст. 69, 71, 72, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 09.08.2010 № 1178/23/35555115. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, у зв'язку з яким за податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2010 № 0001572310/0 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2000672 грн., в т.ч.: 1000336 грн. за основним платежем та 1000336 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, у зв'язку з яким за податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2010 № 0001572310/0 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2211096,7 грн., в т.ч.: 1250420 грн. за основним платежем та 960676,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями з придбання у ТОВ «Компанія Рейтінг» товарно-матеріальних цінностей, оскільки такі операції фактично не вчинені.

Така позиція обґрунтована податковим органом тим, що згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ «Компанія Рейтінг» ОСОБА_2 від 22.06.2010 підприємство зареєстроване за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності, а сам ОСОБА_2 не підписував документів в межах здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія Рейтінг». Крім того, податковий орган посилається на висновки почеркознавчої експертизи від 17.09.2010 № 362/2, згідно з якими вчинені на первинних документах від імені ОСОБА_2 підписи виконані не ОСОБА_2

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2010 № 0001562310/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 1585886,7 грн., в т.ч.: 1250420 грн. за основним платежем та 335466,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 07.09.2010 № 0001572310/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1500504 грн., в т.ч.: 1000336 грн. за основним платежем та 500168 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Платник податку на прибуток при формуванні валових витрат повинен був діяти у відповідності до вимог п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз положень п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави для висновку, що право на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товару (послуг) з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з поставки товару (послуг) повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товару (послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару (послуг) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання товару (послуг) у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст усіх господарських операцій поставки, за якими сформовані оспорюванні вадові витрати та податковий кредит, аналізувати договірні умови поставки, встановлювати фактичний порядок поставки, обсяги товару (зміст послуг), мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, обсяг та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у підтвердження факту вчинення господарських операцій з придбання товару з метою використання в господарській діяльності посилається на наявність первинних документів, при цьому не конкретизуючи їх змісту, господарських операцій, яких вони стосуються.

Висновки суди зробили без належного дослідження питання реального вчинення господарських операцій, без встановлення змісту усіх господарських операцій поставки, за якими сформовані оспорюванні валові витрати та податковий кредит, без аналізу договірних умови поставки, без встановлення фактичного порядку поставки, обсягу товару (змісту послуг), мети придбання товару (послуг) за всіма договорами з ТОВ «Компанія «Рейтінг», без з'ясування результатів розслідування чи розгляду кримінальної справи.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результат розгляду кримінальної справи, на яку посилається відповідач, та з'ясувати, чи стосується кримінальна справа обставин щодо взаємовідносин контрагента з позивачем, зокрема у межах поставок товару (послуг), реальність яких оспорена податковим органом.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун