Ухвала суду № 54755492, 14.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Київ К/800/5587/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Рокуня С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013

у справі №2а/1770/3335/2012

за позовом Приватного підприємства «СПІРІТ-РВ»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС від 27.04.2012 № 0001912342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3853121,0 грн., в т.ч. 3352748,00 грн. за основним платежем та 500373,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - від 27.04.2012 № 0001902342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 4545252,50 грн., в т.ч. 4128050 грн. за основним платежем та 417202,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), - від 27.04.2012 № 0001922342 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 78799,00 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146,00 грн.

Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Вважає, що суди порушили норми матеріального права. Вимоги касаційної скарги податкова інспекція обґрунтовує нормами матеріального права і обставинами, з яких податкова інспекція виходила при складанні оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводила судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у м.Рівному проведена позапланова виїзна перевірка ПП «СПІРІТ-РВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 18.04.2012 № 92/22-100/36290658. На підставі акта перевірки складено оспорюванні позивачем податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2012 № 0001902342 грошового зобов'язання за податку на прибуток в загальній сумі 4545252,50 грн., в т.ч. 4128050,00 грн. за основним платежем та 417202,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному формуванні позивачем валових витрат за І півріччя 2010 року, ІІІ квартали 2010 року, за 2010 рік та за І квартал 2011 року, - та вимог п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що полягало у неправомірному формуванні витрат, що враховуються при обчислення об'єкта оподаткування, за ІІ, ІІІ, IV квартали 2011 року. Ці порушення призвели до заниження позивачем податку на прибуток в загальній сумі 4128050 грн., в т.ч. за I півріччя 2010 року в сумі 425466,00 грн., за ІІІ квартали 2010 року - 819990,00 грн., за 2010 рік - 1668078,00 грн., за I квартал 2011 року - 604334,00 грн., за II квартал 2011 року - 704355,00 грн., за ІІ-III квартали 2011 року - 1344881,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - 1855638,00 грн.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2012 № 0001912342 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3853121,00 грн., в т.ч. 3352748,00 грн. за основним платежем та 500373,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2012 № 0001922342 від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 78799,00 грн. слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п.7.4.1, п.п 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що полягали у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями, реальне вчинення яких поставлено податковим органом під сумнів.

Податковим органом поставлено під сумнів реальне вчинення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Винзавод «Південні вікна», ТОВ «Південні традиції», ТОВ «Лікеро-горілчана компанія «Максимум» з огляду на те, що в актах про неможливість проведення перевірок/зустрічних звірок цих контрагентів, а також в листах контролюючих органів, надісланих відповідачу, викладено висновки про відсутність у цих контрагентів умов для вчинення господарських операцій та про неможливість підтвердження реального здійснення ними операцій та вчинення правочинів, які мають ознаки нікчемності.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за звітні періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару (послуг) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки саме для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Податковий орган в акті перевірки та судам попередніх інстанцій не наводив доводів та не надав доказів щодо вищенаведеного.

Судами попередніх інстанцій належно досліджено питання щодо фактичного придбання позивачем товарів (послуг) в межах господарської діяльності, в результаті чого достовірно встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Винзавод «Південні вікна», ТОВ «Південні традиції», ТОВ «Лікеро-горілчана компанія «Максимум» реально були вчинені, господарські операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які оцінені судами як такі, що складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV, розкривають зміст та обсяг господарських операцій та відповідають дійсності. Товари і послуги придбані позивачем з метою використання в господарській діяльності.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що:

операції з придбання позивачем у ТОВ «Винзавод «Південні вікна» передбачених за додатковою угодою № 1 до договору від 07.04.2010 робіт з просування продукції (стимулювання споживчого попиту до придбання певного асортименту продукції позивача, який був постачальником ТОВ «Винзавод «Південні вікна» за договором купівлі-продажу від 07.04.2010 № Р10-0071; самостійна організація акцій, спрямованих на збільшення обсягів продажу продукції позивача та стимулювання споживчого попиту, залучення промоутерів до роботи в закладах торгівлі та оплата їх послуг; інші дії, які здатні збільшити рівень реалізації продукції позивача; здійснення аналізу продажу продукції позивача, надання пропозицій позивачу щодо оптимізації системи збуту продукції) реально були вчинені, підтверджені дослідженими судами первинними і розрахунковими документами: актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, перелік яких наведено судом першої інстанції;

операції з придбання позивачем у ТОВ «Південні традиції» товару (алкогольної продукції), що були передбачені договором поставки від 04.04.2011 № 49/04, реально були вчинені, підтверджені дослідженими судами первинними і розрахунковими документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, перелік яких наведено судом першої інстанції. Операції з перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними, перелік яких наведено судом першої інстанції;

операції з придбання позивачем у ТОВ «Лікеро-горілчана компанія «Максимум» товару, що були передбачені договором поставки від 29.06.2011 № 61, реально були вчинені, підтверджені дослідженими судами первинними і розрахунковими документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, перелік яких наведено судом першої інстанції. Операції з перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними, перелік яких наведено судом першої інстанції;

податкові накладні, отримані позивачем від вказаних контрагентів - платників податку на додану вартість за усіма господарськими операціями включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних;

основними видами господарської діяльності позивача є оптова торгівля напоями та роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, на такі види діяльності позивачем отримано відповідні ліцензії та торгові патенти, перелік яких наведено судом першої інстанції;

придбаний позивачем у ТОВ «Південні традиції», ТОВ «Лікеро-горілчана компанія «Максимум» товар (алкогольна продукція) частково продано оптовим покупцям, а частково реалізовано через орендовані магазини роздрібної торгівлі, що підтверджується відповідними договорами, додатковими до них угодами, накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушень позивачем при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість вимог норм законів, на які вказував податковий орган в акті перевірки.

Суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повно встановив обставини у справі на підставі безпосередньо досліджених доказів та надав їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун